9.5. Аналіз собівартості продукції тваринництва

Загальна економія або перевитрати по тваринництву визначаються так само, як і по рослинництву, тобто шляхом порівняння базисної собівартості фактичного обсягу валової продукції з фактичною сумою витрат по тваринництву. Відношення загальної суми економії або перевитрат до планової собівартості фактичного виходу продукції визначає відсоток зниження або підвищення собівартості продукції тваринництва порівняно з плановою. Наприклад, якщо фактичні витрати по тваринництву становили 908 тис. грн, а економія — 31 тис. грн, то зниження собівартості порівняно з плановою дорівнювало: 31 : (980 + 31) 100 = 3,3 %.

Собівартість одиниці тваринницької продукції окремого виду залежить від рівня продуктивності однієї голови тварин, виходу супутньої і побічної продукції, витрат на утримання однієї середньорічної голови тварин. До складу витрат входять: витрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування, корми, засоби захисту тварин, роботи і послуги, утримання основних засобів, у тому числі на пальне і мастила, амортизацію, ремонт основних засобів, витрати по використанню і охорону природних ресурсів, організації виробництва й управлінню, страхові платежі, інші витрати.

Наведемо приклад аналізу собівартості виробництва молока. За діючою інструкцією собівартість 1 ц молока та 1 голови приплоду телят визначається витратами на утримання молочного стада, за вирахуванням витрат, віднесених на інші види побічної продукції: гній, шерсть-линьку, волос-сирець. Отриманий результат витрат ділять на кількість кормо-днів, тобто визначають собівартість 1 кормо-дня. Собівартість 1 голови приплоду прирівнюється до вартості 60 кормо-днів, решту витрат відносять на собівартість молока. Вартість гною визначають, виходячи з нормативних витрат на його прибирання і вартості підстилки. Таким чином, при аналізі витрати на утримання молочного стада групують в окрему таблицю (табл. 9.12).

Таблиця 9.12

АНАЛІЗ витрат на утримання молочного стада корів

Дані табл. 9.12 показують, що собівартість молока порівняно з бізисною знизилась. При базисній собівартості 1 ц 54,67 грн фактично становила 53,44 грн. Однак витрати на утримання однієї корови підвищилася на 42,45 грн порівняно з базисними. У складі окремих статей витрат у розрахунку на одну голову тварин були вищими: витрати на оплату праці — на 145 грн, витрати на засоби захисту тварин — на 23 грн, роботи і послуги — на 15 грн., утримання основних засобів — на 45 грн, страхові платежі — на 20 грн. Негативним явищем було також зменшення виходу побічної продукції на 5 грн.

Вплив окремих факторів на собівартість 1 ц молока, загальні суми перевитрат, а також розрахунки цих показників наведено в табл. 9.13.

Таблиця 9.13

Вплив окремих факторів на собівартість виробництва молока

Як видно з даних табл. 9.13, собівартість 1 ц молока була нижча за планову на 1,23 грн, а загальна економія на виробництво становила 48,4 тис. грн. Собівартість 1 ц молока знизилася внаслідок підвищення продуктивності тварин на 3,04 грн і підвищилась через: витрати на утримання тварин на 1,81 грн, у тому числі за рахунок оплати праці — на 4,03 грн, вартості побічної продукції на 0,14 грн. Позитивні відхилення по собівартості 1 ц молока досягнуті за рахунок: витрат кормів — на 0,70 грн та решти витрат і виходу приплоду. За статтею витрат на оплату праці собівартість підвищилась унаслідок перевитрат самої праці в людино-годинах.

Так само, як і в рослинництві, у тваринництві існує кореляційний взаємозв’язок між рівнем продуктивності тварин і величиною витрат на одну голову. Підвищення оплати 1 людино-години деякою мірою врівноважується виконанням плану з продуктивності тварин. Факти значних перевитрат кормів, невиправдані зростанням продуктивності, потребують детального вивчення.

Рівень використання кормів відображує показник витрат кормових одиниць на 1 ц продукції тваринництва.

Корми є важливим ресурсом виробництва. Вартість кормів дорівнює майже половині загальної суми витрат на виробництво продукції тваринництва. Тому раціональне використання кормів — один з основних шляхів зміцнення економіки господарства. Збільшення ефективності витрачання кормів можна досягти двома шляхами — підвищенням рівня трансформації кормів у тваринницьку продукцію і зниженням вартості раціону та окремих його складових. Тому при аналізі необхідно визначити витрачання кормів за видами у фізичній вазі на одну голову тварин та в кормових одиницях, структуру раціонів і порівняти ці показники з плановими. Для розробки зниження вартості раціону потрібно оцінкити 1 ц фізичної ваги кормів, а також 1 ц кормоодиниць і порівняти ці показники з плановими (табл. 9.14). Згідно зі звітом у господарстві, діяльність якого аналізується, поголів’я корів становило 1092 тварини, валовий надій молока 39 312 ц, надій молока на одну корову 3600 кг, за планом 3400 кг.

Таблиця 9.14

Виконання плану по затратах кормів
на утримання молочного стада корів

Примітка. Коефіцієнти переведення в кормоодиниці фізичної маси кормів (за планом/фактично): концентрованих кормів 1,10/1,10; соковитих — 0,2/0,2; грубих — 0,5/0,5; зелених —/—.

*14,52 = 13,20 · 1,10.

