1.1. Економічний аналіз і його роль в управлінні виробництвом

Одним із основних завдань у сільському господарстві є удосконалення управління виробництвом з урахуванням зростання його масштабів, ускладнення економічних зв’язків, вимог науково-технічного прогресу. Важливе значення для удосконалення системи і методів управління має забезпечення впровадження економічного механізму господарювання, наукове обґрунтування напрямів виробництва, посилення контролю за їх дотриманням, розробка заходів щодо забезпечення високої ефективності виробництва.

Економічний аналіз нині набуває дедалі більшого значення для поліпшення економічної роботи на різних рівнях управління виробництвом. Одним із найважливіших шляхів пошуку резервів виробництва і вивчення всебічного та об’єктивного оцінювання роботи підприємств є аналіз їхньої господарської діяльності.

У системі методів управління виробництвом аналіз діяльності підприємств дає можливість здійснювати контроль за виробництвом, економічно обґрунтовувати управлінські рішення, виявляти і більш повно використовувати резерви виробництва. Вирішенню цих завдань сприяє отримана у результаті аналізу економічна інформація щодо діяльності підприємств, їхніх об’єднань та структурних підрозділів.

Первинними джерелами інформації є дані бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку щодо стану і використання усіх видів ресурсів виробництва, самого процесу виробництва продукції, її реалізації, фінансових результатів тощо. Однак облікові дані самі по собі не забезпечують достатньої поінформованості працівників управління про економічну ефективність виробництва, хід виконання планових завдань, високі і низькі показники, фактори, що на них впливають, причини позитивних і негативних відхилень у роботі господарства. Для того щоб прийняти рішення для поліпшення господарської діяльності, необхідно вивчити, тобто відповідним чином опрацювати облікові та звітні дані, усвідомити господарські процеси та явища, що відбуваються. Вивчення облікових і звітних даних шляхом перетворення їх на економічну інформацію, усвідомлення її та використання в управлінні досягаються за допомогою аналізу.

Основним джерелом інформації для аналізу господарської діяльності є дані бухгалтерського обліку. Так, перші розробки методики економічного аналізу стосувалися саме бухгалтерського обліку й обмежувались переважно рахунковою перевіркою та аналізом балансу. Вони створювалися як вказівки для працівників, які займалися обліком.

У наш час економічний аналіз перетворився на одну із важливих функцій управління виробництвом. Він відіграє провідну роль при виробленні та обґрунтуванні управлінських рішень.

Економічний аналіз — це система способів вивчення за даними обліку, звітності, нормативних планів та інших джерел інформації результатів і стану господарської діяльності, можливих варіантів її поліпшення для оцінювання і контролю виробництва, обґрунтування управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємств, їхніх підрозділів, об’єднань і формувань.

Під час аналізу економічні показники порівнюються з показниками минулих періодів, інших підприємств, нормативними та плановими даними; визначаються позитивні та негативні величини впливу факторів на показники, що аналізуються, з’ясовуються причини їх зміни; формулюються висновки і пропозиції.

Для з’ясування ролі економічного аналізу в управлінні виробництвом важливо враховувати так званий аспектний підхід при виробленні та прийнятті управлінських рішень. Суть його полягає у тому, що при опрацюванні управлінських рішень ураховуються різні аспекти: політичний, соціальний, психологічний, правовий, організаційний, економічний, ринковий та ін. Економічний аналіз є джерелом інформації переважно економічного аспекту, який є провідним.

Його необхідно враховувати при прийнятті будь-якого державного і господарського рішення на всіх рівнях управління виробництвом.

Потреба у проведенні економічного аналізу виникає на таких стадіях прийняття рішень, як попереднє вивчення господарських явищ і процесів, аналіз реального стану діяльності господарства, вибір варіантів господарських процесів, оцінювання відповідності економічного аспекту в опрацьованих варіантах рішень іншим аспектам управління, узагальнення результатів аналізу, обґрунтування управлінських рішень (рис. 1.1).

Раціональне управління — це складний трудовий процес керівного складу й усього колективу працівників підприємства, спрямований на підвищення ефективності господарської діяльності, формування і раціональне використання ресурсів, збільшення виробництва продукції, зниження собівартості та підвищення рентабельності, збільшення доходів і прибутку тощо.

