8.1. Аналіз складу та якості земельного фонду господарства

Земля у сільському господарстві є основним засобом виробництва. Поліпшення використання земельних угідь та підвищення родючості ґрунту — це необхідні умови підвищення урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності кормових угідь, розвитку тваринництва.

При аналізі земельного фонду вивчають показники, які відображують склад і структуру угідь та земель сільськогосподарського використання. Види сільськогосподарських угідь розрізняються за характером їх використання. Класифікація угідь проводиться з урахуванням їх основного призначення.

До складу земельного доходу господарства входять: рілля (посівна площа + пар); перелоги (землі, які раніше використовувались, але нині не використовуються для посіву сільськогосподарських культур або під пар); сінокоси, вигони, пасовища, багаторічні насадження, болота; землі, вкриті водою, зайняті під дороги, споруди, вулиці, площі і двори; піски та інші землі, непридатні для використання в сільському господарстві (кам’янисті ділянки, ями, рівчаки тощо).

З них до сільськогосподарських угідь належать: рілля, перелоги, цілина, сади, виноградники, ягідники та інші плодові насадження, сінокоси і пасовища. Розрізняють загальну площу ріллі та площу ріллі в обробітку (площа посіву культур + площа пару). До загальної площі ріллі відносять також перелоги.

При аналізі важливо всебічно розглянути ступінь використання сільськогосподарських угідь та їхню якість за такими показниками:

а) частка земель сільськогосподарського використання у загальному земельному фонді;

б) структура сільськогосподарських угідь;

в) розораність сільськогосподарських угідь (частка площі ріллі в обробітку щодо загальної площі землі сільськогосподарського використання);

г) частка ріллі в обробітку щодо загальної площі рілля та перелогів;

д) частка площі багаторічних насаджень щодо загальної площі сільськогосподарських угідь;

є) частка зрошувальних земель щодо орних земель і сільськогосподарських угідь.

Для детального аналізу зазначені показники доцільно порівняти в динаміці за минулі роки, із середніми показниками господарств регіону та з кращими щодо ефективності виробництва типовими господарствами (табл. 8.1).

Згідно з даними табл. 8.1 основна частка у складі загальній земельній площі припадає на землі сільськогосподарських угідь. У порівнянні з минулим роком та планом у структурі сільськогосподарських угідь не спостерігається жодних відхилень.

У господарстві, яке аналізується, частка сільськогосподарських угідь у складі загальної земельної площі та ріллі і багаторічних продуктивних насаджень у складі сільськогосподарських угідь була нижче, ніж у передовому господарстві. У майбутньому аналізоване господарство є можливість розширити може розширити площу сільськогосподарських угідь лише на 100 га за рахунок осушення боліт, а площу ріллі — за рахунок розораності залежів та перелогів, а також придатних для обробітку природних кормових угідь.

Таблиця 8.1

Розмір і структура земельної площі
та сільськогосподарських угідь, га

При якісному оцінюванні стану земельних угідь ураховують ступінь розвитку ерозії земель, засоленості, заболоченості, наявність каміння і кущів, розмір і конфігурацію земельних ділянок, їх продуктивність.

Раціональна організація господарства передбачає таке використання земельних угідь і таку систему ведення господарства, які б забезпечували найвигідніше, максимально прибуткове, безперервне виробництво за даних умов.

Сільськогосподарські культури відрізняються за своїми вимогами до ґрунтів. Тому, при виборі структури посівних площ або сівозміни, а також організації виробництва, слід ураховувати відповідність культур ґрунтовим умовам і іншим факторам.

