9.3. Аналіз собівартості продукції по видах

Для з’ясування причин підвищення собівартості та пошуку шляхів її зниження потрібно основну увагу при аналізі приділити вивченню витрат за галузями і видами продукції. Спершу виявляють галузі з порівняно високою собівартістю виробництва продукції, після чого детально аналізують собівартість одиниці окремих видів продукції за основними факторами, які впливають на неї.

Оцінювання собівартості окремих видів продукції та розрахунок загальних сум економії або перевитрат коштів проводять елементарним порівнянням показників (табл. 9.5).

Таблиця 9.5

АНАЛІЗ собівартості продукції звітного року

Згідно з даними табл. 9.5 у цілому по господарству досягнуто економії на суму 61 тис. грн, у тому числі по рослинництву 30 тис. грн і по тваринництву 31 тис. грн. Собівартість одиниці продукції озимих зернових знизилась — на 5,0 %, цукрових буряків — на 13,9 %, молока — на 2,25 %, однак щодо ярових зернових і привісу ВРХ відповідно вона була вища за базисну на 4,5 і 1,75 %.

Загальна методика аналізу впливу факторів. Собівартість одиниці продукції в сільському господарстві при аналізі розглядається як результат впливу насамперед двох факторів: 1) рівня продуктивності одиниці розміру галузі; 2) величини виробничих витрат на одиницю розміру галузі. Для рослинництва це будуть відповідно урожайність і витрати на 1 га посівної площі сільськогосподарських культур, для тваринництва — продуктивність і величина витрат на 1 голову тварин.

Основним об’єктом вивчення при аналізі собівартості є витрати на виробництво, які складаються з: витрат на оплату праці, відрахувань на соціальне страхування; матеріальних витрат, зокрема на придбання насіння і садивного матеріалу, кормів, іншої продукції сільського господарства; витрати на мінеральні добрива, нафтопродукти, електроенергію, пальне; інші матеріальні витрати; витрати на амортизацію основних засобів; страхові платежі; інші витрати. У плануванні, обліку і звітності витрати на виробництво також групують за окремими статтями, які охоплюють один або кілька елементів. При економічному аналізі окремі елементи і статті витрат вивчають з урахуванням впливу на їхню величину двох груп факторів: нормативних та оціночних.

Нормативні фактори відображують кількісний аспект витрачання ресурсів під час виробництва: витрати праці у людино-годинах; придбання насіння або садивного матеріалу, добрив, кормів — у центнерах; обсяг виконаних робіт тракторами — у машино-годинах або нормо-годинах, еталонних гектарах, вантажним автотранспортом — у машинно-годинах або тонно-кілометрах, робочою худобою — у відпрацьованих коне-днях; витрати електроенергії — у кіловат-годинах тощо. До нормативних факторів відносять також фізичні обсяги технологічних операцій (робіт) з вирощування культур або утримання продуктивних тварин.

Кожному виду нормативного фактора відповідає оціночний фактор, який відображує його якісну сторону. Таким фактором є: оплата 1 людино-години; оцінка 1 ц насіння, добрив, кормів; собівартість одиниці роботи тощо.

Для з’ясування причин зміни собівартості і пошуку шляхів її зниження визначають величину впливу факторів продуктивності і розмір витрат на одиницю галузі. Суть методики аналізу з використанням способу послідовних підстановок, яка добре висвітлена в економічній літературі і широко застосовується нині у практиці сільськогосподарських підприємств, полягає в тому, що спочатку розраховують умовний показник собівартості за базисної величини витрат на одиницю галузі, але за фактичного рівня її продуктивності. Порівнюючи розрахунковий показник собівартості з базисним, визначають розмір впливу фактора продуктивності галузі, а з фактичним — величину витрат на виробництво.

Аналогічні розрахунки можна виконати також за допомогою способу абсолютних різниць. При цьому продуктивність галузі приймають за кількісний нормативний фактор собівартості, а витрати на 1 га або на 1 голову тварин — за якісний, оціночний фактор. Таким чином, вплив на собівартість зміни продуктивності галузі визначається множенням відхилення по продуктивності на планову собівартість одиниці продукції і діленням отриманого результату на фактичну продуктивність галузі.

Таким же способом оцінюють вплив на собівартість нормативних і оціночних факторів витрат за окремими статтями і елементами. Наприклад, вплив трудомісткості обробітку 1 га посіву культури на собівартість 1 ц продукції визначають так: відхилення витрат людино-годин на 1 га множать на планову оцінку однієї людино-години, отримай результат ділять на фактичну врожайність. Вплив на собівартість фактора оцінки праці розраховують множенням відхилення в оцінці однієї людино-години на фактичні витрати людино-годин на 1 га, результат ділять на фактичну врожайність.

Подібну методику використовують при аналізі собівартості продукції у рослинництві, а також продукції тваринництва за видами і групами тварин.

