10.2. Аналіз продуктивності праці в галузях господарства

Продуктивність праці на виробництві сільськогосподарської продукції характеризується кількістю виробленої продукції на одиницю затрат робочого часу в людино-годинах. У річних звітах і планах сільськогосподарських підприємств по окремих галузях та видах продукції відображають обернені показники — затрати праці на одиницю продукції, тобто трудомісткість виробництва одиниці продукції в людино-годинах. Чим нижча трудомісткість виробництва продукції, тим вища продуктивність праці.

Продуктивність праці залежить від багатьох факторів: організації і технології виробництва, механізації робіт, структури посівних площ, природних умов тощо. При аналізі продуктивність праці за виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції розглядають як результат впливу таких факторів:

рівня продуктивності одиниці розміру галузі;

трудомісткості одиниці розміру галузі (у рослинництві — обробітку 1 га посівної площі кожної культури, у тваринництві — утримання однієї голови тварин), яка залежить від зміни:

комплексу і обсягів технологічних робіт;

трудомісткості виконання одиниці кожної роботи.

Для аналізу впливу на продуктивність праці окремих факторів використовують умовний показник затрат праці на одиницю продукції за базисної (планової) трудомісткості одиниці розміру галузі і за аналізованого (фактичного) рівня продуктивності (у рослинництві — за планових затратах праці на 1 га і фактичній урожайності, у тваринництві — за планової трудомісткості утримання однієї голови тварин та фактичного рівня її продуктивності). Розрахунки виконують за допомогою способа абсолютних різниць.

Вихідні дані для такого аналізу наведено в табл. 10.2.

Умовний показник трудомісткості виробництва 1 ц цукрових буряків за планової трудомісткості обробітку 1 га і фактичної урожайності становить 375 : 400 = 0,94 люд.-год.

Вплив окремих факторів на трудомісткість виробництва 1 ц був таким:

загальне відхилення затрат праці на 1 ц (економія (+), перевитрати (–)) — 1,25 – 1,15 = + 0,10 люд.-год.,

у тому числі за рахунок зміни урожайності 1 га — 1,25 –
– 0,94 = + 0,31;

трудомісткості 1 га — 0,94 – 1,15 = – 0,21.

Таблиця 10.2

Затрати праці З виробництвА цукрових буряків

У наведеному прикладі трудомісткість 1 ц цукрових буряків знизилась за рахунок підвищення їх урожайності. Водночас трудомісткість обробітку 1 га посівів цієї культури збільшилась, що навіть за досягнутої врожайності негативно вплинуло на продуктивність праці.

Розглянутий спосіб розрахунків впливу окремих факторів на продуктивність праці широко використовують при традиційному аналізі. Однак він не дає змогу точно оцінити вплив факторів в окремих галузях при істотних змінах продуктивності. Це пояснюється тим, що у деяких галузях, особливо у рослинництві, частина затрат праці на 1 га значною мірою залежить від урожайності культури. Підвищення врожайності дещо виправдовує додаткові затрати праці на збирання врожаю. Зміни організації й технології виробництва також можуть збільшувати трудомісткість обробітку 1 га площі або утримання однієї голови тварин, але при цьому внаслідок інтенсифікації виробництва зросте продуктивність галузі. При аналізі затрати праці в окремих галузях доцільно розподіляти на постійні та змінні. До змінних затрат, наприклад у рослинництві, можуть бути віднесені затрати людино-годин на збирання врожаю, до постійних — решта затрат праці: з передпосівного обробітку ґрунту і посіву культури, по догляду за посівом тощо.

Згідно з даними табл. 10.2. відхилення по трудомісткості 1 ц цукрових буряків, зумовлене зміною затрат праці на 1 га (– 0,21 люд.-год.), розглядається як результат впливу таких факторів:

постійних затрат праці — (375 — 150) — (460 — 180) :
: 400 = – 0,14 люд.-год.;

змінних затрат праці (на збирання врожаю) — (– 30) :
: 400 = – 0,07 люд.-год., з них за рахунок зміни:

а) обсягу робіт (– 100 · 150 : 300) : 400 = – 0,12 люд.-год.;

б) трудомісткості робіт (150 : 300) – (180 : 400) = + 0,05 люд.-год.