До основних функцій управління належать: планування, організація, оперативне регулювання, контроль, матеріальне і моральне стимулювання процесу виробництва. Здійснення кожної із зазначених вище функцій управління зумовлює необхідність мати достовірну, своєчасну і всебічну економічну інформацію щодо господарської діяльності і передбачає глибоке її вивчення, підготовку й прийняття оптимальних управлінських рішень.

На окремих стадіях управління сільськогосподарським підприємством, його підрозділом або іншим господарством за допомогою економічного аналізу вирішуються різні завдання. До найважливіших стадій управління виробництвом, на яких прийняття управлінських рішень зумовлює необхідність у проведенні аналізу господарської діяльності, належать:

розробка, обґрунтування і прийняття програмних завдань підприємства;

організація виробництва й оперативне управління процесом здійснення намічених завдань;

підсумкове (по закінченні року) оцінювання досягнутих результатів.

На першій стадії управління дані економічного аналізу є основою для прийняття планових управлінських рішень. Для цього вивчають усі сторони економіки господарства, його ресурси і можливості щодо подальшого розвитку, виявляють внутрішні резерви для їх використання у майбутньому періоді. На цій стадії аналіз передує складанню планів і проводиться шляхом порівнянням даних минулого року і попередніх років з даними інших підприємств і середніми даними по групі однотипних підприємств.

Обґрунтування програмних завдань є початковим найважливішим етапом опрацювання і прийняття рішень в управлінні виробництвом. Планові управлінські рішення стосуються програмних перспективних і поточних організаційно-господарських завдань, визначаючи головний напрям і основні параметри господарської діяльності підприємства. Вони впливають на економіку господарства протягом тривалого часу, тому зміст цих рішень на стадії планування та їх обґрунтованість значною мірою визначають результати господарювання.

При обґрунтуванні програмних завдань виробництва продукції враховують договірні, контрактні замовлення щодо продажу її державі та іншим покупцям, необхідність розширеного відтворення виробництва і спеціалізації. На нинішньому етапі розвитку сільського господарства особливого значення набули питання підвищення його економічної ефективності.

Всебічне обґрунтування економічних показників у планах господарств спирається на об’єктивну оцінку досягнутих результатів господарювання, їх глибокий аналіз і пошук шляхів зміцнення економіки. В основі об’єктивної оцінки господарської діяльності лежать показники, що характеризують доходи, обсяг виробництва валової і товарної продукції, рівень рентабельності та прибуток господарства. Фінансові результати залежать не лише від внутрішньогосподарських факторів, на них також впливають взаємовідносини господарств з державою та іншими підприємствами і споживачами. Тому аналіз, який проводять з метою обґрунтування плану, не обмежується порівнянням господарських результатів за кілька років у межах одного господарства. Важливе значення при цьому має міжгосподарський аналіз, при проведенні якого зіставляють досягнуті результати одного господарства з результатами інших господарств, а також із середніми показниками однотипних господарств. Порівнюють також результати діяльності передових і відстаючих господарств. Інформація щодо господарської діяльності інших господарств можуть бути використані на вищих рівнях управління виробництвом. За відсутності таких даних проведення міжгосподарських порівнянь потребує взаємного обміну між окремими господарствами інформацією для аналізу або ж використання консультативних послуг науково-дослідних установ тощо. Міжгосподарський порівняльний аналіз дає можливість всебічно оцінити досягнутий у господарстві рівень виробництва, з’ясувати причини різниці у результатах господарювання, виявити шляхи підвищення ефективності виробництва.

На другій стадії управління забезпечується виконання поточних планів підприємства, його підрозділів або інших виробничих формувань.

Управління господарством потребує належного поточного контролю виробничої діяльності, який проводять за допомогою аналізу виконання програмних завдань господарства. Такий аналіз здійснюють систематично впродовж року, при цьому аналізують усі сторони виробничо-фінансової діяльності господарства, його структурних виробничих підрозділів. Систематичний аналіз виконання планових завдань є ефективним засобом контролю виробництва лише тоді, коли його результати враховуються в оперативному управлінні при підбиванні підсумків роботи та визначенні матеріального і морального стимулювання працівників господарства.

Аналіз виконання планів господарства складається з оперативного і підсумкового, або річного, аналізу, який проводять за кінцевими результатами господарського року.

