11.3. Використання вантажного автотранспорту

Важливим видом транспортних засобів у сільському господарстві є вантажні автомобілі. Аналіз використання транспорту сприяє своєчасному та якісному проведенню сільськогосподарських робіт, підвищенню продуктивності праці та зниженню собівартості продукції.

Методика аналізу використання вантажних автомобілів подібна до аналізу використання тракторного парку. Автопарк — як у звичайних умовах, так і в умовах орендних відносин — відокремлений у самостійний внутрішньогосподарський підрозділ. У більшості господарств, в яких автопарк переведений на госпрозрахунок, складаються, як правило, два рівні орендних відносин: 1) водії-орендарі — автогараж; 2) автогараж — господарство.

Обсяг роботи автопарку вимірюється різними показниками: в машино-годинами, кілометрами пробігу, тоннами перевезеного вантажу, тонно-кілометрами.

Практика показує, що в умовах орендних відносин використовується будь-який із зазначених показників, їх комбінація або ж їх сукупність.

У деяких господарствах автопарк — це обслуговуючий підрозділ у вигляді окремого кооперативу. Для розрахунків з іншими підрозділами за виконані кооперативом транспортні послуги встановлюються розрахункові ціни, наприклад, за одну годину роботи автомобілів залежно від їхньої марки.

Водії переводяться на індивідуальний орендний підряд. Кожному водієві автомобіль передається в оренду і для нього встановлюються внутрішньогосподарські розрахункові ціни, за якими формується дохід. Наприклад, для водіїв вантажних автомобілів — за 10 т перевезеного вантажу і за 1 км пробігу залежно від вантажопідйомності автомобіля.

Госпрозрахунковий дохід кооперативу транспортного обслуговування формується як різниця між вартістю послуг за розрахунковими цінами і матеріальними витратами на їх виконання, включаючи платежі господарству. Дохід кожного водія автомобіля складається з вартості послуг, обчисленої за встановленими для водіїв розрахунковими цінами, за вирахуванням матеріальних витрат на їх виконання.

Роботу автопарку оцінюють шляхом порівняння фактичних показників з нормативними (плановими), за якими формувалися договірні умови (табл. 11.8).

У нашому прикладі обсяг роботи автопарку збільшився порівняно з нормативним (плановим) на 4,4 тис. грн, або на 2,5 %. Водночас на 8,4 тис. грн зросли витрати, переважно за рахунок змінної їх частини. У результаті госпрозрахунковий дохід автопарку зменшився на 4 тис. грн, або на 6,9 %, порівняно з нормативною його сумою.

Основну увагу при аналізі приділяють вивченню можливостей збільшення обсягу робіт і послуг вантажного автотранспорту.

Таблиця 11.8

Аналіз показників роботи автотранспортного підрозділу

Із зазначених показників виміру обсягу робіт найбільш узагальнюючим є показник виконаних тонно-кілометрів. У ньому відображується решта показників: відпрацьовані машино-години, пробіг у кілометрах і перевезені вантажі у тоннах. Тому основним показником обсягу автоперевезень вважають кількість виконаних тонно-кілометрів. Його розраховують як суму добутків кількості перевезеного вантажу за окремий рейс та відстань цього рейсу. Обсяг роботи в тонно-кілометрах можна також визначити помноживши загальну кількість перевезеного вантажу в тоннах на середню відстань перевезень у кілометрах. Наприклад, за даними табл. 11.8 обсяг роботи при середній відстані перевезень 15 км дорівнюватиме 1500 тис. т/км (100 000 т · 15 км).

Загальний обсяг вантажоперевезень у тонно-кілометрах аналізують насамперед як результат зміни кількості автомобілів і виробітку на одну машину. У свою чергу показник виробітку на один автомобіль залежить від таких показників:

коефіцієнт використання автомобілів на роботах — відношення відпрацьованих машино-днів до машино-днів перебування в господарстві. Цей показник сприяє виявленню резервів підвищення виробітку автопарку за рахунок зменшення простоїв автомобілів;

коефіцієнт використання робочого часу автомобілів — відношення діленням машино-годин у пробігу до машино-годин у наряді. Підвищення цього коефіцієнта свідчить про скорочення часу простїв машин на вантажо-розвантажувальних роботах, з технічних та інших причин.

середньодобовий пробіг одного автомобіля, км;

коефіцієнт використання пробігу — відношення відстані пробігу з вантажем до загального пробігу автомобілів у кілометрах. Збільшити цей коефіцієнт можна за рахунок використання пробігу автомобілів з вантажем в обидві сторони маршруту;

коефіцієнт використання вантажопідйомності — відношення виконаного (запланованого) обсягу роботи автомобілів у тонно-кілометрах до технічно можливого обсягу. Технічно можливий обсяг тонно-кілометрів визначається множенням пробігу з вантажем (км) на середню технічну вантажопідйомність (т) одного автомобіля. Цей коефіцієнт відображує ступінь використання автомобілів під час пробігу.