Отримай дані дають можливість глибше проаналізувати причини зміни продуктивності праці на вирощування сільськогосподарських культур. Без поділу затрат праці на постійні та змінні при аналізі можна дійти помилкового висновку про те, що фактична трудомісткість обробітку 1 га площі культури зумовила нераціональні затрати праці (перевитрати люд.-год.). Однак детальніший аналіз показав, що збільшення постійних затрат праці на 1 га компенсувалось підвищенням урожайності культури, зростання змінних витрат було спричинене збільшенням обсягу збиральних робіт, а за рахунок їх трудомісткості досягнуто економію праці. За планової трудомісткості збирання 1 ц урожаю 0,5 люд.-год. фактично цей показник становив 0,45 люд.-год.

Наведена методика аналізу дає змогу більш точно оцінити фактори, а у розглянутому прикладі — замінити висновок про допущені «перевитрати» протилежним — про досягнуту економію праці.

У тваринництві продуктивність праці залежить від продуктивності однієї голови тварин і трудомісткості їх утримання. На трудомісткість утримання одної голови тварин впливає кількість закріпленого за одним працівником певної професії поголів’я тварин. При цьому слід ураховувати, що розмір витрат на одну голову тварин зі зростанням продуктивності праці практично не збільшується. Наприклад, затрати праці у стаді корів з надоєм молока 4000 л за рік не набагато вищі, ніж у стаді з надоєм 3000 л. Тому при аналізі продуктивності праці в галузях тваринництва розподіл затрат праці на постійні та змінні не має практичного значення. У цілому методика розрахунків аналогічна аналізу продуктивності праці у рослинництві.

Аналіз трудомісткості одиниці окремих видів продукції за наведеною методикою можливий лише за наявності даних обліку затрат праці за галузями. У річних звітах ці дані відображають у розділах калькуляції витрат на виробництво продукції рослинництва і тваринництва.

З метою пошуку конкретних причин високої трудомісткості окремих культур або утримання тварин доцільно проаналізувати технологію вирощування культур і виробництво продукції тваринництва. Для цього використовують дані технологічних карт, інших техніко-економічних планових розрахунків, обліку і внутрішньогосподарської виробничої звітності.

Продуктивність праці на виробництві сільськогосподарської продукції характеризується кількістю виробленої продукції на одиницю затрат робочого часу в людино-годинах. У річних звітах і планах сільськогосподарських підприємств по окремих галузях та видах продукції відображають обернені показники — затрати праці на одиницю продукції, тобто трудомісткість виробництва одиниці продукції в людино-годинах. Чим нижча трудомісткість виробництва продукції, тим вища продуктивність праці.

Продуктивність праці залежить від багатьох факторів: організації і технології виробництва, механізації робіт, структури посівних площ, природних умов тощо. При аналізі продуктивність праці за виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції розглядають як результат впливу таких факторів:

рівня продуктивності одиниці розміру галузі;

трудомісткості одиниці розміру галузі (у рослинництві — обробітку 1 га посівної площі кожної культури, у тваринництві — утримання однієї голови тварин), яка залежить від зміни:

комплексу і обсягів технологічних робіт;

трудомісткості виконання одиниці кожної роботи.

Для аналізу впливу на продуктивність праці окремих факторів використовують умовний показник затрат праці на одиницю продукції за базисної (планової) трудомісткості одиниці розміру галузі і за аналізованого (фактичного) рівня продуктивності (у рослинництві — за планових затратах праці на 1 га і фактичній урожайності, у тваринництві — за планової трудомісткості утримання однієї голови тварин та фактичного рівня її продуктивності). Розрахунки виконують за допомогою способа абсолютних різниць.

Вихідні дані для такого аналізу наведено в табл. 10.2.

Умовний показник трудомісткості виробництва 1 ц цукрових буряків за планової трудомісткості обробітку 1 га і фактичної урожайності становить 375 : 400 = 0,94 люд.-год.

Вплив окремих факторів на трудомісткість виробництва 1 ц був таким:

загальне відхилення затрат праці на 1 ц (економія (+), перевитрати (–)) — 1,25 – 1,15 = + 0,10 люд.-год.,

у тому числі за рахунок зміни урожайності 1 га — 1,25 –
– 0,94 = + 0,31;

трудомісткості 1 га — 0,94 – 1,15 = – 0,21.