Економічну інформацію щодо підсумки роботи виробничих підрозділів, відділків, бригад, ферм, орендарів та інших господарств і окремих галузей виробництва отримують упродовж року з даних бухгалтерського обліку. Проте в окремих господарствах дані обліку не аналізують і не використовують в управлінні. Однією з причин недостатнього аналітичного обґрунтування управлінських рішень є те, що досі багато господарств не мають розроблених методик і форм проведення оперативного аналізу господарської діяльності, економічні показники до закінчення року не відомі. Поточні дані обліку слід відповідним чином систематично опрацьовувати і використовувати в управлінні. Це досягається своєчасним проведенням документально обґрунтованого аналізу виробничої діяльності за кожний місяць та інші короткі періоди.

Враховуючи специфічні особливості сільського господарства, доцільно впродовж року щомісячно аналізувати в рослинництві обсяг робіт і вартість їх виконання, а у тваринництві — калькулювати й аналізувати собівартість продукції за видами. По допоміжних підприємствах контролюють показники їх виробничої діяльності, підраховують та аналізують собівартість виконаних робіт. Доцільно аналізувати рівень затрат праці і матеріально-грошових засобів за окремими видами робіт і елементами витрат у підрозділах та в цілому по господарству. За участю спеціалістів розробляють заходи щодо підвищення продуктивності праці та зниження собівартості продукції.

Важливу інформацію для управління отримують при підсумковому аналізі економічного і соціального розвитку підприємства по закінченні року. Річний аналіз передбачає проведення всебічної та об’єктивної оцінки кінцевих результатів діяльності підприємства в цілому а його виробничих підрозділів. При цьому виявляють недоліки у роботі за минулий рік. Підсумковий аналіз по закінченні року втрачає характер оперативного контролю, однак його аналітичні результати можуть бути використані для поліпшення господарської діяльності у майбутньому періоді.

Результати річного аналізу використовують для оцінки роботи і визначення заохочувальної винагороди працівниками підрозділів і підприємства в цілому.

Отже, на всіх стадіях управління виробництвом економічний аналіз є особливим видом діяльності управлінського персоналу і важливою функцією управління. Зміст аналізу полягає в отриманні на основі даних плану, обліку, звітності тощо аналітичної інформації щодо стану і результатів діяльності підприємства та його підрозділів, величини, характеру і причин відхилень у діяльності об’єктів, що вивчаються, резерви виробництва.

Для пошуку управлінських рішень, що якнайкраще відповідали б завдання досягнення високої ефективності виробництва у ринкових умовах, необхідно проводити комплексне наукове дослідження не лише існуючого стану господарської системи та її підсистем, а й можливих результатів їхньої діяльності за різних варіантів комплексного поєднання важливих факторів виробництва. Цей напрям економічних досліджень називають системним аналізом. При такому аналізі враховують вплив на господарський результат комплексної взаємодії технологічних, економічних, соціологічних та інших факторів.

Зважаючи на поставлені завдання і мету, якої прагнуть досягнути на різних етапах управління можна сформулювати основне завдання аналізу, яке полягає у виявленні резервів підвищення ефективності господарської діяльності порівняно з досягнутим рівнем, збільшення обсягів виробництва продукції та підвищення її якості, поліпшення використання виробничих ресурсів і зниження собівартості продукції, підвищення рентабельності і збільшення прибутку господарства.

При економічному аналізі вирішуються такі завдання:

проведення всебічної оцінки досягнутого рівня і виконання планів господарської діяльності підприємством в цілому та його структурними підрозділами;

визначення базових показників планування виробничо-фінансової діяльності окремих підрозділів і підприємства в цілому на майбутній період;

здійснення контролю виконання планів, а також виконання намічених заходів;

виявлення і вимірювання впливу різних факторів на показники господарської діяльності підприємства, що аналізується, вивчення причин відхилень;

виявлення додаткових резервів господарської діяльності, не врахованих у планових завданнях та не використаних під час їх виконання;

прогнозування результатів господарської діяльності усіх структурних підрозділів і підприємства в цілому;

підготовка аналітичних матеріалів для опрацювання і прийняття управлінських рішень;

перевірка оптимальності та обґрунтованості управлінських рішень на всіх стадіях управління;

контроль за здійсненням господарського і внутрішньогосподарського розрахунку, поліпшенням економічної роботи підприємства;

узагальнення результатів аналізу, формулювання висновків і пропозицій щодо використання отриманих результатів; закріплення досягнень і ліквідація недоліків у роботі; поширення передового досвіду і впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво.

Вирішення зазначених завдань сприяє удосконаленню управління виробництвом, виконанню планів і підвищенню ефективності діяльності підприємства.

