14.2. Бухгалтерський баланс активів підприємства та джерел їх формування

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану підприємства є бухгалтерський баланс. Баланс — це звіт, у якому відображають на певну дату активи, власний капітал і зобов’язання, згруповані за економічними ознаками і цільовим призначенням.

За формою баланс є таблицею, яка складається з двох частин — активу і пасиву. В активі балансу наведено дані про ресурси підприємства, розміщення і стан майна, виробничі запаси, грошові кошти тощо. У пасиві — джерела утворення цих активів та їх цільове призначення — власний капітал і зобов’язання у вигляді заборгованості підприємства за довгостроковими і поточними кредитами банків, кредиторської заборгованості, поточних зобов’язань за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо.

Елементи економічно однорідних активів та пасивів відображують в окремих статтях балансу. Наприклад, стаття активу балансу “Виробничі запаси” (код рядка 100) показує наявність товарно-матеріальних цінностей, необхідних для здійснення виробничої діяльності. Стаття пасиву балансу “Поточні зобов’язання з оплати праці” (код рядка 580) відображує заборгованість працівникам із заробітної плати.

Однорідні за економічним змістом статті об’єднують у розділи активу і пасиву балансу (табл. 14.1).

Таблиця 14.1

Додаток

до положення (стандарту)

бухгалтерського обліку 2

БАЛАНС

На 1 січня 2004 р.

Активи балансу згруповані у три розділи. У розділі І наведено довгострокові (позаоборотні) активи: основні засоби та нематеріальні активи із залишкової вартості (первісна вартість за вирахуванням суми зносу), довгострокові фінансові вкладення, незавершене капітальне будівництво, інші необоротні активи. У розділі ІІ відображені дані щодо оборотних активів: виробничих запасів сировини і матеріалів, молодняка тварин і відгодівельне поголів’я тварин, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості, грошових коштів та інших оборотних активів.

У розділі ІІІ активу балансу в окрему статтю виокремлено “Витрати майбутніх періодів”. Це витрати, які мали місце у поточному або попередньому періоді, але належать до майбутніх звітних періодів: заборгованість за векселями, аванси іншим підприємствам у рахунок майбутніх платежів тощо.

У пасиві балансу джерела утворення необоротних та оборотних активів згруповані у п’ять розділів.

У розділі І пасиву балансу — “Власний капітал” — відображено статутний, пайовий, додатковий, накопичений капітал (резервний і неоплачений капітал, нерозподілений прибуток), інший капітал, прирівнений до власного.

Статутний капітал — це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства, або сума фактичного внеску власників для забезпечення статутної діяльності підприємства, виробничого об’єднання, іншого суб’єкта господарювання. Статутний капітал формується у процесі первісного інвестування засобів у вигляді грошових коштів, нематеріальних активів, майнових цінностей тощо.

Пайовий капітал — це пайові внески членів кооперативних підприємств, спілок, передбачені установчими документами.

Додатковий капітал утворюється в результаті переоцінки майна, продажу акцій за цінами, вище їх номінальної вартості, реінвестування прибутку на капітальні вкладення.

Резервний капітал створюється відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Основним джерелом збільшення власного капіталу є чистий (нерозподілений) прибуток підприємства, який залишається в обороті як джерело самофінансування довгострокового характеру. Якщо підприємство збиткове, то власний капітал зменшується на суму збитку.

До внутрішніх власних джерел капіталу належить також нагромаджена амортизація в складі нематеріальних активів та сума зносу основних засобів. Ці суми коштів не збільшують суму власного капіталу, а є сумою його реінвестування.

До інших форм власного капіталу відносять доходи від здачі в оренду майна, розрахунки з засновниками тощо.

У розділі ІІ пасиву балансу — “Забезпечення наступних витрат і платежів” відображають забезпечення оплати відпусток та додаткових пенсій персоналу, гарантійних зобов’язань, проведення ремонтів, страхові резерви, залишки коштів цільового фінансування з бюджету та інші джерела.

