14.7 Аналіз фінансової стабільності підприємства

Важливе значення для зміцнення економічного становища підприємства має фінансова його стабільність, або стійкість. Вона характеризується системою показників, які відображують співвідношення власних і позикових засобів, основних і оборотних активів, залежність від кредиторів та інвесторів, співвідношення окремих видів активу і пасиву балансу тощо.

Фінансова стійкість відображає такий стан активів і пасивів підприємства, який дає змогу вільно розпоряджатися власним капіталом, грошовими коштами та їх еквівалентами, ефективно використовувати всі ресурси, забезпечує безперервний процес виробничої, комерційної та фінансової діяльності, відтворення і розширення виробництва.

Низький рівень фінансової стійкості призводить до зниження платоспроможності підприємства, нестачі коштів для ведення нормальної господарської діяльності.

Надто висока фінансова стійкість може негативно впливати на господарську діяльність підприємства, створює умови для збільшення витрат, нагромадження запасів і резервів, недовикористання позикового капіталу за рахунок кредитів банків тощо.

Власний оборотний капітал визначається як різниця між сумами поточних активів і поточних короткострокових зобов’язань.

Коефіцієнт маневреності — це відношення оборотних активів до наявності власних джерел засобів. Він показує, яка часка власних засобів вкладена у наймобільніші активи.

В умовах нестачі оборотних засобів життєздатність підприємства залежатиме від стану та “якості” активів: складу виробничих запасів, попиту на продукцію, надійності покупців, а також строковості зобов’язань. Остаточні висновки щодо фінансової стійкості та ліквідації підприємства можна зробити за результатами внутрішнього аналізу активів і короткострокових зобов’язань.

Частка активів, що важко реалізуються, у загальній величині поточних активів визначається як відношення вартості залежалих запасів матеріалів, продукції, що важко реалізується, простроченої дебіторської заборгованості (за даними бухгалтерії) до поточних активів.

Співвідношення активів, які важко та легко реалізуються. Цей показник разом із попереднім характеризує “якість” поточних активів.

Важливим показником щодо ліквідності підприємства, є середній період надання кредиту (Пср), який визначається за формулою:

Сумарний оборот — це дебетовий оборот за період, що аналізується, за рахунками: “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”, “Розрахунки по авансах одержаних”, “Короткострокові позики банку” тощо.

Тривалість періоду: рік — 360 днів; квартал — 90 днів; місяць — 30 днів.

Середній залишок заборгованості визначається як середнє арифметичне сум залишків заборгованості на початку і наприкінці періоду.

Необхідною умовою стабільності діяльності підприємства є одержання кредитів на таких самих умовах (або навіть кращих), на яких їх надає підприємство.

Одним із важливих показників фінансового стану підприємства є коефіцієнт, або відсоток незалежності. Він розраховується як відношення джерел власних засобів до валюти балансу, виражене у відсотках. Цей показник відображує частку засобів власників у загальній вартості майна підприємства. Якщо цей показник більший або дорівнює 50  %, то ризик кредиторів є мінімальним, адже, реалізувавши половину майна, що сформувалось за рахунок власних засобів, підприємство може сплатити за своїми позиковими зобов’язаннями.

Близький за змістом до коефіцієнта незалежності і доповнює його коефіцієнт фінансової стійкості:

.

Особливу увагу при аналізі звертають на коефіцієнт фінансування, який розраховують як відношення власних джерел до позикових. Якщо він менше “1”, то це може свідчити про проблеми з платоспроможністю. Однак у деяких випадках частка власних засобів у загальній вартості майна може бути менше половини і підприємство зберігатиме високу фінансову стійкість. Це стосується підприємств, діяльність яких характеризується високою оборотністю активів, стабільним попитом на продукцію, що реалізується, налагодженими каналами збуту й постачання, низьким рівнем постійних витрат.

Коефіцієнт інвестування (Кі) розраховують так

.

Він показує, наскільки джерела власних засобів забезпечують зроблені інвестиції.