Одним із основних завдань у сільському господарстві є удосконалення управління виробництвом з урахуванням зростання його масштабів, ускладнення економічних зв’язків, вимог науково-технічного прогресу. Важливе значення для удосконалення системи і методів управління має забезпечення впровадження економічного механізму господарювання, наукове обґрунтування напрямів виробництва, посилення контролю за їх дотриманням, розробка заходів щодо забезпечення високої ефективності виробництва.

Економічний аналіз нині набуває дедалі більшого значення для поліпшення економічної роботи на різних рівнях управління виробництвом. Одним із найважливіших шляхів пошуку резервів виробництва і вивчення всебічного та об’єктивного оцінювання роботи підприємств є аналіз їхньої господарської діяльності.

У системі методів управління виробництвом аналіз діяльності підприємств дає можливість здійснювати контроль за виробництвом, економічно обґрунтовувати управлінські рішення, виявляти і більш повно використовувати резерви виробництва. Вирішенню цих завдань сприяє отримана у результаті аналізу економічна інформація щодо діяльності підприємств, їхніх об’єднань та структурних підрозділів.

Первинними джерелами інформації є дані бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку щодо стану і використання усіх видів ресурсів виробництва, самого процесу виробництва продукції, її реалізації, фінансових результатів тощо. Однак облікові дані самі по собі не забезпечують достатньої поінформованості працівників управління про економічну ефективність виробництва, хід виконання планових завдань, високі і низькі показники, фактори, що на них впливають, причини позитивних і негативних відхилень у роботі господарства. Для того щоб прийняти рішення для поліпшення господарської діяльності, необхідно вивчити, тобто відповідним чином опрацювати облікові та звітні дані, усвідомити господарські процеси та явища, що відбуваються. Вивчення облікових і звітних даних шляхом перетворення їх на економічну інформацію, усвідомлення її та використання в управлінні досягаються за допомогою аналізу.

Основним джерелом інформації для аналізу господарської діяльності є дані бухгалтерського обліку. Так, перші розробки методики економічного аналізу стосувалися саме бухгалтерського обліку й обмежувались переважно рахунковою перевіркою та аналізом балансу. Вони створювалися як вказівки для працівників, які займалися обліком.

У наш час економічний аналіз перетворився на одну із важливих функцій управління виробництвом. Він відіграє провідну роль при виробленні та обґрунтуванні управлінських рішень.

Економічний аналіз — це система способів вивчення за даними обліку, звітності, нормативних планів та інших джерел інформації результатів і стану господарської діяльності, можливих варіантів її поліпшення для оцінювання і контролю виробництва, обґрунтування управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності роботи підприємств, їхніх підрозділів, об’єднань і формувань.

Під час аналізу економічні показники порівнюються з показниками минулих періодів, інших підприємств, нормативними та плановими даними; визначаються позитивні та негативні величини впливу факторів на показники, що аналізуються, з’ясовуються причини їх зміни; формулюються висновки і пропозиції.

Для з’ясування ролі економічного аналізу в управлінні виробництвом важливо враховувати так званий аспектний підхід при виробленні та прийнятті управлінських рішень. Суть його полягає у тому, що при опрацюванні управлінських рішень ураховуються різні аспекти: політичний, соціальний, психологічний, правовий, організаційний, економічний, ринковий та ін. Економічний аналіз є джерелом інформації переважно економічного аспекту, який є провідним.

Його необхідно враховувати при прийнятті будь-якого державного і господарського рішення на всіх рівнях управління виробництвом.

Потреба у проведенні економічного аналізу виникає на таких стадіях прийняття рішень, як попереднє вивчення господарських явищ і процесів, аналіз реального стану діяльності господарства, вибір варіантів господарських процесів, оцінювання відповідності економічного аспекту в опрацьованих варіантах рішень іншим аспектам управління, узагальнення результатів аналізу, обґрунтування управлінських рішень (рис. 1.1).

Раціональне управління — це складний трудовий процес керівного складу й усього колективу працівників підприємства, спрямований на підвищення ефективності господарської діяльності, формування і раціональне використання ресурсів, збільшення виробництва продукції, зниження собівартості та підвищення рентабельності, збільшення доходів і прибутку тощо.