У третьому і четвертому розділах пасиву балансу наведено залучені джерела формування активів у вигляді заборгованості банкам, іншим підприємствам, бюджету, з оплати праці працівників тощо.

Розділ ІІІ — “Довгострокові зобов’язання” відображено заборгованість підприємства банкам за отриманими від них показниками, які не є поточними зобов’язаннями (у межах поточного року), зобов’язання з оренди, податку на прибуток та інші, які підлягають сплаті у майбутньому періоді.

У розділі ІV — “Поточні зобов’язання” наведено заборгованість по короткострокових кредитах банків; поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (які підлягають погашенню впродовж 12 місяців з дати балансу); векселі, видані на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників та інших кредиторів; кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів, з бюджетом, з оплати праці, інші поточні зобов’язання.

У розділі V показано доходи майбутніх періодів, які отримані впродовж поточного або попередніх звітних періодів, але належать до майбутніх.

Загальні підсумки активу і пасиву балансу мають збігатися. Це зумовлено тим, що в обох частинах балансу показано одне й те саме майно та інші активи, що згруповані за різними ознаками: в активі — за складом і розміщенням, у пасиві — за джерелами утворення і цільовим призначенням.

Підсумок балансу (тобто сума трьох розділів активу, яка дорівнює сумі п’яти розділів пасиву) відображує загальний капітал підприємства і є валютою балансу.

Аналіз балансу доцільно розпочати з оцінювання зміни валюти балансу і динаміки розвитку підприємства. Для цього спершу порівнюють валюту за звітний і попередній періоди. Якщо не враховувати інші показники та умови, то збільшення валюти балансу оцінюється позитивно, а зменшення — негативно. Збільшення валюти балансу свідчить про потенційні можливості щодо зростання виробництва продукції, зменшення зумовлює спад у господарській діяльності. При цьому необхідно враховувати також фактор інфляції. Оцінка валюти балансу є обліковою і не відображує реальної суми коштів, які можна отримати за майно, наприклад, у разі ліквідації підприємства.

Тому для загальної оцінки валюти балансу потрібно встановити співвідношення між зміною валюти балансу та змінами обсягу виробництва продукції, доходу від реалізації продукції, робіт і послуг, прибутку підприємства. Для цього розраховують коефіцієнти, або відсотки приросту валюти балансу, виручки (доходів) від реалізації продукції, прибутку підприємства. У нашому прикладі (табл. 14.1).

Коефіцієнт валюти балансу (ΔВ):

;

де В′, В0 — валюта балансу відповідно за звітний і попередній періоди.

Коефіцієнт виручки (доходу) від реалізації продукції (ΔД):

;

Коефіцієнт прибутку (ΔП):

.

Отримані результати показують, що підприємство значно поліпшило свій фінансовий стан. Незважаючи на те, що сума фінансових ресурсів (валюта балансу) майже не змінилась (зменшилась на 0,15 %), показники приросту доходу і прибутку від реалізації продукцій зросли за рік відповідно на 14,3 і 224,3 %.

Крім зміни валюти балансу в цілому, потрібно також проаналізувати окремі розділи і статті балансу. Для цього проводять так званий горизонтальний та вертикальний аналіз балансу (табл. 14.2).

Таблиця 14.2

Спрощений горизонтальний та вертикальний
аналіз ЗА розділаМИ балансу

Горизонтальний аналіз балансу полягає у порівнянні кожної статті балансу в динаміці або з відповідною статтею інших суб’єктів господарювання, розрахунку абсолютних і відносних відхилень показників, що аналізуються, з прийнятими за базисні , якісній характеристиці виявлених відхилень.

Вертикальний аналіз балансу — це розрахунок відносних показників структури активів і пасивів балансу, частки окремих статей у загальній сумі валюти балансу та у підсумках його розділів, оцінка зміни цієї частки. Відносні показники структури балансу широко використовуються при міжгосподарському аналізі за кілька звітних періодів.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану підприємства є бухгалтерський баланс. Баланс — це звіт, у якому відображають на певну дату активи, власний капітал і зобов’язання, згруповані за економічними ознаками і цільовим призначенням.