Згідно з даними табл. 9.14 фактичний раціон помітно відрізняється від планового. Річний кормовий раціон на одну корову становить 40 ц при плані 41 ц кормоодиниць. З урахуванням підвищення продуктивності корів економія кормоодиниць у господарстві дорівнює 3,9 тис. ц. Структура кормового раціону за поживністю в кормоодиницях була такою: концентровані корми — 21,2 %, соковиті — 50,5 %, грубі — 20 %, інші корми — 8 %.

Ефективність витрат на корми в грошовому вираженні була нижча порівняно з плановою. Так, згідно з даними табл. 9.13 економія з вартості кормів на утримання молочного стада дорівнювала 27,5 тис. грн, у тому числі за рахунок собівартості кормів — 14,5 тис. грн. Це відбулося через зниження собівартості 1 ц кормів (див. табл. 9.14): грубих — на 0,25 грн, інших кормів — на 1,0 грн. Середня вартість 1 ц кормоодиниць складала 11,37 грн при плановій 11,7 грн. Дані про собівартість 1 ц кормоодиниць за видами кормів свідчать, що найдешевшими кормами для господарства були соковиті. Тому збільшення частки зазначених кормів у раціоні слід вважати позитивним явищем, те саме стосується порівняння собівартості концентрованих і грубих кормів, які деякою мірою є взаємозамінними.

Можливий рівень собівартості 1 ц молока з урахуванням позитивних і негативних відхилень наведено в табл. 9.15. Він становив 26,10 грн при фактичному рівні — 28,12 грн.

Таблиця 9.15

Розрахунок резервів зниження собівартості виробництва
молока, грн (за негативними відхиленнями табл. 9.12—9.13)

За потреби за допомогою кореляційного аналізу можна отримати інформацію щодо собівартості окремих видів продукції. Для прикладу розглянемо методику аналізу собівартості молока. Факторами собівартості 1 ц молока можуть бути: х1 — поголів’я корів в одному господарстві, голів; х2 — витрати праці на 1 ц молока, людино-годин; х3 — оплата 1 людино-години, грн; х4 — витрати кормів на 1 ц молока, ц кормоодиниць; х5 — собівартість 1 ц кормоодиниць, грн; х6 — продуктивність однієї корови, кг; х7 — приплід телят від 100 корів, голів; х8 — рівень комплексної механізації, %.

Для вивчення залежності собівартості молока від зазначених факторів може бути використана лінійна форма зв’язку, якій відповідає рівняння множинної кореляції:

у = а0 + а1х1 +а2х2 .... +а8х8.

З’ясування впливу окремих факторів на результативні показники полягає у визначенні за допомогою методу найменших квадратів таких абсолютних значень коефіцієнтів кореляційних рівнянь (а0, а1, а2, ..., аn), за яких відхилення фактичних значень результативного показника від розрахункового (теоретичного) буде мінімальним.

Вихідна інформація (табл. 9.16) наноситься на машинні носії. Внаслідок розв’язання задачі за допомогою ЕОМ отримують результативну інформацію у вигляді машинограм.

Таблиця 9.16

Карта даних ЗА 57 спостереженняМИ

Кореляційна модель, розв’язана за допомогою ПЕОМ, мала такий вигляд: у = 25,78 + 0,0015х1 +0,6745х2 – 0,0053х3 + 5,170х4 + + 0,0052х5 – 0,0051х6 – 0,0385х7 – 0,0029х8.

Для з’ясування того, наскільки тісним є зв’язка між результативним показником і факторами, які на нього впливають, використовують коефіцієнт множинної кореляції. У наведеному прикладі він дорівнював 0,952, що свідчить про тісний взаємозв’язок собівартості 1 ц молока з факторами, які включені в модель.

Також важливо проаналізувати коефіцієнти регресії. Усі вони, крім вільного параметра (а0), вказують, на скільки одиниць в середньому змінюється результативний показник при зміні факторіального показника на одиницю виміру. Так, згідно з параметрами кореляційної моделі збільшення концентрації поголів’я корів у господарстві на 1 голову зумовлює підвищення собівартості 1 ц молока на 1,5 грн.

Економічний зміст параметра а2 показує, що збільшення витрат праці на 1 ц молока на 1 людино-годину підвищує собівартість 1 ц молока на 0,67 грн. Водночас зростання оплати 1 людино-години на 10 грн зумовлює зниження собівартості на 0,05 грн. Це вказує на те, що в господарствах, де праця в молочному скотарстві оплачується високо, собівартість молока нижча.

Разом із збільшенням витрачання кормів на 1 ц молока (параметр а4) на 1 ц кормоодиниць собівартість його виробництва підвищувалась на 0,517 грн, а при зростанні собівартості 1 ц кормоодиниць (а5) на 10 грн підвищувалась ще на 0,52 грн.

Із зростанням продуктивності однієї голови корів (а6) на 1 кг за рік собівартість 1 ц молока знижується на 0,05 грн.

Важливе значення для зниження собівартості 1 ц молока має вихід телят від приплоду на 100 корів (а7). Разом із збільшенням приплоду телят на 100 корів на 1 голову собівартість молока знижувалась на 0,38 грн. Підвищення рівня комплексної механізації в молочному скотарстві (а8) на 1 % забезпечує зниження собівартості 1 ц молока на 0,29 грн.

Щодо вільного параметра (а0), то цьому показнику не можна надати відповідного економічного змісту. Тому вільний параметр а0 кореляційної моделі слід розглядати як базисний, що враховується при використанні кореляційних моделей в економічних дослідженнях.

