15.5. Бюджетний план доходів і витрат фермерського господарства

Бюджетний план доходів і витрат включає в себе детальні дані щодо організації та здійснення операцій господарства в цілому. Підсумкові таблиці аналізу відображують всі зведення щодо ресурсів, які використовуються сільськогосподарським підприємством, та виробничих показників окремих галузей. Для аналізу потрібні підсумкові таблиці щодо продукції в натурі та валових грошових надходженнях, змінних витрат за окремими культурами і видами тваринництва та по господарству в цілому, оплачуваних постійних витрат готівкою і за безготівковими розрахунками та підсумковий розрахунок грошових надходжень господарства. Під час використання кожної з цих таблиць, у свою чергу, може виникнути потреба в складанні допоміжних робочих таблиць. При цьому важливо, щоб порядок проведення бюджетного аналізу передбачав використання повного комплекту підсумкових таблиць, а також деяких попередніх розрахунків і таблиць-зведень.

Переглянутий план діяльності господарства наведено у табл. 15.9.

Таблиця 15.9

Варіант плану виробництва продукції
та валових надходжень

Зведена інформація щодо виробництва продукції, вартості та реалізації, на основі якої можна з’ясувати багато питань організації господарської діяльності, представлена в табл. 15.9. Ця інформація особливо корисна тоді, коли вона відображує зміни умов, що плануються для усунення виявлених при аналізі недоліків. Це важливий засіб порівняння переглянутого плану з початковим рівнем виробництва щодо найістотніших організаційних і робочих характеристик, передбачених у господарстві, рослинництві, тваринництві: фізичного обсягу продукції, рівня врожайності і продуктивності галузей, відносних змін розмірів галузей; порівняння цін; валової вартості продукції галузі; реалізації та використання продукції за галузями; грошових надходжень по галузях і по господарству в цілому; взаємозв’язків між галузями тощо.

Такі порівняння свідчать про те, що попередній план, розроблений на майбутній період, сприяє поліпшенню використання основних ресурсів і допомагає підвищити продуктивність відносно досягнутого рівня внаслідок збільшення площ посівів культур, які забезпечують високі валові доходи за рахунок скорочення площ посіву менш дохідних культур, а також збільшення фізичного обсягу продукції та грошових надходжень від тваринництва.

Однак наведені в табл. 15.9 зведені дані не означають, що передбачені зміни є єдиним можливим варіантом або що вони будуть найефективнішими серед можливих способів підвищення дохідності господарства. Для пошуку кращих варіантів організації господарства потрібна додаткова інформація і подальший аналіз.

Окремі галузі (як у рослинництві, так і в тваринництві) істотно відрізняються за видами та розмірами витрат на виробництво. Тому важливе значення для аналізу має класифікація витрат. Метод класифікації витрат дає можливість з’ясувати розподіл витрат за видами та окремими галузями.

Класифікацію витрат за галузями наведено у табл. 15.10 і 15.11. Витрати також згруповані за видами: окремо прямі класифікаційні та непрямі розподільчі (рознесені) статті. У цих таблицях представлено загальні підсумки за статтями змінних витрат за кожною галуззю виробництва. При класифікації змінних витрат за галузями у фермерських господарствах доцільно окремо виділити такі безгрошові витрати, як неоплачена сімейна праця та вироблені в господарстві корми.

Таблиця 15.10

Змінні витрати на передбачений планом обсяг
виробництва продукції рослинництва, грн

Таблиця 15.11

Змінні витрати на передбачений планом обсяг
виробництва продукції тваринництва, грн

Якщо від загальної суми витрат відняти кошти за статтями «неоплачена праця» і «корми власного виробництва», то одержимо фактичні змінні витрати в рослинництві та тваринництві. Цей показник витрат використовується для того щоб визначити весь грошовий дохід господарства та інші показники господарської діяльності. У разі потреби для визначення фактичних витрат за окремими галузями доцільно розподілити «неоплачену працю» між окремими галузями.

Стаття «корми власного виробництва» потребує особливої уваги. При аналізі дохідності сільськогосподарських культур важливо точно визначити вартість вкладень рослинницьких галузей (корми) у тваринництво, при оцінці виробничих показників тваринництва вартість таких вкладень відображується як витрати. Вирішити це завдання можна двома способами, що дасть змогу отримати точні дані щодо грошових надходжень у господарство.