Для розподілу земельних угідь по культурах потрібно насамперед визначити придатні й непридатні для обробітку площі. Придатні, у свою чергу, розподіляють на окремі класи, при цьому враховують кліматичні умови, схильність ґрунтів до тривалого руйнування під дією ерозії та інших чинників, ступінь придатності землі до інтенсивної виробничої технології тощо. Наприклад, у США придатні для обробітку землі розподіляють на чотири класи: перший — незначні обмеження; другий — помірні обмеження або небезпека руйнування; і третій — жорсткі обмеження або велика небезпека руйнування, обробіток можливий за умови регулярних спостережень за негативними явищами; четвертий — дуже жорсткі обмеження, обробіток дозволяється лише зрідка або в незначних масштабах.

Слід зазначити, що класифікування землі та оцінювання її продуктивності — дуже складна справа, яку не може вирішити на належному рівні сам господарник (фермер, ґрунтознавець тощо). До групи фахівців з оцінювання і класифікування земельних угідь мають входити ґрунтознавці, агрономи, інженери-землевпорядники, лісоводи, фахівці з пасовищного господарства, біологи, фахівців з охорони ґрунтів та інші. Можна також скористатися консультаціями та порадами господарників-практиків.

Аналіз ефективності використання землі проводиться за допомогою показників виробництва продукції у вартісному та натуральному вираженні (у фізичній вазі або кормових одиницях) з розрахунку на 100 га (або на 1 га) сільськогосподарських угідь (в цілому по господарству, у тому числі по галузях рослинництва і тваринництва). Окремо розраховуються показники виходу продукції на 100 га ріллі, на 100 га кормової площі тощо. При цьому слід ураховувати, що аналіз виконання виробничої програми, розглянутий вище, обмежується переважно порівняннями фактичних показників з плановими. Однак для всебічного оцінювання галузевої структури господарства, врожайності культур і продуктивності тварин таких порівнянь недостатньо. Потрібно зіставити ці показники із середніми даними по господарствах об’єднання або адміністративного району, з даними передових господарств і минулих періодів, нормативними даними. Крім того, планові показники виробничої програми вже самі по собі відображують певний рівень виробництва і тому при аналізі виникає потреба в оцінюванні їх напруженості шляхом порівняння з досягнутими показниками за минулий період і передових господарств, можливостями господарства певного типу спеціалізації.

Земля у сільському господарстві є основним засобом виробництва. Поліпшення використання земельних угідь та підвищення родючості ґрунту — це необхідні умови підвищення урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності кормових угідь, розвитку тваринництва.

При аналізі земельного фонду вивчають показники, які відображують склад і структуру угідь та земель сільськогосподарського використання. Види сільськогосподарських угідь розрізняються за характером їх використання. Класифікація угідь проводиться з урахуванням їх основного призначення.

До складу земельного доходу господарства входять: рілля (посівна площа + пар); перелоги (землі, які раніше використовувались, але нині не використовуються для посіву сільськогосподарських культур або під пар); сінокоси, вигони, пасовища, багаторічні насадження, болота; землі, вкриті водою, зайняті під дороги, споруди, вулиці, площі і двори; піски та інші землі, непридатні для використання в сільському господарстві (кам’янисті ділянки, ями, рівчаки тощо).

З них до сільськогосподарських угідь належать: рілля, перелоги, цілина, сади, виноградники, ягідники та інші плодові насадження, сінокоси і пасовища. Розрізняють загальну площу ріллі та площу ріллі в обробітку (площа посіву культур + площа пару). До загальної площі ріллі відносять також перелоги.

При аналізі важливо всебічно розглянути ступінь використання сільськогосподарських угідь та їхню якість за такими показниками:

а) частка земель сільськогосподарського використання у загальному земельному фонді;

б) структура сільськогосподарських угідь;

в) розораність сільськогосподарських угідь (частка площі ріллі в обробітку щодо загальної площі землі сільськогосподарського використання);

г) частка ріллі в обробітку щодо загальної площі рілля та перелогів;

д) частка площі багаторічних насаджень щодо загальної площі сільськогосподарських угідь;

є) частка зрошувальних земель щодо орних земель і сільськогосподарських угідь.