Усі зазначені показники перебувають між собою в тісному взаємозв’язку. Так, виробіток тонно-кілометрів на один автомобіль дорівнює добутку таких показників:

машино-дні перебування в господарстві;

коефіцієнт використання парку машин;

середньодобова кількість машино-годин у наряді;

коефіцієнт використання робочого часу;

годинний пробіг автомобіля;

коефіцієнт використання пробігу;

технічна вантажопідйомність автомобіля;

коефіцієнт використання вантажопідйомності.

Аналіз взаємозв’язку цих показників проводять, порівнюючи фактичні дані з нормативними або плановими (табл. 11.9).

Таблиця 11.9

Показники використання вантажних автомобілів

Згідно з даними табл. 11.9, вплив окремих факторів на виробіток і загальний обсяг робіт автопарку наведено у табл. 11.10.

Таблиця 11.10

Вплив окремих факторів на виробіток
вантажних автомобілів

Загальний обсяг вантажообігу за рік у господарстві був недовиконаний на 50 тис. тонно-кілометрів. Склад автопарку і його вантажопідйомність не змінились. Причиною недовиконання плану з обсягу робіт було зменшення виробітку на один автомобіль, який становив 48,3 тис. тонно-кілометрів при плановому — 50 тис. тонно-кілометрів. Зменшення виробітку відбулося за рахунок зниження: рівня використання робочого часу — на 3712 тонно-кілометри, годинного пробігу — на 5135 тонно-кілометрів, використання пробігу — на 5176 тонно-кілометрів, що знизило загальний обсяг роботи на 422,5 тис. тонно-кілометрів.

Позитивно вплинула на обсяг робіт решта факторів (використання автопарку на роботах, перебування машин у наряді, вантажопідйомність автомобілів). За умови виконання плану по факторах, які негативно вплинули, виробіток на один автомобіль дорівнював би 62 416 тонно-кілометрів (48 333 + 3712 +5195 + + 5176), а план з обсягу робіт був би перевиконаний на 372,5 тис. тонно-кілометрів.

Аналіз виробітку автомобілів залежно від мети проводять, порівнюючи звітні дані з плановими або нормативними, з даними інших підприємств, середніми даними по об’єднанню тощо. Внутрішньогосподарський аналіз передбачає деталізацію загальних результатів роботи автопарку за марками і номерами автомобілів помісячно і зростаючим підсумком з початку року.

Важливим показником є собівартість одиниці роботи автотранспорту. У ньому відображені рівень виробітку роботи автомобілів та експлуатаційні витрати. Зменшення собівартості одиниці роботи автотранспорту позитивно впливає на зниження собівартості сільськогосподарської продукції.

Для оцінювання ефективності витрат по вантажному автотранспорту доцільно користуватись такими показниками собівартості:

витрати на 100 грн вартості робіт і послуг;

собівартість 10 т/км.

Таблиця 11.11

Аналіз собівартості роботи вантажного автопарку

Згідно з даними табл. 11.1 загальна сума матеріальних витрат, інших внесків і платежів у розрахунку на 100 грн вартості робіт становила 70,54 грн при нормативному показнику 67,57 грн Збільшення собівартості 100 грн робіт на 3 грн, зумовило загальну суму перевитрат на 5,4 тис. грн. На таку саму суму зменшився госпрозрахунковий дохід (за рахунок витрат автопарку).

Важливо також проаналізувати собівартість 10 т/км за всіма витратами, включаючи витрати на оплату праці. Згідно з даними табл. 11.11, фактична собівартість 10 т/км дорівнювала 1,255 грн при нормативі 1,184 грн, тобто була вище на 7,1 коп. У результаті загальна сума перевитрат становила 10,3 тис. грн за рахунок допущені на матеріальних витрат, у тому числі витрат на пальне і мастильні матеріали — 2,5 тис. грн, поточні ремонти — 1,9 тис. грн, інших витратах — 5,9 тис. грн.

При аналізі витрат автопарку так само, як і тракторного парку, слід ураховувати їхній поділ на змінні та постійні, які по-різному відображаються у собівартості одиниці роботи залежно від зміни обсягу виконаних робіт.

Для своєчасного виявлення невикористаних резервів, поліпшення використання автопарку і зниження собівартості автоперевезень потрібно щомісяця детально аналізувати основні показники його роботи і не лише по автопарку в цілому, а й по кожному автомобілю. В умовах індивідуальної оренди аналізують результати роботи кожного водія-орендаря. При цьому порівнюють дані особового рахунка кожного водія-орендаря з нормативними даними.