До основних функцій управління належать: планування, організація, оперативне регулювання, контроль, матеріальне і моральне стимулювання процесу виробництва. Здійснення кожної із зазначених вище функцій управління зумовлює необхідність мати достовірну, своєчасну і всебічну економічну інформацію щодо господарської діяльності і передбачає глибоке її вивчення, підготовку й прийняття оптимальних управлінських рішень.

На окремих стадіях управління сільськогосподарським підприємством, його підрозділом або іншим господарством за допомогою економічного аналізу вирішуються різні завдання. До найважливіших стадій управління виробництвом, на яких прийняття управлінських рішень зумовлює необхідність у проведенні аналізу господарської діяльності, належать:

розробка, обґрунтування і прийняття програмних завдань підприємства;

організація виробництва й оперативне управління процесом здійснення намічених завдань;

підсумкове (по закінченні року) оцінювання досягнутих результатів.

На першій стадії управління дані економічного аналізу є основою для прийняття планових управлінських рішень. Для цього вивчають усі сторони економіки господарства, його ресурси і можливості щодо подальшого розвитку, виявляють внутрішні резерви для їх використання у майбутньому періоді. На цій стадії аналіз передує складанню планів і проводиться шляхом порівнянням даних минулого року і попередніх років з даними інших підприємств і середніми даними по групі однотипних підприємств.

Обґрунтування програмних завдань є початковим найважливішим етапом опрацювання і прийняття рішень в управлінні виробництвом. Планові управлінські рішення стосуються програмних перспективних і поточних організаційно-господарських завдань, визначаючи головний напрям і основні параметри господарської діяльності підприємства. Вони впливають на економіку господарства протягом тривалого часу, тому зміст цих рішень на стадії планування та їх обґрунтованість значною мірою визначають результати господарювання.

При обґрунтуванні програмних завдань виробництва продукції враховують договірні, контрактні замовлення щодо продажу її державі та іншим покупцям, необхідність розширеного відтворення виробництва і спеціалізації. На нинішньому етапі розвитку сільського господарства особливого значення набули питання підвищення його економічної ефективності.

Всебічне обґрунтування економічних показників у планах господарств спирається на об’єктивну оцінку досягнутих результатів господарювання, їх глибокий аналіз і пошук шляхів зміцнення економіки. В основі об’єктивної оцінки господарської діяльності лежать показники, що характеризують доходи, обсяг виробництва валової і товарної продукції, рівень рентабельності та прибуток господарства. Фінансові результати залежать не лише від внутрішньогосподарських факторів, на них також впливають взаємовідносини господарств з державою та іншими підприємствами і споживачами. Тому аналіз, який проводять з метою обґрунтування плану, не обмежується порівнянням господарських результатів за кілька років у межах одного господарства. Важливе значення при цьому має міжгосподарський аналіз, при проведенні якого зіставляють досягнуті результати одного господарства з результатами інших господарств, а також із середніми показниками однотипних господарств. Порівнюють також результати діяльності передових і відстаючих господарств. Інформація щодо господарської діяльності інших господарств можуть бути використані на вищих рівнях управління виробництвом. За відсутності таких даних проведення міжгосподарських порівнянь потребує взаємного обміну між окремими господарствами інформацією для аналізу або ж використання консультативних послуг науково-дослідних установ тощо. Міжгосподарський порівняльний аналіз дає можливість всебічно оцінити досягнутий у господарстві рівень виробництва, з’ясувати причини різниці у результатах господарювання, виявити шляхи підвищення ефективності виробництва.

На другій стадії управління забезпечується виконання поточних планів підприємства, його підрозділів або інших виробничих формувань.

Управління господарством потребує належного поточного контролю виробничої діяльності, який проводять за допомогою аналізу виконання програмних завдань господарства. Такий аналіз здійснюють систематично впродовж року, при цьому аналізують усі сторони виробничо-фінансової діяльності господарства, його структурних виробничих підрозділів. Систематичний аналіз виконання планових завдань є ефективним засобом контролю виробництва лише тоді, коли його результати враховуються в оперативному управлінні при підбиванні підсумків роботи та визначенні матеріального і морального стимулювання працівників господарства.

Аналіз виконання планів господарства складається з оперативного і підсумкового, або річного, аналізу, який проводять за кінцевими результатами господарського року.