Коефіцієнти регресії між собою не порівнянні, бо кожний фактор має свою одиницю виміру. Тому для їх зіставлення використовують так звані коефіцієнти еластичності, які виявляють роль окремих факторів у формуванні результативного показника. Економічний зміст коефіцієнтів еластичності полягає у тому, що вони відображують, на скільки відсотків зміниться результативний показник, при зміні певного фактора на 1 % за незмінності решти факторів. Важливо також з’ясувати, яка частина результативного показника формується за рахунок вільного параметра. Для цього визначають значення вільного параметра (а0) щодо коефіцієнтів еластичності кореляційної моделі.

Оскільки кожний із коефіцієнтів регресії є носієм відповідної частини результативного показника, сума коефіцієнтів еластичності кореляційної моделі при прямолінійній формі зв’язку має дорівнювати 1 (100 %). Розрахунки здійснюють за двома формулами:

 .

У нашому прикладі коефіцієнти еластичності становили

Е0 = 25,78 : 31,24 = 0,824;

Е1 = 0,0015(1538 : 31,24) = 0,074;

Е2 = 0,6745(6,87 : 31,24) = 0,148;

Е3 = – 0,0053(83 : 31,24) = – 0,014;

Е4 = 5,17(1,67 : 31,24) = 0,275;

Е5 = 0,52(10,64 : 31,24) = 0,177;

Е6 = 0,0051(2332 : 31,24) = – 0,381;

Е7 = – 0,0385(77 : 31,24) = – 0,095;

Е8 = – 0,0029(81 : 31,24) = – 0,008;

Е1 + Е2 + Е3 + Е4 + Е5 + Е6 + Е7 + Е8 +Е0 = 1

Згідно з цими даними найбільшу роль у формуванні собівартості 1 ц молока відіграють параметри а2, а4, а5, а6. Із зростанням середньорічного надою молока на одну корову (фактор х6) на 100 % собівартість 1 ц молока в господарстві знижується на 38,1 %. Важливими резервами зниження собівартості молока є економне і раціональне витрачання кормів (Е4 = 0,275), зниження їх собівартості (Е5 = 0,177), а також зменшення витрат праці в молочному скотарстві (Е2 = 0,148).

Собівартість живої ваги. Окрім собівартості приросту вирощування молодняка та відгодівлі тварин важливо проаналізувати собівартість 1 ц живої ваги поголів’я тварин, реалізованих на м’ясо, і тих, що залишились у господарстві на прикінці року.

Собівартість 1 ц живої ваги тварин залежить від витрат на вирощування і собівартості приросту тварин не лише звітного року, а й минулих років, а також від балансової вартості вибракуваних дорослих тварин. Собівартість 1 ц живої ваги формується з урахуванням:

1) руху поголів’я, ваги живої маси і вартості тварин на початок року;

2) надходження, у тому числі за рахунок приплоду, приросту, інших надходжень;

3) вибуття тварин, у тому числі внаслідок реалізації державі, падежу та іншого вибуття.

По кожному з цих видів руху тварин собівартість 1 ц живої маси залежить від: 1) середньої ваги однієї голови тварин; 2) вартості однієї голови тварин. При аналізі визначають вплив цих факторів (табл. 9.17).

Таблиця 9.17

Виконання плану ІЗ собівартості живої
маси великої рогатої худоби

Згідно з даними табл. 9.17 наприкінці року собівартість 1 ц живої маси тварин становила 201,36 грн і була нижча від планової на 4,32 грн. Зниження собівартості пояснюється збільшенням середньої ваги 1 голови до 2,93 ц при плановій 2,56 ц, внаслідок цього собівартість знизилась на 25,97 грн. Однак вартість однієї голови тварин була вища за планову, що зумовило підвищення собівартості 1 ц живої маси на 21,56 грн, у підсумку собівартість знизилась на 4,32 грн. Середня вага однієї голови тварин наприкінці року збільшилась за рахунок перевиконання плану приросту тварин, купівлі тварин з більшою вагою, реалізації державі тварин з меншою вагою 1 голови порівняно з плановою.

По реалізованому державі поголів’ю собівартість 1 ц живої маси знизилась на 10,26 грн, що позитивно вплинуло на прибуток і рентабельність. Цього досягнуто переважно в результаті скорочення вартості однієї голови тварин за рахунок зниження собівартості приросту тварин на вирощуванні і відгодівлі. Відхилення від планової собівартості живої маси тварин можуть бути зумовлені також змінами частки окремих груп тварин у загальному поголів’ї тварин, реалізованих на м’ясо, і залишком м’яса на кінець року. Так, збільшення частки у загальній реалізації на м’ясо тварин з дешевшою собівартістю сприятиме зниженню собівартості всієї реалізованої живої ваги тварин.

У цей же спосіб аналізують собівартість живої маси молодняка свиней усіх вікових груп та дорослого поголів’я на відгодівлі, а також інших видів тварин.

Результати аналізу собівартості за видами продукції рослинництва і тваринництва використовують насамперед при підсумковому аналізі господарської діяльності господарства, розробці заходів з її поліпшення. Такий аналіз сприяє обґрунтуванню ефективної виробничої програми господарства в цілому та окремих його підрозділів. При цьому разом з прийняттям господарських рішень щодо збільшення обсягу валової продукції, зміни галузевої структури та підвищення рівня продуктивності галузей, важливо оцінити рівень витрат на виробництво і виявити шляхи їх зменшення. Для цього використовують показник витрат на 1 грн валової продукції, аналізуючи який з’ясовують:

а) Що є причиною збільшення цього показника — зростання обсяг валової продукції чи висока собівартість одиниці продукції?