Таблиця 10.2

Затрати праці З виробництвА цукрових буряків

У наведеному прикладі трудомісткість 1 ц цукрових буряків знизилась за рахунок підвищення їх урожайності. Водночас трудомісткість обробітку 1 га посівів цієї культури збільшилась, що навіть за досягнутої врожайності негативно вплинуло на продуктивність праці.

Розглянутий спосіб розрахунків впливу окремих факторів на продуктивність праці широко використовують при традиційному аналізі. Однак він не дає змогу точно оцінити вплив факторів в окремих галузях при істотних змінах продуктивності. Це пояснюється тим, що у деяких галузях, особливо у рослинництві, частина затрат праці на 1 га значною мірою залежить від урожайності культури. Підвищення врожайності дещо виправдовує додаткові затрати праці на збирання врожаю. Зміни організації й технології виробництва також можуть збільшувати трудомісткість обробітку 1 га площі або утримання однієї голови тварин, але при цьому внаслідок інтенсифікації виробництва зросте продуктивність галузі. При аналізі затрати праці в окремих галузях доцільно розподіляти на постійні та змінні. До змінних затрат, наприклад у рослинництві, можуть бути віднесені затрати людино-годин на збирання врожаю, до постійних — решта затрат праці: з передпосівного обробітку ґрунту і посіву культури, по догляду за посівом тощо.

Згідно з даними табл. 10.2. відхилення по трудомісткості 1 ц цукрових буряків, зумовлене зміною затрат праці на 1 га (– 0,21 люд.-год.), розглядається як результат впливу таких факторів:

постійних затрат праці — (375 — 150) — (460 — 180) :
: 400 = – 0,14 люд.-год.;

змінних затрат праці (на збирання врожаю) — (– 30) :
: 400 = – 0,07 люд.-год., з них за рахунок зміни:

а) обсягу робіт (– 100 · 150 : 300) : 400 = – 0,12 люд.-год.;

б) трудомісткості робіт (150 : 300) – (180 : 400) = + 0,05 люд.-год.

Отримай дані дають можливість глибше проаналізувати причини зміни продуктивності праці на вирощування сільськогосподарських культур. Без поділу затрат праці на постійні та змінні при аналізі можна дійти помилкового висновку про те, що фактична трудомісткість обробітку 1 га площі культури зумовила нераціональні затрати праці (перевитрати люд.-год.). Однак детальніший аналіз показав, що збільшення постійних затрат праці на 1 га компенсувалось підвищенням урожайності культури, зростання змінних витрат було спричинене збільшенням обсягу збиральних робіт, а за рахунок їх трудомісткості досягнуто економію праці. За планової трудомісткості збирання 1 ц урожаю 0,5 люд.-год. фактично цей показник становив 0,45 люд.-год.

Наведена методика аналізу дає змогу більш точно оцінити фактори, а у розглянутому прикладі — замінити висновок про допущені «перевитрати» протилежним — про досягнуту економію праці.

У тваринництві продуктивність праці залежить від продуктивності однієї голови тварин і трудомісткості їх утримання. На трудомісткість утримання одної голови тварин впливає кількість закріпленого за одним працівником певної професії поголів’я тварин. При цьому слід ураховувати, що розмір витрат на одну голову тварин зі зростанням продуктивності праці практично не збільшується. Наприклад, затрати праці у стаді корів з надоєм молока 4000 л за рік не набагато вищі, ніж у стаді з надоєм 3000 л. Тому при аналізі продуктивності праці в галузях тваринництва розподіл затрат праці на постійні та змінні не має практичного значення. У цілому методика розрахунків аналогічна аналізу продуктивності праці у рослинництві.

Аналіз трудомісткості одиниці окремих видів продукції за наведеною методикою можливий лише за наявності даних обліку затрат праці за галузями. У річних звітах ці дані відображають у розділах калькуляції витрат на виробництво продукції рослинництва і тваринництва.

З метою пошуку конкретних причин високої трудомісткості окремих культур або утримання тварин доцільно проаналізувати технологію вирощування культур і виробництво продукції тваринництва. Для цього використовують дані технологічних карт, інших техніко-економічних планових розрахунків, обліку і внутрішньогосподарської виробничої звітності.