11.1. Особливості аналізу використання основних засобів у сільському господарстві

Важливу роль у господарській діяльності підприємства відіграють виробничі основні засоби, які є матеріально-технічною базою виробництва. Висока забезпеченість підприємства основними засобами та ефективне їх використання сприяють підвищенню продуктивності праці, кращому використанню оборотних засобів, збільшенню обсягу виробництва продукції і зниженню її собівартості.

За відносний показник забезпечення основними засобами господарства приймають середньорічну їх вартість на 100 га сільськогосподарських угідь. При аналізі вивчають структуру основних фондів, ступінь їх зносу, коефіцієнти оновлення і вибуття та інші показники відтворення основних засобів (табл. 11.1).

Таблиця 11.1

Склад і структура основних засобів

Згідно з даними табл. 11.1, загальна вартість основних засобів за рік змінилась незначною мірою. Однак відбулися зміни у їх структурі — зменшилась частка вартості основних засобів сільськогосподарського призначення за рахунок збільшення вартості інших основних засобів.

Ефективність використання основних фондів відображує показник фондовіддачі, що визначається як відношення вартості валової продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Фондовіддача основних фондів залежить від обсягу валової продукції, фондозабезпеченості господарства, структури основних фондів, їх стану, технічної озброєності праці, рівня використання окремих видів основних засобів (табл. 11.2).

Таблиця 11.2

Ефективність використання виробничих
фондів сільськогосподарського призначення

Згідно з даними табл. 11.2, фондовіддача на 1 грн вартості основних виробничих засобів підвищилась на 9,8 коп., або на 56,3 %. При плановому показнику фондовіддачі 39,6 коп., фактично вона становила 49,4 коп. Це відбулось як за рахунок збільшення обсягу валової продукції на 1370 тис. грн, так і внаслідок зменшення вартості основних засобів на 2000 тис. грн. Показники фондозабезпеченності виробництва на 1 га ріллі та фондоозброєності одного працівника знизилися відповідно на 8,3 та 3,2 %.

Обсяг і собівартість сільськогосподарської продукції значною мірою залежать від рівня забезпеченості та використання основних засобів за видами (виробничі приміщення, трактори, автомобілі тощо). Більшість основних засобів зосереджена у структурних виробничих підрозділах і виробничих формуваннях, де використовують машинно-тракторний парк, вантажний автотранспорт, робочу худобу, а також у ремонтних майстернях, на станціях електро- та водопостачання тощо. Крім того, у господарствах є промислові і підсобні виробництва: комбікормів; з переробки зерна, овочів, продукції тваринництва; пиломатеріалів; будівельних матеріалів тощо. Раціональне використання найважливіших виробничих ресурсів у цих виробництвах сприяє збільшенню обсягів сільськогосподарської продукції і зниженню собівартості її виробництва.

Виконуючи важливі технологічні функції з виробництва сільськогосподарської продукції, основні виробничі засоби, оборотні кошти та інші ресурси допоміжних і обслуговуючих виробництв не пов’язані з нею так тісно, як, наприклад, виробничі тваринницькі приміщення, продуктивні тварини, теплиці та інші ресурси.

Ефективність використання ресурсів допоміжних виробництв не можна безпосередньо виміряти кількістю отриманої сільськогосподарської продукції. Для цього застосовують метод визначення обсягів виконання робіт і послуг та їх собівартості.

Планування, облік та аналіз обсягів робіт, витрат і собівартості їх одиниці зазначених вище виробництв має важливе значення, оскільки собівартість виконаних робіт допоміжних виробництв відносять на собівартість сільськогосподарської продукції. Чим інтенсивніше використовуватимуться ресурси в допоміжних виробництвах і чим нижчою буде собівартість їх роботи, тим меншою буде потреба в них для виконання того обсягу робіт, який складається в господарствах залежно від розмірів основного виробництва, частка витрат на роботи та послуги у собівартості продукції. Допоміжні виробництва можуть також виконувати роботи і послуги для інших підприємств та організацій, тобто реалізовувати їх на сторону, забезпечуючи господарству відшкодування витрат за цими роботами і одержання певної суми прибутку і доходів.