Важливим видом транспортних засобів у сільському господарстві є вантажні автомобілі. Аналіз використання транспорту сприяє своєчасному та якісному проведенню сільськогосподарських робіт, підвищенню продуктивності праці та зниженню собівартості продукції.

Методика аналізу використання вантажних автомобілів подібна до аналізу використання тракторного парку. Автопарк — як у звичайних умовах, так і в умовах орендних відносин — відокремлений у самостійний внутрішньогосподарський підрозділ. У більшості господарств, в яких автопарк переведений на госпрозрахунок, складаються, як правило, два рівні орендних відносин: 1) водії-орендарі — автогараж; 2) автогараж — господарство.

Обсяг роботи автопарку вимірюється різними показниками: в машино-годинами, кілометрами пробігу, тоннами перевезеного вантажу, тонно-кілометрами.

Практика показує, що в умовах орендних відносин використовується будь-який із зазначених показників, їх комбінація або ж їх сукупність.

У деяких господарствах автопарк — це обслуговуючий підрозділ у вигляді окремого кооперативу. Для розрахунків з іншими підрозділами за виконані кооперативом транспортні послуги встановлюються розрахункові ціни, наприклад, за одну годину роботи автомобілів залежно від їхньої марки.

Водії переводяться на індивідуальний орендний підряд. Кожному водієві автомобіль передається в оренду і для нього встановлюються внутрішньогосподарські розрахункові ціни, за якими формується дохід. Наприклад, для водіїв вантажних автомобілів — за 10 т перевезеного вантажу і за 1 км пробігу залежно від вантажопідйомності автомобіля.

Госпрозрахунковий дохід кооперативу транспортного обслуговування формується як різниця між вартістю послуг за розрахунковими цінами і матеріальними витратами на їх виконання, включаючи платежі господарству. Дохід кожного водія автомобіля складається з вартості послуг, обчисленої за встановленими для водіїв розрахунковими цінами, за вирахуванням матеріальних витрат на їх виконання.

Роботу автопарку оцінюють шляхом порівняння фактичних показників з нормативними (плановими), за якими формувалися договірні умови (табл. 11.8).

У нашому прикладі обсяг роботи автопарку збільшився порівняно з нормативним (плановим) на 4,4 тис. грн, або на 2,5 %. Водночас на 8,4 тис. грн зросли витрати, переважно за рахунок змінної їх частини. У результаті госпрозрахунковий дохід автопарку зменшився на 4 тис. грн, або на 6,9 %, порівняно з нормативною його сумою.

Основну увагу при аналізі приділяють вивченню можливостей збільшення обсягу робіт і послуг вантажного автотранспорту.

Таблиця 11.8

Аналіз показників роботи автотранспортного підрозділу

Із зазначених показників виміру обсягу робіт найбільш узагальнюючим є показник виконаних тонно-кілометрів. У ньому відображується решта показників: відпрацьовані машино-години, пробіг у кілометрах і перевезені вантажі у тоннах. Тому основним показником обсягу автоперевезень вважають кількість виконаних тонно-кілометрів. Його розраховують як суму добутків кількості перевезеного вантажу за окремий рейс та відстань цього рейсу. Обсяг роботи в тонно-кілометрах можна також визначити помноживши загальну кількість перевезеного вантажу в тоннах на середню відстань перевезень у кілометрах. Наприклад, за даними табл. 11.8 обсяг роботи при середній відстані перевезень 15 км дорівнюватиме 1500 тис. т/км (100 000 т · 15 км).

Загальний обсяг вантажоперевезень у тонно-кілометрах аналізують насамперед як результат зміни кількості автомобілів і виробітку на одну машину. У свою чергу показник виробітку на один автомобіль залежить від таких показників:

коефіцієнт використання автомобілів на роботах — відношення відпрацьованих машино-днів до машино-днів перебування в господарстві. Цей показник сприяє виявленню резервів підвищення виробітку автопарку за рахунок зменшення простоїв автомобілів;

коефіцієнт використання робочого часу автомобілів — відношення діленням машино-годин у пробігу до машино-годин у наряді. Підвищення цього коефіцієнта свідчить про скорочення часу простїв машин на вантажо-розвантажувальних роботах, з технічних та інших причин.

середньодобовий пробіг одного автомобіля, км;

коефіцієнт використання пробігу — відношення відстані пробігу з вантажем до загального пробігу автомобілів у кілометрах. Збільшити цей коефіцієнт можна за рахунок використання пробігу автомобілів з вантажем в обидві сторони маршруту;

коефіцієнт використання вантажопідйомності — відношення виконаного (запланованого) обсягу роботи автомобілів у тонно-кілометрах до технічно можливого обсягу. Технічно можливий обсяг тонно-кілометрів визначається множенням пробігу з вантажем (км) на середню технічну вантажопідйомність (т) одного автомобіля. Цей коефіцієнт відображує ступінь використання автомобілів під час пробігу.