Коефіцієнт забезпечення необоротних активів (Кз.н) дає змогу з’ясувати необоротні активи забезпечуються власними засобами

.

Співвідношення оборотного та необоротного капіталу відображує зміни у структурі капіталу підприємства.

Рівень функціонування капіталу (Рф) показує, яка частка в активах підприємства належить функціонуючому капіталу

.

Аналізу структури джерел майна підприємства за допомогою системи показників фінансового стану слід приділити особливу увагу. На підприємствах іноді нагромаджується багато основних і оборотних засобів, які не використовуються або використовуються недостатньо. Це завищує загальну вартість майна підприємства і потребує додаткового фінансування через отримання значних банківських кредитів та порушує фінансову стабільність підприємства.

Загальну оцінку стану підприємства дають на основі аналізу його ділової активності, за результатами якого з’ясовують, наскільки ефективно використовуються засоби в процесі господарської діяльності. До показників, що характеризують ділову активність підприємства, належать коефіцієнти оборотності та рентабельності. Особливістю цих показників є те, що вони відображують ефективність не лише тих засобів, які беруть безпосередню участь у виробництві продукції, але й всіх активів господарства, постійного та функціонального капіталу, власних і залучених джерел утворення активів тощо.

При аналізі фінансової стійкості підприємства основні показники, методику їх розрахунку за даними фінансової звітності та порівняння доцільно відобразити в окремій таблиці (табл. 14.16).

Таблиця 14.16

Показники фінансової стабільності (стійкості) підприємства

Згідно з даними аналізу, підприємство, яке аналізується, характеризується високими показниками фінансового стану, фінансової незалежності, маневреності тощо, що зумовлено насамперед наявністю власних обігових коштів (робочого капіталу) наприкінці року на суму 10 340 тис. грн, тобто перевищує суму на початку року на 1623 тис. грн. Коефіцієнти забезпечення необоротних активів та маневреності робочого капіталу наприкінці року були порівняно високими — відповідно 88 та 85,7 %. Однак надлишок наявності власних оборотних коштів на кінець року порівняно з минулим роком зумовив зниження коефіцієнта забезпечення необоротних активів на 6 %.

Частка виробничих запасів у робочому капіталі становила 85,7 %, тобто збільшилася щодо попереднього періоду на 20,3 %. Решта робочого капіталу представлена іншими активами (дебіторська заборгованість, грошові кошти тощо). Збільшення частки запасів у робочому капіталі (у власних оборотних коштах) знизило його маневреність.

На високу забезпеченість підприємства власним оборотним капіталом вказують величини коефіцієнтів: забезпеченості — 0,88; покриття запасів — 1,175; фінансової незалежності — 0,939; маневреності власного капіталу — 0,457. На початку року названі показники були помітно вищими. Однак це не означає, що зниження частки власного капіталу в запасах або в активах слід вважати негативним явищем. Для оцінки змін зазначених “коефіцієнтів забезпечення” потрібно врахувати їхній у взаємозв’язок з іншими показниками використання капіталу. Про низький рівень використання позикового капіталу свідчать коефіцієнти концентрації позикового капіталу (0,061) та фінансової стабільності (15,29). Отже, підприємство недостатньо користується кредитами банків.

Для оцінки ефективності використання позикового капіталу використовується показник так званого ефекту фінансового важеля, який ще називають левериджем. Підприємству вигідно користуватись позиковим капіталом тоді, коли його ціна (відсотки за кредит) нижча від рентабельності власного капіталу. Наприклад, якщо рентабельність власного капіталу після сплати податків дорівнює 15 %, то доцільним є використання кредитів, відсотки за який становить менше 15 %. За такої умови вигідно збільшувати частку позикового капіталу в загальній його вартості, що сприяє підвищенню ефективності використання власного капіталу.

Рівень фінансового левериджу (Лф) визначається відношенням приросту чистого прибутку до приросту валового

Лф = ΔПч : ΔПв

де ΔПч та Пв — приріст відповідно чистого та валового прибутку, %.