При першому способі у графу «грошові надходження» (табл. 15.12) включаються лише фактичні грошові надходження.

Таблиця 15.2

Дані про доходи господарства

Згідно з цим методом вартість продукції господарства, використаної на корм худобі, відображується лише в доходах, отриманих від реалізації продукції тваринництва. При цьому потрібно провести внутрішньогалузевий аналіз, щоб визначити продуктивність галузей тваринництва і з’ясувати, наскільки віддача цих галузей виправдовує витрати на них продукції власного виробництва.

За допомогою розглянутого способу визначення фактичних змінних витрат можна з’ясувати, що вартість вироблених у господарстві кормів становила 15 тис. грн, неоплачена праця — 2 тис. грн, разом — 17 тис. грн у загальній сумі витрат тваринництва (21 450 грн).

Другий спосіб полягає в тому, що вартість спожитих у тваринництві кормів власного виробництва включається у надходження, виходячи з того, що гроші за них були нібито отримані, а потім витрачені придбання кормів. Цей спосіб аналізу дає такий самий підсумок грошового доходу, що і перший. Однак при цьому виникає потреба в коригуванні виручки господарства шляхом вирахування неї вартості згодованих худобі кормів з тим, щоб виявити наявні грошові надходження — фактичну суму, отриману господарством.

Щоб розрахувати доходи господарства, при бюджетному аналізі господарської діяльності потрібно врахувати не лише змінні, а й постійні витрати (табл. 15.12). До таких витрат віднесені податки і страхові внески, амортизація, відсотки на капітал, а також різні статті накладних витрат у грошовій формі тощо.

Підсумковою аналітичною таблицею при бюджетному аналізі є зведений розрахунок доходів реорганізованого господарства (табл. 15.12). Цей розрахунок містить найважливіші показники, потрібні для оцінки виробничої діяльності господарства і вжиття необхідних заходів для її поліпшення.

При складанні зведеного розрахунку про доходи доцільно дотримуватися кількох правил; чітко відображати грошові надходження, змінні витрати з оплатою готівкою та у безготівковій формі, чисті грошові доходи. Кожна з цих статей має бути деталізована за основними галузями, що дасть можливість порівняти доходи між галузями або за джерелами їх утворення.

Для визначення чистих доходів галузі під час аналізу необхідно обов’язково врахувати статті безготівкових доходів, які створюються в господарстві завдяки неоплаченій праці, а також споживанню кормів власного виробництва. При цьому у формі розрахунку доцільно спланувати виділити графу для відображення цих безготівкових статей з тим, щоб можна було визначити також фактичні чисті грошові надходження.

За такого методу записів витрат доцільно окремо відображати постійні витрати з оплатою готівкою, щоб можна було визначити грошовий дохід господарства. Для визначення чистого доходу господарства безготівкові постійні витрати у підсумковому розрахунку доходів включатимуть лише амортизацію.

Важливим показником, який потрібно відобразити у зведеному розрахунку доходів, є норма прибутку як відношення прибутку до авансованої суми капіталовкладень господарства (середня сума основного та оборотного капіталу), виражене у відсотках. Усі статті у зведеному розрахунку мають відповідати попереднім робочим таблицям для того, щоб максимально полегшити детальні порівняння і внутрішньогалузевий аналіз зв’язків між видами або групами ресурсів та міжгалузевий.

Для оцінки діяльності реорганізованого господарства щодо початкового плана необхідно мати інформацію щодо досягнутого рівня діяльності аналогічну наведеній у табл. 15.12, де вона подана у скороченому вигляді.

Аналіз даних зведеного розрахунку доходів дає можливість господарникам, консультантам або іншим спеціалістам, які займаються аналізом, оцінити, наскільки ефективні реорганізаційні уточнення або зміни для усунення недоліків у веденні господарства.

Дані допоміжних таблицях щодо обсягу виробництва продукції, грошових надходжень, змінних та постійних витрат та інших аспектів господарської діяльності є інформацією, яка допомагає спеціалісту-аналітику одержати чітке уявлення про діяльність власного господарства і сприяє прийняттю обґрунтованих рішень, спрямованих на збільшення прибутків, забезпечення стійкіших доходів або досягнення інших цілей, які ставлять перед собою керівники господарств.