б) На скільки можна знизити собівартість одиниці продукції шляхом скорочення витрат на одиницю розміру галузі або підвищення рівня її продуктивності?

З метою економії витрат окремо приймають рішення щодо використання робочої сили, техніки, кормів, добрив тощо. Для цього аналізують ефективність використання відповідного ресурсу виробництва. Величина ресурсів має відповідати розмірам та обсягу виробництва. У разі потреби підвищують рівень використання ресурсів виробництва.

Під час оперативного аналізу витрат тваринництва слід пам’ятати, що здійснення витрат на виробництво відбувається одночасно з отриманням продукції. Тому упродовж року можна періодично проводити орієнтовну калькуляцію та аналізувати собівартості продукції, виявляти суми економії та перевитрат коштів. Під час вивчення собівартості продукції тваринництва враховують її залежність не лише від величини витрат, а й від рівня продуктивності тварин. Рівень продуктивності, у свою чергу, зумовлюється багатьма факторами. Одним з них є кормовий раціон за складом кормів, їхньою кількістю та якістю, який потребує оперативного і періодичного контролю впродовж року. Це питання при аналізі вивчають окремо. Для зменшення затрат праці при проведенні оперативного економічного аналізу доцільно поєднувати дослідження впливу витрачених кормів на продуктивність тварин з аналізом вартості кормів та інших витрат на виробництво, а також з вивченням собівартості продукції.

Згідно з інструктивними вказівками, положеннями про ведення бухгалтерського обліку та звітності від господарства не вимагають калькулювати собівартість продукції тваринництва щомісяця по господарству в цілому або по його підрозділах. Немає також вказівок щодо калькуляції собівартості одиниці продукції тваринництва по внутрігосподарських виробничих підрозділах навіть за підсумками року. Проте здійснення контролю за виробництвом у тваринництві робить необхідним систематичне визначання та аналіз собівартості тваринницької продукції як по господарству в цілому, так і по його структурних підрозділах, і не лише наприкінці року, а й щомісяця за наростаючим підсумком з початку року.

При аналізі враховують, що значну частину кормів списують упродовж року на витрати тваринництва в плановій оцінці, тому точніші висновки можна зробити, вивчаючи витрати кормів за їх видами у натурі, що дає змогу дослідити також склад кормового раціону, який безпосередньо впливає на рівень продуктивності тварин, визначити раціональне співвідношення окремих кормових компонентів у раціоні.

Для щомісячної калькуляції собівартості продукції тваринництва бухгалтерія господарства повинна разом з оприбуткуванням продукції повинна своєчасно списувати витрати на її виробництво. Це має важливе значення для об’єктивної оцінки результатів роботи. Наприклад, якщо частину зелених кормів, згодованих коровам у червні, за даними обліку списують у липні, то собівартість молока у червні занижується, а у липні завищується, і висновки будуть хибні.

Аналіз дає можливість виявити залежність продуктивності тварин від кількості та якості згодованих кормів. Кормовий раціон — це кількість кормових одиниць, витрачених на голову тварин. Його якість залежить від складу кормів, частки окремих видів кормів, якості видів кормів, вмісту перетравного протеїну в кормовій одиниці тощо. Продуктивність тварин перебуває у складній кореляційній залежності від раціонів годівлі. На неї впливають також такі фактори, як породні якості тварин, спосіб їх утримання тощо. При аналізі використання кормів за наведеною методикою особливу увагу приділяють порівнянню складу і розмірам фактичного кормового раціону з плановим, середніми даними по господарству, а також з раціонами інших ферм господарства. Це дає можливість виявити і впровадити найоптимальніші раціональніші кормові раціони, підвищити рівень продуктивності тварин і використання кормових ресурсів в умовах господарства.

При аналізі окремих видів витрат виявлені по них суми економії або перевитрат розглядають у взаємозв’язку зі змінами продуктивності тварин. При цьому враховують, що на продуктивність тварин впливають витрати кормів у натурі та їхня вартість, а вона, в свою чергу, деякою мірою зумовлює величину витрат на оплату праці.

При перевиконанні плану продуктивності тварин економію витрачання кормів слід розглядати як раціональну, і навпаки, перевитрати кормів без зростання продуктивності — як не раціональні. Перевитрати за рахунок зростання собівартості кормів зазвичай вважають нераціональними. Разом з тим, аналізуючи причини високої собівартості кормів ураховують, що їхня середньорічна оцінка складається з вартості виробництва кормів у минулому році, витрат на придбання купованих кормів, планової собівартості кормів, вироблених у поточному році, та витрат на їх транспортування до місця згодовування, переробку і приготування тощо. Тому заходи зі скорочення витрат порівняно з планом мають сприяти зниженню собівартості виробництва кормів поточного року та скороченню витрат на переробку, приготування і згодовування кормів на окремій виробничій дільниці господарства. Цього досягають, впроваджуючи раціональні методи годівлі та утримання худоби, забезпечуючи поголів’я повноцінними раціонами кормів, поліпшуючи якісний склад стада, підвищуючи рівень механізації виробничих процесів.

Оперативний аналіз собівартості продукції у тваринництві не завжди ґрунтується на точних поточних даних. Проте це ефективний засіб контролю за виробництвом, який дає змогу своєчасно виявляти тенденції щодо зміни того або іншого фактора, а управлінцям господарства — вживати необхідних заходів щодо поліпшення виробництва.