Рівень фінансового левериджу вказує, наскільки темпи приросту чистого прибутку перевищують темпи приросту валового. Таке перевищення забезпечується за рахунок позитивного співвідношення доданої величини капіталу до власного та інших фінансових факторів. Тому збільшуючи або зменшуючи частку позикового капіталу (плече фінансового важеля) можна істотно впливати на прибуток і дохідність власного капіталу.

Приклад за даними, що аналізуються, підприємства: Розрахуємо валовий та чистий прибуток

Лф = 142,6 : 185,3 = 0,770.

Отриманий показник свідчить про те, що при тій структурі джерел капіталу, яка склалась на підприємстві, 1 % приросту валового прибутку забезпечує збільшення чистого прибутку на 0,77 %. Використовуючи ці дані, можна оцінювати і прогнозувати рівень фінансового ризику інвестування.

У фінансовому аналізі левериджем називають процес оптимізації структури активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку.

При аналізі крім фінансового левериджу окремо визначають рівень виробничого левериджу, який впливає на валовий прибуток внаслідок зміни собівартості реалізованої продукції та виручки за рахунок зміни обсягу виробництва продукції. В основі зниження собівартості продукції лежить поділ витрат на умовно-постійні та умовно-змінні. Постійні витрати на одиницю продукції при збільшенні обсягу її виробництва знижуються, а змінні — залишаються майже без змін. Взаємозв’язок співвідношення обсягу виробництва продукції, виручки, постійних і змінних витрат було розглянуто в розділі V.

При фінансовому аналізі рівень виробничого левериджу (Лв, %) визначається як відношення приросту валового прибутку до приросту обсягу продаж (виручки)

Лв = ΔПв : Оп

Приклад. Розрахуємо рівень виробничого левериджу за такими даними:

Лв = 230,5 : 19,34 = 11,92.

Аналіз показав, що збільшення виручки на 1 % забезпечує приріст валового прибутку на 11,92 %.

Узагальнюючим показником є виробничо-фінансовий леверидж (Лвф), який є добутком виробничого та фінансового левериджу:

Лвф = Лв · Лф = 11,92 · 0,770 = 9,18.

Отже, за тих показників структури витрат і джерел капіталу, які склались на даному підприємстві, зростання обсягу продаж (виручка від реалізації продукції) на 1 % забезпечує збільшення чистого прибутку на 9,18 %. Це досить високий показник, який свідчить про високу фінансову стійкість підприємства.

Запас фінансової стійкості. Високий показник виробничого левериджу спостерігається у тих підприємств, які характеризуються вищим співвідношенням постійних і змінних витрат. У цьому випадку більша частка постійних витрат забезпечує вищий беззбитковий обсяг продаж і більший запас фінансової стійкості.

Для визначення запасу фінансової стійкості за даними фінансового звіту Ф. № 2 “Звіт про фінансові результати” потрібно зробити додаткові розрахунки (табл. 14.17).

Таблиця 14.17

Розрахунок беззбиткового обсягу продаж і запасу
фінансової стійкості підприємства (за даними ф. № 2)

Дані табл. 14.17. показують, що в минулому році для того щоб покрити постійні витрати необхідно було отримати 5678 тис. грн, виручки. При такій сумі виручки рентабельність дорівнювала б нулю (на графіку співвідношення обсягу продукції, витрат і виручки це так звана “критична точка обсягу виробництва”). Фактично ж виручка минулого року становила 6340,9 тис. грн, що вище критичної суми на 663 тис. грн, або на 10,45 %. Останні показники (663 тис. грн і 10,45 %) вважають запасом фінансової стійкості, або зоною беззбитковості підприємства.

У звітному році запас фінансової стійкості істотно збільшився. Тільки, якщо виручка зменшиться на 52,18 % рентабельність дорівнюватиме нулю. Якщо виручка далі знижуватиметься ще нижча, то підприємство може стати збитковим і увійде в зону банкрутства. Тому важливо постійно контролювати запас фінансової стійкості, виручка і рентабельність підприємства не повинні бути нижче цього показника.