Таким чином, оцінка має вирішальне значення у бюджетному аналізі господарства. При цьому важливо дотримуватися певної методики оцінювання результатів аналізу та деяких правил для того щоб така методика була ефективною. Оцінка здійснюється у максимально конкретній формі і стосується окремих змін, які впливають на визначальні аспекти діяльності господарства.

Метод точної оцінки підсумкових результатів реорганізації діяльності господарства на основі бюджетного аналізу складається з п’яти послідовних стадій:

1. Визначення того, наскільки поліпшився стан справ після реорганізації і чи відповідає це цілям керівництва господарством.

2. З’ясування того, які показники найбільш сприяють досягненню поставлених цілей внаслідок конкретних змін, а також розміри їх впливу.

3. Виявлення того, які показники найменш сприятливі для досягнення цілей керівництва після конкретних змін, а також розмірів пов’язаних з ними витрат.

4. Порівняння між собою надходжень або витрат внаслідок конкретних окремих змін і визначення чистих загальних доходів або збитків від цих змін та передбаченої реорганізації.

5. З’ясування можливості подальшого поліпшення діяльності господарства і розробка заходів щодо їх реалізації.

Перші чотири стадії дають змогу визначити вигоди від реорганізації господарства. Про це свідчитимуть показники грошових доходів господарства, чистого доходу, прибутку і норми прибутку.

Дані табл. 15.12 показують, що переглянутий варіант значно кращий щодо початкового. Замість збитку в 3316 грн забезпечується прибуток у розмірі 67,35 тис. грн. Норма прибутку — 6  %, тоді як у початковому варіанті вона становила 1,75  % збитковості.

Збільшення дохідності господарства у результаті реорганізації зумовлене змінами у складі сільськогосподарських культур. Тваринництво стає дохідним, тоді як до реорганізації воно було переважно збитковим. Поліпшилися основні показники виробничої діяльності. Валовий дохід після реорганізації господарства дорівнює 736,8 тис. грн, що в 4,7 раза перевищує відповідний показник до реорганізації. Більша частина цього приросту зумовлена змінами обсягів виробництва у рослинництві — 679 тис. грн, тоді як у тваринництві — 57,8 тис. грн .

Зазначені зміни в обсягах виробництва потребують додаткових капіталовкладень і збільшення постійних витрат. Більш інтенсивне ведення господарства, передбачене реорганізацією, спричинить помітне збільшення змінних витрат: вони зростуть порівняно з початковим варіантом майже в 7,7 раза. Ці зміни в розмірах змінних і постійних витрат показують вплив реорганізації господарства на його ресурси.

Слід також зазначити, що переглянутий варіант діяльності господарства зумовлює підвищені вимоги щодо знань і ділових якостей керівників та спеціалістів, які управляють виробництвом. У новому плані передбачено збільшення кількості культур, а отже, кількості внутрішньогосподарських зв’язків, технічних засобів, потреби в капіталі. Зростає залежність господарства від ринкових умов, ринкових операцій, висуваються певні вимоги щодо координації з іншими партнерами. Зміни у тваринництві відбуваються у такому ж напрямі. Водночас вирішальною вимогою залишається прийняття всебічно обґрунтованих рішень.

Однак не всі зміни показників після реорганізації господарств є позитивними і особливо тоді, коли реорганізація господарства буде не повною. Наприклад, скорочення площ зернових культур може зменшити кількість днів роботи комбайна та іншої спеціалізованої техніки, що призведе до зниження рівня використання техніки, збільшення постійних витрат на одиницю площі та продукції.

Під час аналізу важливо виявити основні переваги та недоліки реорганізації. Це основне завдання, вирішення якого дасть змогу оцінити, чи є реорганізація найефективнішим засобом для досягнення оптимальних результатів. Якщо вона виявилася частково ефективною потрібно з’ясувати, які потрібні вдосконалення. У випадку неефективності реорганізації від неї необхідно відмовитися.

У нашому прикладі реорганізація забезпечує помітне підвищення ефективності виробництва та збільшення прибутку порівняно з початковим варіантом і тому повністю відповідає цілям господарства. Проте для збільшення прибутків господарства у майбутньому можливі зміни в галузевій структурі, технології виробництва, продуктивності галузей.

