8.3. Аналіз галузевої структури господарства

Галузева структура виробництва характеризується часткою продукції окремих галузей у загальному обсязі виробництва продукції господарства, яка залежить від складу і якості сільськогосподарських угідь, структури посівних площ, щільності та структури поголів’я продуктивних тварин на одиницю земельних угідь, розмірів підсобних промислових та інших галузей у господарстві. Важливим завданням аналізу є з’ясування конкретних причин, які зумовлюють зміни обсягу та рівня виробництва валової продукції за рахунок галузевої структури.

Спочатку аналізують склад і структуру земельних угідь. Це дає уявлення про якісний стан продуктивних сільськогосподарських угідь. Відомо, що площа ріллі може використовуватись інтенсивніше, ніж інші угіддя, тому збільшення її частки у загальній площі сільськогосподарських угідь сприяє зростанню виробництва продукції.

При аналізі слід враховувати наявність господарств, в яких значна частина площі сільськогосподарських угідь припадає на природні луки. Від цього залежить частка кормових культур у загальній посівній площі.

Детальний дані щодо відмінностей у галузевій структурі господарства можна отримати при аналізі структури посівних площ. Структура посівів, яка забезпечує виробництво більшого обсягу продукції у розрахунку на одиницю земельної площі за менших затрат праці та коштів, виконання державного плану заготівель продукції, а також відповідає основним вимогам сівозмін і системи ведення господарства, є найкращою. При розробці структури посівних площ враховують також ґрунтово-кліматичні умови і техніко-економічні можливості господарства.

При аналізі структури посівних площ особливу увагу звертають на співвідношення посівів товарних і кормових культур з урахуванням спеціалізації тваринництва. Чим більша частка товарних культур у площі загальних посівів і чим менша площа ріллі, яка використовується для кормових цілей, тим більше потенційних можливостей у господарства для збільшення обсягу товарної продукції і прибутку, підвищення загальної рентабельності.

Аналізуючи склад посівних площ під товарними культурами важливо виявити відхилення у розмірах посівних площ тих культур, які істотно відрізняються між собою за продуктивністю. Валова продукція зростатиме при збільшенні площі посіву тих культур, продуктивність яких на 1 га перевищує середню (до таких культур належать, наприклад, цукрові буряки, картопля, овочі), а також при збільшенні загальної частки посівів товарних культур. Щодо зернових і кормових культур то визначення рівня їх продуктивності поєднують з аналізом виробництва продукції тваринництва, розміри цих галузей мають бути достатніми для забезпечення, виконання і перевиконання державних планів заготівель і створення міцної кормової бази.

При аналізі структури посівних площ, зайнятих під кормовими культурами, враховують вихід кормових одиниць і перетравного протеїну на 1 га площі. Відповідно до вимог раціональної годівлі тварин в однорідних групах кормових культур перевагу надають тим з них, які характеризуються підвищеною продуктивністю кормових одиниць з високим вмістом перетравного протеїну за якомога менших витрат на їх виробництво.

Обсяг валової продукції господарства значною мірою зумовлений розміром і структурою галузі тваринництва, де продукція кормових угідь трансформується у тваринницьку продукцію, тому рівень використання кормових угідь залежить насамперед від щільності поголів’я продуктивних тварин за видами і групами. Щільність характеризує такий узагальнюючий показник, як кількість середньорічного поголів’я тварин на одиницю сільськогосподарських угідь. Цей показник доповнюють середньорічним і вихідним поголів’ям тварин у розрахунку на площу угідь, яка безпосередньо використовується для утримання відповідного виду тварин. Так, у практиці господарства поширені показники щільності вихідного поголів’я і виходу продукції великої рогатої худоби на 100 га сільськогосподарських угідь, свиней — на 100 га ріллі, птиці — на 100 га зернових.

Важливим узагальнюючим показником, який характеризує розміри тваринництва, є щільність на 100 га сільськогосподарських угідь умовного поголів’я у перерахунку за спеціальними коефіцієнтами на велику рогату худобу.

При аналізі особливу увагу звертають на відхилення показників щільності поголів’я тварин у розрахунку на кормову площу. Важливими шляхами збільшення виробництва продукції тваринництва є зростання у перспективі щільності поголів’я тварин на одиницю земельних угідь і відповідної кормової площі. Такий напрям удосконалення галузевої структури є основною передумовою підвищення інтенсивності ведення господарства й ефективності використання продуктивних земельних угідь.