Важливе значення для зміцнення економічного становища підприємства має фінансова його стабільність, або стійкість. Вона характеризується системою показників, які відображують співвідношення власних і позикових засобів, основних і оборотних активів, залежність від кредиторів та інвесторів, співвідношення окремих видів активу і пасиву балансу тощо.

Фінансова стійкість відображає такий стан активів і пасивів підприємства, який дає змогу вільно розпоряджатися власним капіталом, грошовими коштами та їх еквівалентами, ефективно використовувати всі ресурси, забезпечує безперервний процес виробничої, комерційної та фінансової діяльності, відтворення і розширення виробництва.

Низький рівень фінансової стійкості призводить до зниження платоспроможності підприємства, нестачі коштів для ведення нормальної господарської діяльності.

Надто висока фінансова стійкість може негативно впливати на господарську діяльність підприємства, створює умови для збільшення витрат, нагромадження запасів і резервів, недовикористання позикового капіталу за рахунок кредитів банків тощо.

Власний оборотний капітал визначається як різниця між сумами поточних активів і поточних короткострокових зобов’язань.

Коефіцієнт маневреності — це відношення оборотних активів до наявності власних джерел засобів. Він показує, яка часка власних засобів вкладена у наймобільніші активи.

В умовах нестачі оборотних засобів життєздатність підприємства залежатиме від стану та “якості” активів: складу виробничих запасів, попиту на продукцію, надійності покупців, а також строковості зобов’язань. Остаточні висновки щодо фінансової стійкості та ліквідації підприємства можна зробити за результатами внутрішнього аналізу активів і короткострокових зобов’язань.

Частка активів, що важко реалізуються, у загальній величині поточних активів визначається як відношення вартості залежалих запасів матеріалів, продукції, що важко реалізується, простроченої дебіторської заборгованості (за даними бухгалтерії) до поточних активів.

Співвідношення активів, які важко та легко реалізуються. Цей показник разом із попереднім характеризує “якість” поточних активів.

Важливим показником щодо ліквідності підприємства, є середній період надання кредиту (Пср), який визначається за формулою:

Сумарний оборот — це дебетовий оборот за період, що аналізується, за рахунками: “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”, “Розрахунки по авансах одержаних”, “Короткострокові позики банку” тощо.

Тривалість періоду: рік — 360 днів; квартал — 90 днів; місяць — 30 днів.

Середній залишок заборгованості визначається як середнє арифметичне сум залишків заборгованості на початку і наприкінці періоду.

Необхідною умовою стабільності діяльності підприємства є одержання кредитів на таких самих умовах (або навіть кращих), на яких їх надає підприємство.

Одним із важливих показників фінансового стану підприємства є коефіцієнт, або відсоток незалежності. Він розраховується як відношення джерел власних засобів до валюти балансу, виражене у відсотках. Цей показник відображує частку засобів власників у загальній вартості майна підприємства. Якщо цей показник більший або дорівнює 50  %, то ризик кредиторів є мінімальним, адже, реалізувавши половину майна, що сформувалось за рахунок власних засобів, підприємство може сплатити за своїми позиковими зобов’язаннями.

Близький за змістом до коефіцієнта незалежності і доповнює його коефіцієнт фінансової стійкості:

.

Особливу увагу при аналізі звертають на коефіцієнт фінансування, який розраховують як відношення власних джерел до позикових. Якщо він менше “1”, то це може свідчити про проблеми з платоспроможністю. Однак у деяких випадках частка власних засобів у загальній вартості майна може бути менше половини і підприємство зберігатиме високу фінансову стійкість. Це стосується підприємств, діяльність яких характеризується високою оборотністю активів, стабільним попитом на продукцію, що реалізується, налагодженими каналами збуту й постачання, низьким рівнем постійних витрат.

Коефіцієнт інвестування (Кі) розраховують так

.

Він показує, наскільки джерела власних засобів забезпечують зроблені інвестиції.