Вище було розглянуто методику бюджетного аналізу виробничої стратегії при корінній реорганізації галузевої структури господарства. Однак у своїй повсякденній діяльності фермерські господарства, орендні і колективні виробничі підрозділи, інші формування дедалі частіше потребують часткових змін в організації виробництва, наприклад, заміни галузі, видів ресурсів, техніки, впровадження нового технічного прийому, нової технології виробництва тощо. У таких випадках потрібно застосувати частковий бюджетний аналіз, який виконують методом заміни. Прийняті поправки до плану реорганізації господарства покликані забезпечити значне поліпшення показників його діяльності.

Методика часткового бюджетного аналізу є корисним допоміжним інструментом, за допомогою якого можна уточнити результати загального бюджетного аналізу виробничої діяльності, а отже, наблизитися до оптимального виробничого рівня господарства.

Такий багатоступеневий порядок економічної оцінки є ефективним засобом розробки остаточного плану вдосконалення діяльності господарства шляхом послідовних наближень. У багатьох випадках як фермери, так і управлінці господарств можуть користуватися цим методом у запропонованому вигляді. Його застосування не обмежується економічною оцінкою поправок до висновків із бюджетного аналізу; він також ефективний при аналізі річних даних щодо фактичних операцій та господарської діяльності в цілому. У такому разі слід використовувати порівняльні ціни та інші порівняльні дані.

Контрольні питання

1. Види виробничих сільськогосподарських формувань. Особливості економічного аналізу їх діяльності.

2. Методика аналізу виробничої програми селянських господарств.

3. Аналіз змінних і постійних витрат та собівартості продукції.

4. Аналіз використання робочої сили.

5. Аналіз використання техніки та інших виробничих ресурсів.

6. Економічне обґрунтування виробничої програми господарства.

7. Аналіз доходів, прибутку і рентабельності сільськогосподарських формувань.

8. Бюджетний аналіз плану доходів і витрат фермерського господарства.

9. Використання персональних комп’ютерів для аналізу роботи селянських господарств.

Бюджетний план доходів і витрат включає в себе детальні дані щодо організації та здійснення операцій господарства в цілому. Підсумкові таблиці аналізу відображують всі зведення щодо ресурсів, які використовуються сільськогосподарським підприємством, та виробничих показників окремих галузей. Для аналізу потрібні підсумкові таблиці щодо продукції в натурі та валових грошових надходженнях, змінних витрат за окремими культурами і видами тваринництва та по господарству в цілому, оплачуваних постійних витрат готівкою і за безготівковими розрахунками та підсумковий розрахунок грошових надходжень господарства. Під час використання кожної з цих таблиць, у свою чергу, може виникнути потреба в складанні допоміжних робочих таблиць. При цьому важливо, щоб порядок проведення бюджетного аналізу передбачав використання повного комплекту підсумкових таблиць, а також деяких попередніх розрахунків і таблиць-зведень.

Переглянутий план діяльності господарства наведено у табл. 15.9.

Таблиця 15.9

Варіант плану виробництва продукції
та валових надходжень

Зведена інформація щодо виробництва продукції, вартості та реалізації, на основі якої можна з’ясувати багато питань організації господарської діяльності, представлена в табл. 15.9. Ця інформація особливо корисна тоді, коли вона відображує зміни умов, що плануються для усунення виявлених при аналізі недоліків. Це важливий засіб порівняння переглянутого плану з початковим рівнем виробництва щодо найістотніших організаційних і робочих характеристик, передбачених у господарстві, рослинництві, тваринництві: фізичного обсягу продукції, рівня врожайності і продуктивності галузей, відносних змін розмірів галузей; порівняння цін; валової вартості продукції галузі; реалізації та використання продукції за галузями; грошових надходжень по галузях і по господарству в цілому; взаємозв’язків між галузями тощо.

Такі порівняння свідчать про те, що попередній план, розроблений на майбутній період, сприяє поліпшенню використання основних ресурсів і допомагає підвищити продуктивність відносно досягнутого рівня внаслідок збільшення площ посівів культур, які забезпечують високі валові доходи за рахунок скорочення площ посіву менш дохідних культур, а також збільшення фізичного обсягу продукції та грошових надходжень від тваринництва.