Загальна економія або перевитрати по тваринництву визначаються так само, як і по рослинництву, тобто шляхом порівняння базисної собівартості фактичного обсягу валової продукції з фактичною сумою витрат по тваринництву. Відношення загальної суми економії або перевитрат до планової собівартості фактичного виходу продукції визначає відсоток зниження або підвищення собівартості продукції тваринництва порівняно з плановою. Наприклад, якщо фактичні витрати по тваринництву становили 908 тис. грн, а економія — 31 тис. грн, то зниження собівартості порівняно з плановою дорівнювало: 31 : (980 + 31) 100 = 3,3 %.

Собівартість одиниці тваринницької продукції окремого виду залежить від рівня продуктивності однієї голови тварин, виходу супутньої і побічної продукції, витрат на утримання однієї середньорічної голови тварин. До складу витрат входять: витрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування, корми, засоби захисту тварин, роботи і послуги, утримання основних засобів, у тому числі на пальне і мастила, амортизацію, ремонт основних засобів, витрати по використанню і охорону природних ресурсів, організації виробництва й управлінню, страхові платежі, інші витрати.

Наведемо приклад аналізу собівартості виробництва молока. За діючою інструкцією собівартість 1 ц молока та 1 голови приплоду телят визначається витратами на утримання молочного стада, за вирахуванням витрат, віднесених на інші види побічної продукції: гній, шерсть-линьку, волос-сирець. Отриманий результат витрат ділять на кількість кормо-днів, тобто визначають собівартість 1 кормо-дня. Собівартість 1 голови приплоду прирівнюється до вартості 60 кормо-днів, решту витрат відносять на собівартість молока. Вартість гною визначають, виходячи з нормативних витрат на його прибирання і вартості підстилки. Таким чином, при аналізі витрати на утримання молочного стада групують в окрему таблицю (табл. 9.12).

Таблиця 9.12

АНАЛІЗ витрат на утримання молочного стада корів

Дані табл. 9.12 показують, що собівартість молока порівняно з бізисною знизилась. При базисній собівартості 1 ц 54,67 грн фактично становила 53,44 грн. Однак витрати на утримання однієї корови підвищилася на 42,45 грн порівняно з базисними. У складі окремих статей витрат у розрахунку на одну голову тварин були вищими: витрати на оплату праці — на 145 грн, витрати на засоби захисту тварин — на 23 грн, роботи і послуги — на 15 грн., утримання основних засобів — на 45 грн, страхові платежі — на 20 грн. Негативним явищем було також зменшення виходу побічної продукції на 5 грн.

Вплив окремих факторів на собівартість 1 ц молока, загальні суми перевитрат, а також розрахунки цих показників наведено в табл. 9.13.

Таблиця 9.13

Вплив окремих факторів на собівартість виробництва молока

Як видно з даних табл. 9.13, собівартість 1 ц молока була нижча за планову на 1,23 грн, а загальна економія на виробництво становила 48,4 тис. грн. Собівартість 1 ц молока знизилася внаслідок підвищення продуктивності тварин на 3,04 грн і підвищилась через: витрати на утримання тварин на 1,81 грн, у тому числі за рахунок оплати праці — на 4,03 грн, вартості побічної продукції на 0,14 грн. Позитивні відхилення по собівартості 1 ц молока досягнуті за рахунок: витрат кормів — на 0,70 грн та решти витрат і виходу приплоду. За статтею витрат на оплату праці собівартість підвищилась унаслідок перевитрат самої праці в людино-годинах.

Так само, як і в рослинництві, у тваринництві існує кореляційний взаємозв’язок між рівнем продуктивності тварин і величиною витрат на одну голову. Підвищення оплати 1 людино-години деякою мірою врівноважується виконанням плану з продуктивності тварин. Факти значних перевитрат кормів, невиправдані зростанням продуктивності, потребують детального вивчення.

Рівень використання кормів відображує показник витрат кормових одиниць на 1 ц продукції тваринництва.

Корми є важливим ресурсом виробництва. Вартість кормів дорівнює майже половині загальної суми витрат на виробництво продукції тваринництва. Тому раціональне використання кормів — один з основних шляхів зміцнення економіки господарства. Збільшення ефективності витрачання кормів можна досягти двома шляхами — підвищенням рівня трансформації кормів у тваринницьку продукцію і зниженням вартості раціону та окремих його складових. Тому при аналізі необхідно визначити витрачання кормів за видами у фізичній вазі на одну голову тварин та в кормових одиницях, структуру раціонів і порівняти ці показники з плановими. Для розробки зниження вартості раціону потрібно оцінкити 1 ц фізичної ваги кормів, а також 1 ц кормоодиниць і порівняти ці показники з плановими (табл. 9.14). Згідно зі звітом у господарстві, діяльність якого аналізується, поголів’я корів становило 1092 тварини, валовий надій молока 39 312 ц, надій молока на одну корову 3600 кг, за планом 3400 кг.

Таблиця 9.14

Виконання плану по затратах кормів
на утримання молочного стада корів

Примітка. Коефіцієнти переведення в кормоодиниці фізичної маси кормів (за планом/фактично): концентрованих кормів 1,10/1,10; соковитих — 0,2/0,2; грубих — 0,5/0,5; зелених —/—.

*14,52 = 13,20 · 1,10.