Для з’ясування причин підвищення собівартості та пошуку шляхів її зниження потрібно основну увагу при аналізі приділити вивченню витрат за галузями і видами продукції. Спершу виявляють галузі з порівняно високою собівартістю виробництва продукції, після чого детально аналізують собівартість одиниці окремих видів продукції за основними факторами, які впливають на неї.

Оцінювання собівартості окремих видів продукції та розрахунок загальних сум економії або перевитрат коштів проводять елементарним порівнянням показників (табл. 9.5).

Таблиця 9.5

АНАЛІЗ собівартості продукції звітного року

Згідно з даними табл. 9.5 у цілому по господарству досягнуто економії на суму 61 тис. грн, у тому числі по рослинництву 30 тис. грн і по тваринництву 31 тис. грн. Собівартість одиниці продукції озимих зернових знизилась — на 5,0 %, цукрових буряків — на 13,9 %, молока — на 2,25 %, однак щодо ярових зернових і привісу ВРХ відповідно вона була вища за базисну на 4,5 і 1,75 %.

Загальна методика аналізу впливу факторів. Собівартість одиниці продукції в сільському господарстві при аналізі розглядається як результат впливу насамперед двох факторів: 1) рівня продуктивності одиниці розміру галузі; 2) величини виробничих витрат на одиницю розміру галузі. Для рослинництва це будуть відповідно урожайність і витрати на 1 га посівної площі сільськогосподарських культур, для тваринництва — продуктивність і величина витрат на 1 голову тварин.

Основним об’єктом вивчення при аналізі собівартості є витрати на виробництво, які складаються з: витрат на оплату праці, відрахувань на соціальне страхування; матеріальних витрат, зокрема на придбання насіння і садивного матеріалу, кормів, іншої продукції сільського господарства; витрати на мінеральні добрива, нафтопродукти, електроенергію, пальне; інші матеріальні витрати; витрати на амортизацію основних засобів; страхові платежі; інші витрати. У плануванні, обліку і звітності витрати на виробництво також групують за окремими статтями, які охоплюють один або кілька елементів. При економічному аналізі окремі елементи і статті витрат вивчають з урахуванням впливу на їхню величину двох груп факторів: нормативних та оціночних.

Нормативні фактори відображують кількісний аспект витрачання ресурсів під час виробництва: витрати праці у людино-годинах; придбання насіння або садивного матеріалу, добрив, кормів — у центнерах; обсяг виконаних робіт тракторами — у машино-годинах або нормо-годинах, еталонних гектарах, вантажним автотранспортом — у машинно-годинах або тонно-кілометрах, робочою худобою — у відпрацьованих коне-днях; витрати електроенергії — у кіловат-годинах тощо. До нормативних факторів відносять також фізичні обсяги технологічних операцій (робіт) з вирощування культур або утримання продуктивних тварин.

Кожному виду нормативного фактора відповідає оціночний фактор, який відображує його якісну сторону. Таким фактором є: оплата 1 людино-години; оцінка 1 ц насіння, добрив, кормів; собівартість одиниці роботи тощо.

Для з’ясування причин зміни собівартості і пошуку шляхів її зниження визначають величину впливу факторів продуктивності і розмір витрат на одиницю галузі. Суть методики аналізу з використанням способу послідовних підстановок, яка добре висвітлена в економічній літературі і широко застосовується нині у практиці сільськогосподарських підприємств, полягає в тому, що спочатку розраховують умовний показник собівартості за базисної величини витрат на одиницю галузі, але за фактичного рівня її продуктивності. Порівнюючи розрахунковий показник собівартості з базисним, визначають розмір впливу фактора продуктивності галузі, а з фактичним — величину витрат на виробництво.

Аналогічні розрахунки можна виконати також за допомогою способу абсолютних різниць. При цьому продуктивність галузі приймають за кількісний нормативний фактор собівартості, а витрати на 1 га або на 1 голову тварин — за якісний, оціночний фактор. Таким чином, вплив на собівартість зміни продуктивності галузі визначається множенням відхилення по продуктивності на планову собівартість одиниці продукції і діленням отриманого результату на фактичну продуктивність галузі.

Таким же способом оцінюють вплив на собівартість нормативних і оціночних факторів витрат за окремими статтями і елементами. Наприклад, вплив трудомісткості обробітку 1 га посіву культури на собівартість 1 ц продукції визначають так: відхилення витрат людино-годин на 1 га множать на планову оцінку однієї людино-години, отримай результат ділять на фактичну врожайність. Вплив на собівартість фактора оцінки праці розраховують множенням відхилення в оцінці однієї людино-години на фактичні витрати людино-годин на 1 га, результат ділять на фактичну врожайність.

Подібну методику використовують при аналізі собівартості продукції у рослинництві, а також продукції тваринництва за видами і групами тварин.