Однак наведені в табл. 15.9 зведені дані не означають, що передбачені зміни є єдиним можливим варіантом або що вони будуть найефективнішими серед можливих способів підвищення дохідності господарства. Для пошуку кращих варіантів організації господарства потрібна додаткова інформація і подальший аналіз.

Окремі галузі (як у рослинництві, так і в тваринництві) істотно відрізняються за видами та розмірами витрат на виробництво. Тому важливе значення для аналізу має класифікація витрат. Метод класифікації витрат дає можливість з’ясувати розподіл витрат за видами та окремими галузями.

Класифікацію витрат за галузями наведено у табл. 15.10 і 15.11. Витрати також згруповані за видами: окремо прямі класифікаційні та непрямі розподільчі (рознесені) статті. У цих таблицях представлено загальні підсумки за статтями змінних витрат за кожною галуззю виробництва. При класифікації змінних витрат за галузями у фермерських господарствах доцільно окремо виділити такі безгрошові витрати, як неоплачена сімейна праця та вироблені в господарстві корми.

Таблиця 15.10

Змінні витрати на передбачений планом обсяг
виробництва продукції рослинництва, грн

Таблиця 15.11

Змінні витрати на передбачений планом обсяг
виробництва продукції тваринництва, грн

Якщо від загальної суми витрат відняти кошти за статтями «неоплачена праця» і «корми власного виробництва», то одержимо фактичні змінні витрати в рослинництві та тваринництві. Цей показник витрат використовується для того щоб визначити весь грошовий дохід господарства та інші показники господарської діяльності. У разі потреби для визначення фактичних витрат за окремими галузями доцільно розподілити «неоплачену працю» між окремими галузями.

Стаття «корми власного виробництва» потребує особливої уваги. При аналізі дохідності сільськогосподарських культур важливо точно визначити вартість вкладень рослинницьких галузей (корми) у тваринництво, при оцінці виробничих показників тваринництва вартість таких вкладень відображується як витрати. Вирішити це завдання можна двома способами, що дасть змогу отримати точні дані щодо грошових надходжень у господарство.

При першому способі у графу «грошові надходження» (табл. 15.12) включаються лише фактичні грошові надходження.

Таблиця 15.2

Дані про доходи господарства

Згідно з цим методом вартість продукції господарства, використаної на корм худобі, відображується лише в доходах, отриманих від реалізації продукції тваринництва. При цьому потрібно провести внутрішньогалузевий аналіз, щоб визначити продуктивність галузей тваринництва і з’ясувати, наскільки віддача цих галузей виправдовує витрати на них продукції власного виробництва.

За допомогою розглянутого способу визначення фактичних змінних витрат можна з’ясувати, що вартість вироблених у господарстві кормів становила 15 тис. грн, неоплачена праця — 2 тис. грн, разом — 17 тис. грн у загальній сумі витрат тваринництва (21 450 грн).

Другий спосіб полягає в тому, що вартість спожитих у тваринництві кормів власного виробництва включається у надходження, виходячи з того, що гроші за них були нібито отримані, а потім витрачені придбання кормів. Цей спосіб аналізу дає такий самий підсумок грошового доходу, що і перший. Однак при цьому виникає потреба в коригуванні виручки господарства шляхом вирахування неї вартості згодованих худобі кормів з тим, щоб виявити наявні грошові надходження — фактичну суму, отриману господарством.

Щоб розрахувати доходи господарства, при бюджетному аналізі господарської діяльності потрібно врахувати не лише змінні, а й постійні витрати (табл. 15.12). До таких витрат віднесені податки і страхові внески, амортизація, відсотки на капітал, а також різні статті накладних витрат у грошовій формі тощо.

Підсумковою аналітичною таблицею при бюджетному аналізі є зведений розрахунок доходів реорганізованого господарства (табл. 15.12). Цей розрахунок містить найважливіші показники, потрібні для оцінки виробничої діяльності господарства і вжиття необхідних заходів для її поліпшення.