Згідно з даними табл. 9.14 фактичний раціон помітно відрізняється від планового. Річний кормовий раціон на одну корову становить 40 ц при плані 41 ц кормоодиниць. З урахуванням підвищення продуктивності корів економія кормоодиниць у господарстві дорівнює 3,9 тис. ц. Структура кормового раціону за поживністю в кормоодиницях була такою: концентровані корми — 21,2 %, соковиті — 50,5 %, грубі — 20 %, інші корми — 8 %.

Ефективність витрат на корми в грошовому вираженні була нижча порівняно з плановою. Так, згідно з даними табл. 9.13 економія з вартості кормів на утримання молочного стада дорівнювала 27,5 тис. грн, у тому числі за рахунок собівартості кормів — 14,5 тис. грн. Це відбулося через зниження собівартості 1 ц кормів (див. табл. 9.14): грубих — на 0,25 грн, інших кормів — на 1,0 грн. Середня вартість 1 ц кормоодиниць складала 11,37 грн при плановій 11,7 грн. Дані про собівартість 1 ц кормоодиниць за видами кормів свідчать, що найдешевшими кормами для господарства були соковиті. Тому збільшення частки зазначених кормів у раціоні слід вважати позитивним явищем, те саме стосується порівняння собівартості концентрованих і грубих кормів, які деякою мірою є взаємозамінними.

Можливий рівень собівартості 1 ц молока з урахуванням позитивних і негативних відхилень наведено в табл. 9.15. Він становив 26,10 грн при фактичному рівні — 28,12 грн.

Таблиця 9.15

Розрахунок резервів зниження собівартості виробництва
молока, грн (за негативними відхиленнями табл. 9.12—9.13)

За потреби за допомогою кореляційного аналізу можна отримати інформацію щодо собівартості окремих видів продукції. Для прикладу розглянемо методику аналізу собівартості молока. Факторами собівартості 1 ц молока можуть бути: х1 — поголів’я корів в одному господарстві, голів; х2 — витрати праці на 1 ц молока, людино-годин; х3 — оплата 1 людино-години, грн; х4 — витрати кормів на 1 ц молока, ц кормоодиниць; х5 — собівартість 1 ц кормоодиниць, грн; х6 — продуктивність однієї корови, кг; х7 — приплід телят від 100 корів, голів; х8 — рівень комплексної механізації, %.

Для вивчення залежності собівартості молока від зазначених факторів може бути використана лінійна форма зв’язку, якій відповідає рівняння множинної кореляції:

у = а0 + а1х1 +а2х2 .... +а8х8.

З’ясування впливу окремих факторів на результативні показники полягає у визначенні за допомогою методу найменших квадратів таких абсолютних значень коефіцієнтів кореляційних рівнянь (а0, а1, а2, ..., аn), за яких відхилення фактичних значень результативного показника від розрахункового (теоретичного) буде мінімальним.

Вихідна інформація (табл. 9.16) наноситься на машинні носії. Внаслідок розв’язання задачі за допомогою ЕОМ отримують результативну інформацію у вигляді машинограм.

Таблиця 9.16

Карта даних ЗА 57 спостереженняМИ

Кореляційна модель, розв’язана за допомогою ПЕОМ, мала такий вигляд: у = 25,78 + 0,0015х1 +0,6745х2 – 0,0053х3 + 5,170х4 + + 0,0052х5 – 0,0051х6 – 0,0385х7 – 0,0029х8.

Для з’ясування того, наскільки тісним є зв’язка між результативним показником і факторами, які на нього впливають, використовують коефіцієнт множинної кореляції. У наведеному прикладі він дорівнював 0,952, що свідчить про тісний взаємозв’язок собівартості 1 ц молока з факторами, які включені в модель.

Також важливо проаналізувати коефіцієнти регресії. Усі вони, крім вільного параметра (а0), вказують, на скільки одиниць в середньому змінюється результативний показник при зміні факторіального показника на одиницю виміру. Так, згідно з параметрами кореляційної моделі збільшення концентрації поголів’я корів у господарстві на 1 голову зумовлює підвищення собівартості 1 ц молока на 1,5 грн.

Економічний зміст параметра а2 показує, що збільшення витрат праці на 1 ц молока на 1 людино-годину підвищує собівартість 1 ц молока на 0,67 грн. Водночас зростання оплати 1 людино-години на 10 грн зумовлює зниження собівартості на 0,05 грн. Це вказує на те, що в господарствах, де праця в молочному скотарстві оплачується високо, собівартість молока нижча.

Разом із збільшенням витрачання кормів на 1 ц молока (параметр а4) на 1 ц кормоодиниць собівартість його виробництва підвищувалась на 0,517 грн, а при зростанні собівартості 1 ц кормоодиниць (а5) на 10 грн підвищувалась ще на 0,52 грн.

Із зростанням продуктивності однієї голови корів (а6) на 1 кг за рік собівартість 1 ц молока знижується на 0,05 грн.

Важливе значення для зниження собівартості 1 ц молока має вихід телят від приплоду на 100 корів (а7). Разом із збільшенням приплоду телят на 100 корів на 1 голову собівартість молока знижувалась на 0,38 грн. Підвищення рівня комплексної механізації в молочному скотарстві (а8) на 1 % забезпечує зниження собівартості 1 ц молока на 0,29 грн.

Щодо вільного параметра (а0), то цьому показнику не можна надати відповідного економічного змісту. Тому вільний параметр а0 кореляційної моделі слід розглядати як базисний, що враховується при використанні кореляційних моделей в економічних дослідженнях.