Для детального аналізу зазначені показники доцільно порівняти в динаміці за минулі роки, із середніми показниками господарств регіону та з кращими щодо ефективності виробництва типовими господарствами (табл. 8.1).

Згідно з даними табл. 8.1 основна частка у складі загальній земельній площі припадає на землі сільськогосподарських угідь. У порівнянні з минулим роком та планом у структурі сільськогосподарських угідь не спостерігається жодних відхилень.

У господарстві, яке аналізується, частка сільськогосподарських угідь у складі загальної земельної площі та ріллі і багаторічних продуктивних насаджень у складі сільськогосподарських угідь була нижче, ніж у передовому господарстві. У майбутньому аналізоване господарство є можливість розширити може розширити площу сільськогосподарських угідь лише на 100 га за рахунок осушення боліт, а площу ріллі — за рахунок розораності залежів та перелогів, а також придатних для обробітку природних кормових угідь.

Таблиця 8.1

Розмір і структура земельної площі
та сільськогосподарських угідь, га

При якісному оцінюванні стану земельних угідь ураховують ступінь розвитку ерозії земель, засоленості, заболоченості, наявність каміння і кущів, розмір і конфігурацію земельних ділянок, їх продуктивність.

Раціональна організація господарства передбачає таке використання земельних угідь і таку систему ведення господарства, які б забезпечували найвигідніше, максимально прибуткове, безперервне виробництво за даних умов.

Сільськогосподарські культури відрізняються за своїми вимогами до ґрунтів. Тому, при виборі структури посівних площ або сівозміни, а також організації виробництва, слід ураховувати відповідність культур ґрунтовим умовам і іншим факторам.

Для розподілу земельних угідь по культурах потрібно насамперед визначити придатні й непридатні для обробітку площі. Придатні, у свою чергу, розподіляють на окремі класи, при цьому враховують кліматичні умови, схильність ґрунтів до тривалого руйнування під дією ерозії та інших чинників, ступінь придатності землі до інтенсивної виробничої технології тощо. Наприклад, у США придатні для обробітку землі розподіляють на чотири класи: перший — незначні обмеження; другий — помірні обмеження або небезпека руйнування; і третій — жорсткі обмеження або велика небезпека руйнування, обробіток можливий за умови регулярних спостережень за негативними явищами; четвертий — дуже жорсткі обмеження, обробіток дозволяється лише зрідка або в незначних масштабах.

Слід зазначити, що класифікування землі та оцінювання її продуктивності — дуже складна справа, яку не може вирішити на належному рівні сам господарник (фермер, ґрунтознавець тощо). До групи фахівців з оцінювання і класифікування земельних угідь мають входити ґрунтознавці, агрономи, інженери-землевпорядники, лісоводи, фахівці з пасовищного господарства, біологи, фахівців з охорони ґрунтів та інші. Можна також скористатися консультаціями та порадами господарників-практиків.

Аналіз ефективності використання землі проводиться за допомогою показників виробництва продукції у вартісному та натуральному вираженні (у фізичній вазі або кормових одиницях) з розрахунку на 100 га (або на 1 га) сільськогосподарських угідь (в цілому по господарству, у тому числі по галузях рослинництва і тваринництва). Окремо розраховуються показники виходу продукції на 100 га ріллі, на 100 га кормової площі тощо. При цьому слід ураховувати, що аналіз виконання виробничої програми, розглянутий вище, обмежується переважно порівняннями фактичних показників з плановими. Однак для всебічного оцінювання галузевої структури господарства, врожайності культур і продуктивності тварин таких порівнянь недостатньо. Потрібно зіставити ці показники із середніми даними по господарствах об’єднання або адміністративного району, з даними передових господарств і минулих періодів, нормативними даними. Крім того, планові показники виробничої програми вже самі по собі відображують певний рівень виробництва і тому при аналізі виникає потреба в оцінюванні їх напруженості шляхом порівняння з досягнутими показниками за минулий період і передових господарств, можливостями господарства певного типу спеціалізації.