Коефіцієнт забезпечення необоротних активів (Кз.н) дає змогу з’ясувати необоротні активи забезпечуються власними засобами

.

Співвідношення оборотного та необоротного капіталу відображує зміни у структурі капіталу підприємства.

Рівень функціонування капіталу (Рф) показує, яка частка в активах підприємства належить функціонуючому капіталу

.

Аналізу структури джерел майна підприємства за допомогою системи показників фінансового стану слід приділити особливу увагу. На підприємствах іноді нагромаджується багато основних і оборотних засобів, які не використовуються або використовуються недостатньо. Це завищує загальну вартість майна підприємства і потребує додаткового фінансування через отримання значних банківських кредитів та порушує фінансову стабільність підприємства.

Загальну оцінку стану підприємства дають на основі аналізу його ділової активності, за результатами якого з’ясовують, наскільки ефективно використовуються засоби в процесі господарської діяльності. До показників, що характеризують ділову активність підприємства, належать коефіцієнти оборотності та рентабельності. Особливістю цих показників є те, що вони відображують ефективність не лише тих засобів, які беруть безпосередню участь у виробництві продукції, але й всіх активів господарства, постійного та функціонального капіталу, власних і залучених джерел утворення активів тощо.

При аналізі фінансової стійкості підприємства основні показники, методику їх розрахунку за даними фінансової звітності та порівняння доцільно відобразити в окремій таблиці (табл. 14.16).

Таблиця 14.16

Показники фінансової стабільності (стійкості) підприємства

Згідно з даними аналізу, підприємство, яке аналізується, характеризується високими показниками фінансового стану, фінансової незалежності, маневреності тощо, що зумовлено насамперед наявністю власних обігових коштів (робочого капіталу) наприкінці року на суму 10 340 тис. грн, тобто перевищує суму на початку року на 1623 тис. грн. Коефіцієнти забезпечення необоротних активів та маневреності робочого капіталу наприкінці року були порівняно високими — відповідно 88 та 85,7 %. Однак надлишок наявності власних оборотних коштів на кінець року порівняно з минулим роком зумовив зниження коефіцієнта забезпечення необоротних активів на 6 %.

Частка виробничих запасів у робочому капіталі становила 85,7 %, тобто збільшилася щодо попереднього періоду на 20,3 %. Решта робочого капіталу представлена іншими активами (дебіторська заборгованість, грошові кошти тощо). Збільшення частки запасів у робочому капіталі (у власних оборотних коштах) знизило його маневреність.

На високу забезпеченість підприємства власним оборотним капіталом вказують величини коефіцієнтів: забезпеченості — 0,88; покриття запасів — 1,175; фінансової незалежності — 0,939; маневреності власного капіталу — 0,457. На початку року названі показники були помітно вищими. Однак це не означає, що зниження частки власного капіталу в запасах або в активах слід вважати негативним явищем. Для оцінки змін зазначених “коефіцієнтів забезпечення” потрібно врахувати їхній у взаємозв’язок з іншими показниками використання капіталу. Про низький рівень використання позикового капіталу свідчать коефіцієнти концентрації позикового капіталу (0,061) та фінансової стабільності (15,29). Отже, підприємство недостатньо користується кредитами банків.

Для оцінки ефективності використання позикового капіталу використовується показник так званого ефекту фінансового важеля, який ще називають левериджем. Підприємству вигідно користуватись позиковим капіталом тоді, коли його ціна (відсотки за кредит) нижча від рентабельності власного капіталу. Наприклад, якщо рентабельність власного капіталу після сплати податків дорівнює 15 %, то доцільним є використання кредитів, відсотки за який становить менше 15 %. За такої умови вигідно збільшувати частку позикового капіталу в загальній його вартості, що сприяє підвищенню ефективності використання власного капіталу.

Рівень фінансового левериджу (Лф) визначається відношенням приросту чистого прибутку до приросту валового

Лф = ΔПч : ΔПв

де ΔПч та Пв — приріст відповідно чистого та валового прибутку, %.