Коефіцієнти регресії між собою не порівнянні, бо кожний фактор має свою одиницю виміру. Тому для їх зіставлення використовують так звані коефіцієнти еластичності, які виявляють роль окремих факторів у формуванні результативного показника. Економічний зміст коефіцієнтів еластичності полягає у тому, що вони відображують, на скільки відсотків зміниться результативний показник, при зміні певного фактора на 1 % за незмінності решти факторів. Важливо також з’ясувати, яка частина результативного показника формується за рахунок вільного параметра. Для цього визначають значення вільного параметра (а0) щодо коефіцієнтів еластичності кореляційної моделі.

Оскільки кожний із коефіцієнтів регресії є носієм відповідної частини результативного показника, сума коефіцієнтів еластичності кореляційної моделі при прямолінійній формі зв’язку має дорівнювати 1 (100 %). Розрахунки здійснюють за двома формулами:

 .

У нашому прикладі коефіцієнти еластичності становили

Е0 = 25,78 : 31,24 = 0,824;

Е1 = 0,0015(1538 : 31,24) = 0,074;

Е2 = 0,6745(6,87 : 31,24) = 0,148;

Е3 = – 0,0053(83 : 31,24) = – 0,014;

Е4 = 5,17(1,67 : 31,24) = 0,275;

Е5 = 0,52(10,64 : 31,24) = 0,177;

Е6 = 0,0051(2332 : 31,24) = – 0,381;

Е7 = – 0,0385(77 : 31,24) = – 0,095;

Е8 = – 0,0029(81 : 31,24) = – 0,008;

Е1 + Е2 + Е3 + Е4 + Е5 + Е6 + Е7 + Е8 +Е0 = 1

Згідно з цими даними найбільшу роль у формуванні собівартості 1 ц молока відіграють параметри а2, а4, а5, а6. Із зростанням середньорічного надою молока на одну корову (фактор х6) на 100 % собівартість 1 ц молока в господарстві знижується на 38,1 %. Важливими резервами зниження собівартості молока є економне і раціональне витрачання кормів (Е4 = 0,275), зниження їх собівартості (Е5 = 0,177), а також зменшення витрат праці в молочному скотарстві (Е2 = 0,148).

Собівартість живої ваги. Окрім собівартості приросту вирощування молодняка та відгодівлі тварин важливо проаналізувати собівартість 1 ц живої ваги поголів’я тварин, реалізованих на м’ясо, і тих, що залишились у господарстві на прикінці року.

Собівартість 1 ц живої ваги тварин залежить від витрат на вирощування і собівартості приросту тварин не лише звітного року, а й минулих років, а також від балансової вартості вибракуваних дорослих тварин. Собівартість 1 ц живої ваги формується з урахуванням:

1) руху поголів’я, ваги живої маси і вартості тварин на початок року;

2) надходження, у тому числі за рахунок приплоду, приросту, інших надходжень;

3) вибуття тварин, у тому числі внаслідок реалізації державі, падежу та іншого вибуття.

По кожному з цих видів руху тварин собівартість 1 ц живої маси залежить від: 1) середньої ваги однієї голови тварин; 2) вартості однієї голови тварин. При аналізі визначають вплив цих факторів (табл. 9.17).

Таблиця 9.17

Виконання плану ІЗ собівартості живої
маси великої рогатої худоби

Згідно з даними табл. 9.17 наприкінці року собівартість 1 ц живої маси тварин становила 201,36 грн і була нижча від планової на 4,32 грн. Зниження собівартості пояснюється збільшенням середньої ваги 1 голови до 2,93 ц при плановій 2,56 ц, внаслідок цього собівартість знизилась на 25,97 грн. Однак вартість однієї голови тварин була вища за планову, що зумовило підвищення собівартості 1 ц живої маси на 21,56 грн, у підсумку собівартість знизилась на 4,32 грн. Середня вага однієї голови тварин наприкінці року збільшилась за рахунок перевиконання плану приросту тварин, купівлі тварин з більшою вагою, реалізації державі тварин з меншою вагою 1 голови порівняно з плановою.

По реалізованому державі поголів’ю собівартість 1 ц живої маси знизилась на 10,26 грн, що позитивно вплинуло на прибуток і рентабельність. Цього досягнуто переважно в результаті скорочення вартості однієї голови тварин за рахунок зниження собівартості приросту тварин на вирощуванні і відгодівлі. Відхилення від планової собівартості живої маси тварин можуть бути зумовлені також змінами частки окремих груп тварин у загальному поголів’ї тварин, реалізованих на м’ясо, і залишком м’яса на кінець року. Так, збільшення частки у загальній реалізації на м’ясо тварин з дешевшою собівартістю сприятиме зниженню собівартості всієї реалізованої живої ваги тварин.

У цей же спосіб аналізують собівартість живої маси молодняка свиней усіх вікових груп та дорослого поголів’я на відгодівлі, а також інших видів тварин.

Результати аналізу собівартості за видами продукції рослинництва і тваринництва використовують насамперед при підсумковому аналізі господарської діяльності господарства, розробці заходів з її поліпшення. Такий аналіз сприяє обґрунтуванню ефективної виробничої програми господарства в цілому та окремих його підрозділів. При цьому разом з прийняттям господарських рішень щодо збільшення обсягу валової продукції, зміни галузевої структури та підвищення рівня продуктивності галузей, важливо оцінити рівень витрат на виробництво і виявити шляхи їх зменшення. Для цього використовують показник витрат на 1 грн валової продукції, аналізуючи який з’ясовують:

а) Що є причиною збільшення цього показника — зростання обсяг валової продукції чи висока собівартість одиниці продукції?

