11.4. Використання робочих коней

Сучасна сільськогосподарська техніка майже повністю замінила робочу худобу як тяглову силу. Однак у господарстві робочих коней можна ефективно використовувати на внутрішньогосподарських транспортних роботах, особливо на тваринницьких фермах, для обробітку присадибних ділянок працівників господарства тощо. Тому використання робочих коней вважається допоміжним виробництвом і є одним з об’єктів аналізу.

Обсяг робіт робочих коней вимірюється кількістю відпрацьованих коне-днів і залежить від кількості поголів’я робочих коней та виробітку коне-днів на одну голову. Визначається у відсотках або як коефіцієнт виробітку (відношення відпрацьованих коне-днів до кормо-днів).

Особливу увагу зосереджують на аналізі собівартості відпрацьованого коне-дня, який передбачається у плані та обліковується бухгалтерією господарства.

По робочій худобі калькулюється собівартість одного відпрацьованого коне-дня, приплоду і кормо-дня. Собівартість коне-дня визначають як відношення усієї суми витрат з утримання худоби (за вирахуванням вартості приплоду, гною, шерсті, линьки, волосу та іншої продукції) до кількості відпрацьованих коне-днів (при цьому не враховують робочі дні на самообслуговування). Собівартість однієї голови приплоду від робочих коней прирівнюють до вартості 60 кормо-днів утримання дорослих тварин. Гній та іншу продукцію оцінюють за нормативною собівартістю.

Вартість послуг гужового транспорту розподіляється по споживачах (культурах, видах і групах тварин та інших об’єктах калькуляції) пропорційно кількості відпрацьованих робочих днів.

При аналізі порівнюють собівартість одного робочого дня, визначають суми економії або перевитрат і величини впливу окремих факторів на ці показники. Загальну суму економії (перевитрат) обчислюють множенням відхилення по собівартості одного коне-дня на фактичний обсяг робіт, виражений у коне-днях.

Аналіз собівартості робочого дня і загальної суми економії чи перевитрат проводять з урахуванням залежності цих показників від таких факторів:

виробіток на одного коня;

витрати на одну голову, з них витрати на корми, оплату праці, інші витрати;

вартість приплоду та побічної продукції.

Методика розрахунків аналогічна аналізу собівартості продукції тваринництва, розглянутого раніше. При цьому слід ураховувати, що витрати на утримання коней більш або менш постійні і майже не змінюються залежно від обсягу виконаних робіт, тому чим більшою є тривалість використання худоби на роботах, тим нижчі витрати у розрахунку на один коне-день.

Сучасна сільськогосподарська техніка майже повністю замінила робочу худобу як тяглову силу. Однак у господарстві робочих коней можна ефективно використовувати на внутрішньогосподарських транспортних роботах, особливо на тваринницьких фермах, для обробітку присадибних ділянок працівників господарства тощо. Тому використання робочих коней вважається допоміжним виробництвом і є одним з об’єктів аналізу.

Обсяг робіт робочих коней вимірюється кількістю відпрацьованих коне-днів і залежить від кількості поголів’я робочих коней та виробітку коне-днів на одну голову. Визначається у відсотках або як коефіцієнт виробітку (відношення відпрацьованих коне-днів до кормо-днів).

Особливу увагу зосереджують на аналізі собівартості відпрацьованого коне-дня, який передбачається у плані та обліковується бухгалтерією господарства.

По робочій худобі калькулюється собівартість одного відпрацьованого коне-дня, приплоду і кормо-дня. Собівартість коне-дня визначають як відношення усієї суми витрат з утримання худоби (за вирахуванням вартості приплоду, гною, шерсті, линьки, волосу та іншої продукції) до кількості відпрацьованих коне-днів (при цьому не враховують робочі дні на самообслуговування). Собівартість однієї голови приплоду від робочих коней прирівнюють до вартості 60 кормо-днів утримання дорослих тварин. Гній та іншу продукцію оцінюють за нормативною собівартістю.

Вартість послуг гужового транспорту розподіляється по споживачах (культурах, видах і групах тварин та інших об’єктах калькуляції) пропорційно кількості відпрацьованих робочих днів.

При аналізі порівнюють собівартість одного робочого дня, визначають суми економії або перевитрат і величини впливу окремих факторів на ці показники. Загальну суму економії (перевитрат) обчислюють множенням відхилення по собівартості одного коне-дня на фактичний обсяг робіт, виражений у коне-днях.

Аналіз собівартості робочого дня і загальної суми економії чи перевитрат проводять з урахуванням залежності цих показників від таких факторів:

виробіток на одного коня;

витрати на одну голову, з них витрати на корми, оплату праці, інші витрати;

вартість приплоду та побічної продукції.

Методика розрахунків аналогічна аналізу собівартості продукції тваринництва, розглянутого раніше. При цьому слід ураховувати, що витрати на утримання коней більш або менш постійні і майже не змінюються залежно від обсягу виконаних робіт, тому чим більшою є тривалість використання худоби на роботах, тим нижчі витрати у розрахунку на один коне-день.