Економічну інформацію щодо підсумки роботи виробничих підрозділів, відділків, бригад, ферм, орендарів та інших господарств і окремих галузей виробництва отримують упродовж року з даних бухгалтерського обліку. Проте в окремих господарствах дані обліку не аналізують і не використовують в управлінні. Однією з причин недостатнього аналітичного обґрунтування управлінських рішень є те, що досі багато господарств не мають розроблених методик і форм проведення оперативного аналізу господарської діяльності, економічні показники до закінчення року не відомі. Поточні дані обліку слід відповідним чином систематично опрацьовувати і використовувати в управлінні. Це досягається своєчасним проведенням документально обґрунтованого аналізу виробничої діяльності за кожний місяць та інші короткі періоди.

Враховуючи специфічні особливості сільського господарства, доцільно впродовж року щомісячно аналізувати в рослинництві обсяг робіт і вартість їх виконання, а у тваринництві — калькулювати й аналізувати собівартість продукції за видами. По допоміжних підприємствах контролюють показники їх виробничої діяльності, підраховують та аналізують собівартість виконаних робіт. Доцільно аналізувати рівень затрат праці і матеріально-грошових засобів за окремими видами робіт і елементами витрат у підрозділах та в цілому по господарству. За участю спеціалістів розробляють заходи щодо підвищення продуктивності праці та зниження собівартості продукції.

Важливу інформацію для управління отримують при підсумковому аналізі економічного і соціального розвитку підприємства по закінченні року. Річний аналіз передбачає проведення всебічної та об’єктивної оцінки кінцевих результатів діяльності підприємства в цілому а його виробничих підрозділів. При цьому виявляють недоліки у роботі за минулий рік. Підсумковий аналіз по закінченні року втрачає характер оперативного контролю, однак його аналітичні результати можуть бути використані для поліпшення господарської діяльності у майбутньому періоді.

Результати річного аналізу використовують для оцінки роботи і визначення заохочувальної винагороди працівниками підрозділів і підприємства в цілому.

Отже, на всіх стадіях управління виробництвом економічний аналіз є особливим видом діяльності управлінського персоналу і важливою функцією управління. Зміст аналізу полягає в отриманні на основі даних плану, обліку, звітності тощо аналітичної інформації щодо стану і результатів діяльності підприємства та його підрозділів, величини, характеру і причин відхилень у діяльності об’єктів, що вивчаються, резерви виробництва.

Для пошуку управлінських рішень, що якнайкраще відповідали б завдання досягнення високої ефективності виробництва у ринкових умовах, необхідно проводити комплексне наукове дослідження не лише існуючого стану господарської системи та її підсистем, а й можливих результатів їхньої діяльності за різних варіантів комплексного поєднання важливих факторів виробництва. Цей напрям економічних досліджень називають системним аналізом. При такому аналізі враховують вплив на господарський результат комплексної взаємодії технологічних, економічних, соціологічних та інших факторів.

Зважаючи на поставлені завдання і мету, якої прагнуть досягнути на різних етапах управління можна сформулювати основне завдання аналізу, яке полягає у виявленні резервів підвищення ефективності господарської діяльності порівняно з досягнутим рівнем, збільшення обсягів виробництва продукції та підвищення її якості, поліпшення використання виробничих ресурсів і зниження собівартості продукції, підвищення рентабельності і збільшення прибутку господарства.

При економічному аналізі вирішуються такі завдання:

проведення всебічної оцінки досягнутого рівня і виконання планів господарської діяльності підприємством в цілому та його структурними підрозділами;

визначення базових показників планування виробничо-фінансової діяльності окремих підрозділів і підприємства в цілому на майбутній період;

здійснення контролю виконання планів, а також виконання намічених заходів;

виявлення і вимірювання впливу різних факторів на показники господарської діяльності підприємства, що аналізується, вивчення причин відхилень;

виявлення додаткових резервів господарської діяльності, не врахованих у планових завданнях та не використаних під час їх виконання;

прогнозування результатів господарської діяльності усіх структурних підрозділів і підприємства в цілому;

підготовка аналітичних матеріалів для опрацювання і прийняття управлінських рішень;

перевірка оптимальності та обґрунтованості управлінських рішень на всіх стадіях управління;

контроль за здійсненням господарського і внутрішньогосподарського розрахунку, поліпшенням економічної роботи підприємства;

узагальнення результатів аналізу, формулювання висновків і пропозицій щодо використання отриманих результатів; закріплення досягнень і ліквідація недоліків у роботі; поширення передового досвіду і впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво.

Вирішення зазначених завдань сприяє удосконаленню управління виробництвом, виконанню планів і підвищенню ефективності діяльності підприємства.