Рівень фінансового левериджу вказує, наскільки темпи приросту чистого прибутку перевищують темпи приросту валового. Таке перевищення забезпечується за рахунок позитивного співвідношення доданої величини капіталу до власного та інших фінансових факторів. Тому збільшуючи або зменшуючи частку позикового капіталу (плече фінансового важеля) можна істотно впливати на прибуток і дохідність власного капіталу.

Приклад за даними, що аналізуються, підприємства: Розрахуємо валовий та чистий прибуток

Лф = 142,6 : 185,3 = 0,770.

Отриманий показник свідчить про те, що при тій структурі джерел капіталу, яка склалась на підприємстві, 1 % приросту валового прибутку забезпечує збільшення чистого прибутку на 0,77 %. Використовуючи ці дані, можна оцінювати і прогнозувати рівень фінансового ризику інвестування.

У фінансовому аналізі левериджем називають процес оптимізації структури активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку.

При аналізі крім фінансового левериджу окремо визначають рівень виробничого левериджу, який впливає на валовий прибуток внаслідок зміни собівартості реалізованої продукції та виручки за рахунок зміни обсягу виробництва продукції. В основі зниження собівартості продукції лежить поділ витрат на умовно-постійні та умовно-змінні. Постійні витрати на одиницю продукції при збільшенні обсягу її виробництва знижуються, а змінні — залишаються майже без змін. Взаємозв’язок співвідношення обсягу виробництва продукції, виручки, постійних і змінних витрат було розглянуто в розділі V.

При фінансовому аналізі рівень виробничого левериджу (Лв, %) визначається як відношення приросту валового прибутку до приросту обсягу продаж (виручки)

Лв = ΔПв : Оп

Приклад. Розрахуємо рівень виробничого левериджу за такими даними:

Лв = 230,5 : 19,34 = 11,92.

Аналіз показав, що збільшення виручки на 1 % забезпечує приріст валового прибутку на 11,92 %.

Узагальнюючим показником є виробничо-фінансовий леверидж (Лвф), який є добутком виробничого та фінансового левериджу:

Лвф = Лв · Лф = 11,92 · 0,770 = 9,18.

Отже, за тих показників структури витрат і джерел капіталу, які склались на даному підприємстві, зростання обсягу продаж (виручка від реалізації продукції) на 1 % забезпечує збільшення чистого прибутку на 9,18 %. Це досить високий показник, який свідчить про високу фінансову стійкість підприємства.

Запас фінансової стійкості. Високий показник виробничого левериджу спостерігається у тих підприємств, які характеризуються вищим співвідношенням постійних і змінних витрат. У цьому випадку більша частка постійних витрат забезпечує вищий беззбитковий обсяг продаж і більший запас фінансової стійкості.

Для визначення запасу фінансової стійкості за даними фінансового звіту Ф. № 2 “Звіт про фінансові результати” потрібно зробити додаткові розрахунки (табл. 14.17).

Таблиця 14.17

Розрахунок беззбиткового обсягу продаж і запасу
фінансової стійкості підприємства (за даними ф. № 2)

Дані табл. 14.17. показують, що в минулому році для того щоб покрити постійні витрати необхідно було отримати 5678 тис. грн, виручки. При такій сумі виручки рентабельність дорівнювала б нулю (на графіку співвідношення обсягу продукції, витрат і виручки це так звана “критична точка обсягу виробництва”). Фактично ж виручка минулого року становила 6340,9 тис. грн, що вище критичної суми на 663 тис. грн, або на 10,45 %. Останні показники (663 тис. грн і 10,45 %) вважають запасом фінансової стійкості, або зоною беззбитковості підприємства.

У звітному році запас фінансової стійкості істотно збільшився. Тільки, якщо виручка зменшиться на 52,18 % рентабельність дорівнюватиме нулю. Якщо виручка далі знижуватиметься ще нижча, то підприємство може стати збитковим і увійде в зону банкрутства. Тому важливо постійно контролювати запас фінансової стійкості, виручка і рентабельність підприємства не повинні бути нижче цього показника.