б) На скільки можна знизити собівартість одиниці продукції шляхом скорочення витрат на одиницю розміру галузі або підвищення рівня її продуктивності?

З метою економії витрат окремо приймають рішення щодо використання робочої сили, техніки, кормів, добрив тощо. Для цього аналізують ефективність використання відповідного ресурсу виробництва. Величина ресурсів має відповідати розмірам та обсягу виробництва. У разі потреби підвищують рівень використання ресурсів виробництва.

Під час оперативного аналізу витрат тваринництва слід пам’ятати, що здійснення витрат на виробництво відбувається одночасно з отриманням продукції. Тому упродовж року можна періодично проводити орієнтовну калькуляцію та аналізувати собівартості продукції, виявляти суми економії та перевитрат коштів. Під час вивчення собівартості продукції тваринництва враховують її залежність не лише від величини витрат, а й від рівня продуктивності тварин. Рівень продуктивності, у свою чергу, зумовлюється багатьма факторами. Одним з них є кормовий раціон за складом кормів, їхньою кількістю та якістю, який потребує оперативного і періодичного контролю впродовж року. Це питання при аналізі вивчають окремо. Для зменшення затрат праці при проведенні оперативного економічного аналізу доцільно поєднувати дослідження впливу витрачених кормів на продуктивність тварин з аналізом вартості кормів та інших витрат на виробництво, а також з вивченням собівартості продукції.

Згідно з інструктивними вказівками, положеннями про ведення бухгалтерського обліку та звітності від господарства не вимагають калькулювати собівартість продукції тваринництва щомісяця по господарству в цілому або по його підрозділах. Немає також вказівок щодо калькуляції собівартості одиниці продукції тваринництва по внутрігосподарських виробничих підрозділах навіть за підсумками року. Проте здійснення контролю за виробництвом у тваринництві робить необхідним систематичне визначання та аналіз собівартості тваринницької продукції як по господарству в цілому, так і по його структурних підрозділах, і не лише наприкінці року, а й щомісяця за наростаючим підсумком з початку року.

При аналізі враховують, що значну частину кормів списують упродовж року на витрати тваринництва в плановій оцінці, тому точніші висновки можна зробити, вивчаючи витрати кормів за їх видами у натурі, що дає змогу дослідити також склад кормового раціону, який безпосередньо впливає на рівень продуктивності тварин, визначити раціональне співвідношення окремих кормових компонентів у раціоні.

Для щомісячної калькуляції собівартості продукції тваринництва бухгалтерія господарства повинна разом з оприбуткуванням продукції повинна своєчасно списувати витрати на її виробництво. Це має важливе значення для об’єктивної оцінки результатів роботи. Наприклад, якщо частину зелених кормів, згодованих коровам у червні, за даними обліку списують у липні, то собівартість молока у червні занижується, а у липні завищується, і висновки будуть хибні.

Аналіз дає можливість виявити залежність продуктивності тварин від кількості та якості згодованих кормів. Кормовий раціон — це кількість кормових одиниць, витрачених на голову тварин. Його якість залежить від складу кормів, частки окремих видів кормів, якості видів кормів, вмісту перетравного протеїну в кормовій одиниці тощо. Продуктивність тварин перебуває у складній кореляційній залежності від раціонів годівлі. На неї впливають також такі фактори, як породні якості тварин, спосіб їх утримання тощо. При аналізі використання кормів за наведеною методикою особливу увагу приділяють порівнянню складу і розмірам фактичного кормового раціону з плановим, середніми даними по господарству, а також з раціонами інших ферм господарства. Це дає можливість виявити і впровадити найоптимальніші раціональніші кормові раціони, підвищити рівень продуктивності тварин і використання кормових ресурсів в умовах господарства.

При аналізі окремих видів витрат виявлені по них суми економії або перевитрат розглядають у взаємозв’язку зі змінами продуктивності тварин. При цьому враховують, що на продуктивність тварин впливають витрати кормів у натурі та їхня вартість, а вона, в свою чергу, деякою мірою зумовлює величину витрат на оплату праці.

При перевиконанні плану продуктивності тварин економію витрачання кормів слід розглядати як раціональну, і навпаки, перевитрати кормів без зростання продуктивності — як не раціональні. Перевитрати за рахунок зростання собівартості кормів зазвичай вважають нераціональними. Разом з тим, аналізуючи причини високої собівартості кормів ураховують, що їхня середньорічна оцінка складається з вартості виробництва кормів у минулому році, витрат на придбання купованих кормів, планової собівартості кормів, вироблених у поточному році, та витрат на їх транспортування до місця згодовування, переробку і приготування тощо. Тому заходи зі скорочення витрат порівняно з планом мають сприяти зниженню собівартості виробництва кормів поточного року та скороченню витрат на переробку, приготування і згодовування кормів на окремій виробничій дільниці господарства. Цього досягають, впроваджуючи раціональні методи годівлі та утримання худоби, забезпечуючи поголів’я повноцінними раціонами кормів, поліпшуючи якісний склад стада, підвищуючи рівень механізації виробничих процесів.

Оперативний аналіз собівартості продукції у тваринництві не завжди ґрунтується на точних поточних даних. Проте це ефективний засіб контролю за виробництвом, який дає змогу своєчасно виявляти тенденції щодо зміни того або іншого фактора, а управлінцям господарства — вживати необхідних заходів щодо поліпшення виробництва.