При складанні зведеного розрахунку про доходи доцільно дотримуватися кількох правил; чітко відображати грошові надходження, змінні витрати з оплатою готівкою та у безготівковій формі, чисті грошові доходи. Кожна з цих статей має бути деталізована за основними галузями, що дасть можливість порівняти доходи між галузями або за джерелами їх утворення.

Для визначення чистих доходів галузі під час аналізу необхідно обов’язково врахувати статті безготівкових доходів, які створюються в господарстві завдяки неоплаченій праці, а також споживанню кормів власного виробництва. При цьому у формі розрахунку доцільно спланувати виділити графу для відображення цих безготівкових статей з тим, щоб можна було визначити також фактичні чисті грошові надходження.

За такого методу записів витрат доцільно окремо відображати постійні витрати з оплатою готівкою, щоб можна було визначити грошовий дохід господарства. Для визначення чистого доходу господарства безготівкові постійні витрати у підсумковому розрахунку доходів включатимуть лише амортизацію.

Важливим показником, який потрібно відобразити у зведеному розрахунку доходів, є норма прибутку як відношення прибутку до авансованої суми капіталовкладень господарства (середня сума основного та оборотного капіталу), виражене у відсотках. Усі статті у зведеному розрахунку мають відповідати попереднім робочим таблицям для того, щоб максимально полегшити детальні порівняння і внутрішньогалузевий аналіз зв’язків між видами або групами ресурсів та міжгалузевий.

Для оцінки діяльності реорганізованого господарства щодо початкового плана необхідно мати інформацію щодо досягнутого рівня діяльності аналогічну наведеній у табл. 15.12, де вона подана у скороченому вигляді.

Аналіз даних зведеного розрахунку доходів дає можливість господарникам, консультантам або іншим спеціалістам, які займаються аналізом, оцінити, наскільки ефективні реорганізаційні уточнення або зміни для усунення недоліків у веденні господарства.

Дані допоміжних таблицях щодо обсягу виробництва продукції, грошових надходжень, змінних та постійних витрат та інших аспектів господарської діяльності є інформацією, яка допомагає спеціалісту-аналітику одержати чітке уявлення про діяльність власного господарства і сприяє прийняттю обґрунтованих рішень, спрямованих на збільшення прибутків, забезпечення стійкіших доходів або досягнення інших цілей, які ставлять перед собою керівники господарств.

Таким чином, оцінка має вирішальне значення у бюджетному аналізі господарства. При цьому важливо дотримуватися певної методики оцінювання результатів аналізу та деяких правил для того щоб така методика була ефективною. Оцінка здійснюється у максимально конкретній формі і стосується окремих змін, які впливають на визначальні аспекти діяльності господарства.

Метод точної оцінки підсумкових результатів реорганізації діяльності господарства на основі бюджетного аналізу складається з п’яти послідовних стадій:

1. Визначення того, наскільки поліпшився стан справ після реорганізації і чи відповідає це цілям керівництва господарством.

2. З’ясування того, які показники найбільш сприяють досягненню поставлених цілей внаслідок конкретних змін, а також розміри їх впливу.

3. Виявлення того, які показники найменш сприятливі для досягнення цілей керівництва після конкретних змін, а також розмірів пов’язаних з ними витрат.

4. Порівняння між собою надходжень або витрат внаслідок конкретних окремих змін і визначення чистих загальних доходів або збитків від цих змін та передбаченої реорганізації.

5. З’ясування можливості подальшого поліпшення діяльності господарства і розробка заходів щодо їх реалізації.

Перші чотири стадії дають змогу визначити вигоди від реорганізації господарства. Про це свідчитимуть показники грошових доходів господарства, чистого доходу, прибутку і норми прибутку.

Дані табл. 15.12 показують, що переглянутий варіант значно кращий щодо початкового. Замість збитку в 3316 грн забезпечується прибуток у розмірі 67,35 тис. грн. Норма прибутку — 6  %, тоді як у початковому варіанті вона становила 1,75  % збитковості.

Збільшення дохідності господарства у результаті реорганізації зумовлене змінами у складі сільськогосподарських культур. Тваринництво стає дохідним, тоді як до реорганізації воно було переважно збитковим. Поліпшилися основні показники виробничої діяльності. Валовий дохід після реорганізації господарства дорівнює 736,8 тис. грн, що в 4,7 раза перевищує відповідний показник до реорганізації. Більша частина цього приросту зумовлена змінами обсягів виробництва у рослинництві — 679 тис. грн, тоді як у тваринництві — 57,8 тис. грн .