За формою баланс є таблицею, яка складається з двох частин — активу і пасиву. В активі балансу наведено дані про ресурси підприємства, розміщення і стан майна, виробничі запаси, грошові кошти тощо. У пасиві — джерела утворення цих активів та їх цільове призначення — власний капітал і зобов’язання у вигляді заборгованості підприємства за довгостроковими і поточними кредитами банків, кредиторської заборгованості, поточних зобов’язань за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо.

Елементи економічно однорідних активів та пасивів відображують в окремих статтях балансу. Наприклад, стаття активу балансу “Виробничі запаси” (код рядка 100) показує наявність товарно-матеріальних цінностей, необхідних для здійснення виробничої діяльності. Стаття пасиву балансу “Поточні зобов’язання з оплати праці” (код рядка 580) відображує заборгованість працівникам із заробітної плати.

Однорідні за економічним змістом статті об’єднують у розділи активу і пасиву балансу (табл. 14.1).

Таблиця 14.1

Додаток

до положення (стандарту)

бухгалтерського обліку 2

БАЛАНС

На 1 січня 2004 р.

Активи балансу згруповані у три розділи. У розділі І наведено довгострокові (позаоборотні) активи: основні засоби та нематеріальні активи із залишкової вартості (первісна вартість за вирахуванням суми зносу), довгострокові фінансові вкладення, незавершене капітальне будівництво, інші необоротні активи. У розділі ІІ відображені дані щодо оборотних активів: виробничих запасів сировини і матеріалів, молодняка тварин і відгодівельне поголів’я тварин, незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської заборгованості, грошових коштів та інших оборотних активів.

У розділі ІІІ активу балансу в окрему статтю виокремлено “Витрати майбутніх періодів”. Це витрати, які мали місце у поточному або попередньому періоді, але належать до майбутніх звітних періодів: заборгованість за векселями, аванси іншим підприємствам у рахунок майбутніх платежів тощо.

У пасиві балансу джерела утворення необоротних та оборотних активів згруповані у п’ять розділів.

У розділі І пасиву балансу — “Власний капітал” — відображено статутний, пайовий, додатковий, накопичений капітал (резервний і неоплачений капітал, нерозподілений прибуток), інший капітал, прирівнений до власного.

Статутний капітал — це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства, або сума фактичного внеску власників для забезпечення статутної діяльності підприємства, виробничого об’єднання, іншого суб’єкта господарювання. Статутний капітал формується у процесі первісного інвестування засобів у вигляді грошових коштів, нематеріальних активів, майнових цінностей тощо.

Пайовий капітал — це пайові внески членів кооперативних підприємств, спілок, передбачені установчими документами.

Додатковий капітал утворюється в результаті переоцінки майна, продажу акцій за цінами, вище їх номінальної вартості, реінвестування прибутку на капітальні вкладення.

Резервний капітал створюється відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Основним джерелом збільшення власного капіталу є чистий (нерозподілений) прибуток підприємства, який залишається в обороті як джерело самофінансування довгострокового характеру. Якщо підприємство збиткове, то власний капітал зменшується на суму збитку.

До внутрішніх власних джерел капіталу належить також нагромаджена амортизація в складі нематеріальних активів та сума зносу основних засобів. Ці суми коштів не збільшують суму власного капіталу, а є сумою його реінвестування.

До інших форм власного капіталу відносять доходи від здачі в оренду майна, розрахунки з засновниками тощо.

У розділі ІІ пасиву балансу — “Забезпечення наступних витрат і платежів” відображають забезпечення оплати відпусток та додаткових пенсій персоналу, гарантійних зобов’язань, проведення ремонтів, страхові резерви, залишки коштів цільового фінансування з бюджету та інші джерела.