Галузева структура виробництва характеризується часткою продукції окремих галузей у загальному обсязі виробництва продукції господарства, яка залежить від складу і якості сільськогосподарських угідь, структури посівних площ, щільності та структури поголів’я продуктивних тварин на одиницю земельних угідь, розмірів підсобних промислових та інших галузей у господарстві. Важливим завданням аналізу є з’ясування конкретних причин, які зумовлюють зміни обсягу та рівня виробництва валової продукції за рахунок галузевої структури.

Спочатку аналізують склад і структуру земельних угідь. Це дає уявлення про якісний стан продуктивних сільськогосподарських угідь. Відомо, що площа ріллі може використовуватись інтенсивніше, ніж інші угіддя, тому збільшення її частки у загальній площі сільськогосподарських угідь сприяє зростанню виробництва продукції.

При аналізі слід враховувати наявність господарств, в яких значна частина площі сільськогосподарських угідь припадає на природні луки. Від цього залежить частка кормових культур у загальній посівній площі.

Детальний дані щодо відмінностей у галузевій структурі господарства можна отримати при аналізі структури посівних площ. Структура посівів, яка забезпечує виробництво більшого обсягу продукції у розрахунку на одиницю земельної площі за менших затрат праці та коштів, виконання державного плану заготівель продукції, а також відповідає основним вимогам сівозмін і системи ведення господарства, є найкращою. При розробці структури посівних площ враховують також ґрунтово-кліматичні умови і техніко-економічні можливості господарства.

При аналізі структури посівних площ особливу увагу звертають на співвідношення посівів товарних і кормових культур з урахуванням спеціалізації тваринництва. Чим більша частка товарних культур у площі загальних посівів і чим менша площа ріллі, яка використовується для кормових цілей, тим більше потенційних можливостей у господарства для збільшення обсягу товарної продукції і прибутку, підвищення загальної рентабельності.

Аналізуючи склад посівних площ під товарними культурами важливо виявити відхилення у розмірах посівних площ тих культур, які істотно відрізняються між собою за продуктивністю. Валова продукція зростатиме при збільшенні площі посіву тих культур, продуктивність яких на 1 га перевищує середню (до таких культур належать, наприклад, цукрові буряки, картопля, овочі), а також при збільшенні загальної частки посівів товарних культур. Щодо зернових і кормових культур то визначення рівня їх продуктивності поєднують з аналізом виробництва продукції тваринництва, розміри цих галузей мають бути достатніми для забезпечення, виконання і перевиконання державних планів заготівель і створення міцної кормової бази.

При аналізі структури посівних площ, зайнятих під кормовими культурами, враховують вихід кормових одиниць і перетравного протеїну на 1 га площі. Відповідно до вимог раціональної годівлі тварин в однорідних групах кормових культур перевагу надають тим з них, які характеризуються підвищеною продуктивністю кормових одиниць з високим вмістом перетравного протеїну за якомога менших витрат на їх виробництво.

Обсяг валової продукції господарства значною мірою зумовлений розміром і структурою галузі тваринництва, де продукція кормових угідь трансформується у тваринницьку продукцію, тому рівень використання кормових угідь залежить насамперед від щільності поголів’я продуктивних тварин за видами і групами. Щільність характеризує такий узагальнюючий показник, як кількість середньорічного поголів’я тварин на одиницю сільськогосподарських угідь. Цей показник доповнюють середньорічним і вихідним поголів’ям тварин у розрахунку на площу угідь, яка безпосередньо використовується для утримання відповідного виду тварин. Так, у практиці господарства поширені показники щільності вихідного поголів’я і виходу продукції великої рогатої худоби на 100 га сільськогосподарських угідь, свиней — на 100 га ріллі, птиці — на 100 га зернових.

Важливим узагальнюючим показником, який характеризує розміри тваринництва, є щільність на 100 га сільськогосподарських угідь умовного поголів’я у перерахунку за спеціальними коефіцієнтами на велику рогату худобу.

При аналізі особливу увагу звертають на відхилення показників щільності поголів’я тварин у розрахунку на кормову площу. Важливими шляхами збільшення виробництва продукції тваринництва є зростання у перспективі щільності поголів’я тварин на одиницю земельних угідь і відповідної кормової площі. Такий напрям удосконалення галузевої структури є основною передумовою підвищення інтенсивності ведення господарства й ефективності використання продуктивних земельних угідь.