Зазначені зміни в обсягах виробництва потребують додаткових капіталовкладень і збільшення постійних витрат. Більш інтенсивне ведення господарства, передбачене реорганізацією, спричинить помітне збільшення змінних витрат: вони зростуть порівняно з початковим варіантом майже в 7,7 раза. Ці зміни в розмірах змінних і постійних витрат показують вплив реорганізації господарства на його ресурси.

Слід також зазначити, що переглянутий варіант діяльності господарства зумовлює підвищені вимоги щодо знань і ділових якостей керівників та спеціалістів, які управляють виробництвом. У новому плані передбачено збільшення кількості культур, а отже, кількості внутрішньогосподарських зв’язків, технічних засобів, потреби в капіталі. Зростає залежність господарства від ринкових умов, ринкових операцій, висуваються певні вимоги щодо координації з іншими партнерами. Зміни у тваринництві відбуваються у такому ж напрямі. Водночас вирішальною вимогою залишається прийняття всебічно обґрунтованих рішень.

Однак не всі зміни показників після реорганізації господарств є позитивними і особливо тоді, коли реорганізація господарства буде не повною. Наприклад, скорочення площ зернових культур може зменшити кількість днів роботи комбайна та іншої спеціалізованої техніки, що призведе до зниження рівня використання техніки, збільшення постійних витрат на одиницю площі та продукції.

Під час аналізу важливо виявити основні переваги та недоліки реорганізації. Це основне завдання, вирішення якого дасть змогу оцінити, чи є реорганізація найефективнішим засобом для досягнення оптимальних результатів. Якщо вона виявилася частково ефективною потрібно з’ясувати, які потрібні вдосконалення. У випадку неефективності реорганізації від неї необхідно відмовитися.

У нашому прикладі реорганізація забезпечує помітне підвищення ефективності виробництва та збільшення прибутку порівняно з початковим варіантом і тому повністю відповідає цілям господарства. Проте для збільшення прибутків господарства у майбутньому можливі зміни в галузевій структурі, технології виробництва, продуктивності галузей.

Вище було розглянуто методику бюджетного аналізу виробничої стратегії при корінній реорганізації галузевої структури господарства. Однак у своїй повсякденній діяльності фермерські господарства, орендні і колективні виробничі підрозділи, інші формування дедалі частіше потребують часткових змін в організації виробництва, наприклад, заміни галузі, видів ресурсів, техніки, впровадження нового технічного прийому, нової технології виробництва тощо. У таких випадках потрібно застосувати частковий бюджетний аналіз, який виконують методом заміни. Прийняті поправки до плану реорганізації господарства покликані забезпечити значне поліпшення показників його діяльності.

Методика часткового бюджетного аналізу є корисним допоміжним інструментом, за допомогою якого можна уточнити результати загального бюджетного аналізу виробничої діяльності, а отже, наблизитися до оптимального виробничого рівня господарства.

Такий багатоступеневий порядок економічної оцінки є ефективним засобом розробки остаточного плану вдосконалення діяльності господарства шляхом послідовних наближень. У багатьох випадках як фермери, так і управлінці господарств можуть користуватися цим методом у запропонованому вигляді. Його застосування не обмежується економічною оцінкою поправок до висновків із бюджетного аналізу; він також ефективний при аналізі річних даних щодо фактичних операцій та господарської діяльності в цілому. У такому разі слід використовувати порівняльні ціни та інші порівняльні дані.

Контрольні питання

1. Види виробничих сільськогосподарських формувань. Особливості економічного аналізу їх діяльності.

2. Методика аналізу виробничої програми селянських господарств.

3. Аналіз змінних і постійних витрат та собівартості продукції.

4. Аналіз використання робочої сили.

5. Аналіз використання техніки та інших виробничих ресурсів.

6. Економічне обґрунтування виробничої програми господарства.

7. Аналіз доходів, прибутку і рентабельності сільськогосподарських формувань.

8. Бюджетний аналіз плану доходів і витрат фермерського господарства.

9. Використання персональних комп’ютерів для аналізу роботи селянських господарств.