У третьому і четвертому розділах пасиву балансу наведено залучені джерела формування активів у вигляді заборгованості банкам, іншим підприємствам, бюджету, з оплати праці працівників тощо.

Розділ ІІІ — “Довгострокові зобов’язання” відображено заборгованість підприємства банкам за отриманими від них показниками, які не є поточними зобов’язаннями (у межах поточного року), зобов’язання з оренди, податку на прибуток та інші, які підлягають сплаті у майбутньому періоді.

У розділі ІV — “Поточні зобов’язання” наведено заборгованість по короткострокових кредитах банків; поточну заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (які підлягають погашенню впродовж 12 місяців з дати балансу); векселі, видані на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників та інших кредиторів; кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів, з бюджетом, з оплати праці, інші поточні зобов’язання.

У розділі V показано доходи майбутніх періодів, які отримані впродовж поточного або попередніх звітних періодів, але належать до майбутніх.

Загальні підсумки активу і пасиву балансу мають збігатися. Це зумовлено тим, що в обох частинах балансу показано одне й те саме майно та інші активи, що згруповані за різними ознаками: в активі — за складом і розміщенням, у пасиві — за джерелами утворення і цільовим призначенням.

Підсумок балансу (тобто сума трьох розділів активу, яка дорівнює сумі п’яти розділів пасиву) відображує загальний капітал підприємства і є валютою балансу.

Аналіз балансу доцільно розпочати з оцінювання зміни валюти балансу і динаміки розвитку підприємства. Для цього спершу порівнюють валюту за звітний і попередній періоди. Якщо не враховувати інші показники та умови, то збільшення валюти балансу оцінюється позитивно, а зменшення — негативно. Збільшення валюти балансу свідчить про потенційні можливості щодо зростання виробництва продукції, зменшення зумовлює спад у господарській діяльності. При цьому необхідно враховувати також фактор інфляції. Оцінка валюти балансу є обліковою і не відображує реальної суми коштів, які можна отримати за майно, наприклад, у разі ліквідації підприємства.

Тому для загальної оцінки валюти балансу потрібно встановити співвідношення між зміною валюти балансу та змінами обсягу виробництва продукції, доходу від реалізації продукції, робіт і послуг, прибутку підприємства. Для цього розраховують коефіцієнти, або відсотки приросту валюти балансу, виручки (доходів) від реалізації продукції, прибутку підприємства. У нашому прикладі (табл. 14.1).

Коефіцієнт валюти балансу (ΔВ):

;

де В′, В0 — валюта балансу відповідно за звітний і попередній періоди.

Коефіцієнт виручки (доходу) від реалізації продукції (ΔД):

;

Коефіцієнт прибутку (ΔП):

.

Отримані результати показують, що підприємство значно поліпшило свій фінансовий стан. Незважаючи на те, що сума фінансових ресурсів (валюта балансу) майже не змінилась (зменшилась на 0,15 %), показники приросту доходу і прибутку від реалізації продукцій зросли за рік відповідно на 14,3 і 224,3 %.

Крім зміни валюти балансу в цілому, потрібно також проаналізувати окремі розділи і статті балансу. Для цього проводять так званий горизонтальний та вертикальний аналіз балансу (табл. 14.2).

Таблиця 14.2

Спрощений горизонтальний та вертикальний
аналіз ЗА розділаМИ балансу

Горизонтальний аналіз балансу полягає у порівнянні кожної статті балансу в динаміці або з відповідною статтею інших суб’єктів господарювання, розрахунку абсолютних і відносних відхилень показників, що аналізуються, з прийнятими за базисні , якісній характеристиці виявлених відхилень.

Вертикальний аналіз балансу — це розрахунок відносних показників структури активів і пасивів балансу, частки окремих статей у загальній сумі валюти балансу та у підсумках його розділів, оцінка зміни цієї частки. Відносні показники структури балансу широко використовуються при міжгосподарському аналізі за кілька звітних періодів.