Важливу роль у господарській діяльності підприємства відіграють виробничі основні засоби, які є матеріально-технічною базою виробництва. Висока забезпеченість підприємства основними засобами та ефективне їх використання сприяють підвищенню продуктивності праці, кращому використанню оборотних засобів, збільшенню обсягу виробництва продукції і зниженню її собівартості.

За відносний показник забезпечення основними засобами господарства приймають середньорічну їх вартість на 100 га сільськогосподарських угідь. При аналізі вивчають структуру основних фондів, ступінь їх зносу, коефіцієнти оновлення і вибуття та інші показники відтворення основних засобів (табл. 11.1).

Таблиця 11.1

Склад і структура основних засобів

Згідно з даними табл. 11.1, загальна вартість основних засобів за рік змінилась незначною мірою. Однак відбулися зміни у їх структурі — зменшилась частка вартості основних засобів сільськогосподарського призначення за рахунок збільшення вартості інших основних засобів.

Ефективність використання основних фондів відображує показник фондовіддачі, що визначається як відношення вартості валової продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Фондовіддача основних фондів залежить від обсягу валової продукції, фондозабезпеченості господарства, структури основних фондів, їх стану, технічної озброєності праці, рівня використання окремих видів основних засобів (табл. 11.2).

Таблиця 11.2

Ефективність використання виробничих
фондів сільськогосподарського призначення

Згідно з даними табл. 11.2, фондовіддача на 1 грн вартості основних виробничих засобів підвищилась на 9,8 коп., або на 56,3 %. При плановому показнику фондовіддачі 39,6 коп., фактично вона становила 49,4 коп. Це відбулось як за рахунок збільшення обсягу валової продукції на 1370 тис. грн, так і внаслідок зменшення вартості основних засобів на 2000 тис. грн. Показники фондозабезпеченності виробництва на 1 га ріллі та фондоозброєності одного працівника знизилися відповідно на 8,3 та 3,2 %.

Обсяг і собівартість сільськогосподарської продукції значною мірою залежать від рівня забезпеченості та використання основних засобів за видами (виробничі приміщення, трактори, автомобілі тощо). Більшість основних засобів зосереджена у структурних виробничих підрозділах і виробничих формуваннях, де використовують машинно-тракторний парк, вантажний автотранспорт, робочу худобу, а також у ремонтних майстернях, на станціях електро- та водопостачання тощо. Крім того, у господарствах є промислові і підсобні виробництва: комбікормів; з переробки зерна, овочів, продукції тваринництва; пиломатеріалів; будівельних матеріалів тощо. Раціональне використання найважливіших виробничих ресурсів у цих виробництвах сприяє збільшенню обсягів сільськогосподарської продукції і зниженню собівартості її виробництва.

Виконуючи важливі технологічні функції з виробництва сільськогосподарської продукції, основні виробничі засоби, оборотні кошти та інші ресурси допоміжних і обслуговуючих виробництв не пов’язані з нею так тісно, як, наприклад, виробничі тваринницькі приміщення, продуктивні тварини, теплиці та інші ресурси.

Ефективність використання ресурсів допоміжних виробництв не можна безпосередньо виміряти кількістю отриманої сільськогосподарської продукції. Для цього застосовують метод визначення обсягів виконання робіт і послуг та їх собівартості.

Планування, облік та аналіз обсягів робіт, витрат і собівартості їх одиниці зазначених вище виробництв має важливе значення, оскільки собівартість виконаних робіт допоміжних виробництв відносять на собівартість сільськогосподарської продукції. Чим інтенсивніше використовуватимуться ресурси в допоміжних виробництвах і чим нижчою буде собівартість їх роботи, тим меншою буде потреба в них для виконання того обсягу робіт, який складається в господарствах залежно від розмірів основного виробництва, частка витрат на роботи та послуги у собівартості продукції. Допоміжні виробництва можуть також виконувати роботи і послуги для інших підприємств та організацій, тобто реалізовувати їх на сторону, забезпечуючи господарству відшкодування витрат за цими роботами і одержання певної суми прибутку і доходів.