Усі зазначені показники перебувають між собою в тісному взаємозв’язку. Так, виробіток тонно-кілометрів на один автомобіль дорівнює добутку таких показників:

машино-дні перебування в господарстві;

коефіцієнт використання парку машин;

середньодобова кількість машино-годин у наряді;

коефіцієнт використання робочого часу;

годинний пробіг автомобіля;

коефіцієнт використання пробігу;

технічна вантажопідйомність автомобіля;

коефіцієнт використання вантажопідйомності.

Аналіз взаємозв’язку цих показників проводять, порівнюючи фактичні дані з нормативними або плановими (табл. 11.9).

Таблиця 11.9

Показники використання вантажних автомобілів

Згідно з даними табл. 11.9, вплив окремих факторів на виробіток і загальний обсяг робіт автопарку наведено у табл. 11.10.

Таблиця 11.10

Вплив окремих факторів на виробіток
вантажних автомобілів

Загальний обсяг вантажообігу за рік у господарстві був недовиконаний на 50 тис. тонно-кілометрів. Склад автопарку і його вантажопідйомність не змінились. Причиною недовиконання плану з обсягу робіт було зменшення виробітку на один автомобіль, який становив 48,3 тис. тонно-кілометрів при плановому — 50 тис. тонно-кілометрів. Зменшення виробітку відбулося за рахунок зниження: рівня використання робочого часу — на 3712 тонно-кілометри, годинного пробігу — на 5135 тонно-кілометрів, використання пробігу — на 5176 тонно-кілометрів, що знизило загальний обсяг роботи на 422,5 тис. тонно-кілометрів.

Позитивно вплинула на обсяг робіт решта факторів (використання автопарку на роботах, перебування машин у наряді, вантажопідйомність автомобілів). За умови виконання плану по факторах, які негативно вплинули, виробіток на один автомобіль дорівнював би 62 416 тонно-кілометрів (48 333 + 3712 +5195 + + 5176), а план з обсягу робіт був би перевиконаний на 372,5 тис. тонно-кілометрів.

Аналіз виробітку автомобілів залежно від мети проводять, порівнюючи звітні дані з плановими або нормативними, з даними інших підприємств, середніми даними по об’єднанню тощо. Внутрішньогосподарський аналіз передбачає деталізацію загальних результатів роботи автопарку за марками і номерами автомобілів помісячно і зростаючим підсумком з початку року.

Важливим показником є собівартість одиниці роботи автотранспорту. У ньому відображені рівень виробітку роботи автомобілів та експлуатаційні витрати. Зменшення собівартості одиниці роботи автотранспорту позитивно впливає на зниження собівартості сільськогосподарської продукції.

Для оцінювання ефективності витрат по вантажному автотранспорту доцільно користуватись такими показниками собівартості:

витрати на 100 грн вартості робіт і послуг;

собівартість 10 т/км.

Таблиця 11.11

Аналіз собівартості роботи вантажного автопарку

Згідно з даними табл. 11.1 загальна сума матеріальних витрат, інших внесків і платежів у розрахунку на 100 грн вартості робіт становила 70,54 грн при нормативному показнику 67,57 грн Збільшення собівартості 100 грн робіт на 3 грн, зумовило загальну суму перевитрат на 5,4 тис. грн. На таку саму суму зменшився госпрозрахунковий дохід (за рахунок витрат автопарку).

Важливо також проаналізувати собівартість 10 т/км за всіма витратами, включаючи витрати на оплату праці. Згідно з даними табл. 11.11, фактична собівартість 10 т/км дорівнювала 1,255 грн при нормативі 1,184 грн, тобто була вище на 7,1 коп. У результаті загальна сума перевитрат становила 10,3 тис. грн за рахунок допущені на матеріальних витрат, у тому числі витрат на пальне і мастильні матеріали — 2,5 тис. грн, поточні ремонти — 1,9 тис. грн, інших витратах — 5,9 тис. грн.

При аналізі витрат автопарку так само, як і тракторного парку, слід ураховувати їхній поділ на змінні та постійні, які по-різному відображаються у собівартості одиниці роботи залежно від зміни обсягу виконаних робіт.

Для своєчасного виявлення невикористаних резервів, поліпшення використання автопарку і зниження собівартості автоперевезень потрібно щомісяця детально аналізувати основні показники його роботи і не лише по автопарку в цілому, а й по кожному автомобілю. В умовах індивідуальної оренди аналізують результати роботи кожного водія-орендаря. При цьому порівнюють дані особового рахунка кожного водія-орендаря з нормативними даними.