14.8. Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємств, кооперативних, селянських та інших господарств вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності. Платоспроможність підприємства характеризується його можливостями своєчасно здійснювати чергові платежі і дотримуватися грошових зобов’язань за рахунок наявних грошей та грошових коштів і активів, які можна швидко мобілізувати. До платіжних засобів відносять суми за такими статтями балансу, як грошові засоби, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями та інші активи з розділу ІІІ балансу, які можна легко реалізувати. До складу платежів і зобов’язань входить: заборгованість з оплати праці, перед постачальниками та іншими кредиторами короткотермінові та прострочені кредити банку і першочергові платежі.

Оцінка рівня платоспроможності проводиться за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з урахуванням часу, необхідного для перетворення їх на готівку. Для зручності проведення аналізу використовують баланс, у якому однорідні за складом елементи балансових статей об’єднані в окремі групи: нерухоме майно, поточні активи тощо.

Наймобільнішою частиною оборотних засобів є грошові кошти та цінні папери. Менш мобільні — засоби в розрахунках, готовій продукції, товарах відвантажених та ін. Найбільшого часу ліквідності потребують виробничі запаси і витрати.

З урахуванням цього останнім часом в економічній літературі розрізняють переважно три рівні платоспроможності підприємства, оцінку яких здійснюють за допомогою таких коефіцієнтів: грошової, розрахункової та ліквідної платоспроможності відповідно.

Найбільш узагальнюючим показником є коефіцієнт ліквідної платоспроможності — відношення поточних активів, тобто всіх оборотних засобів, до короткострокових зобов’язань. Цей показник, як правило, перевищує одиницю і відображує, наскільки ліквідна вартість оборотних засобів більша за платіжні зобов’язання.

Негативним сигналом слід вважати величину коефіцієнта ліквідної платоспроможності менше одиниці. Це свідчить, що підприємство має заборгованість, яка перевищує рівень його оборотних засобів. Таке підприємство вважається банкрутом і може бути ліквідоване, а його майно — реалізоване.

Аналіз платоспроможності підприємства та ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів (по активу), згрупованих за ознаками зниження ліквідності, з поточними короткотерміновими зобов’язаннями по пасиву, які групують за ступенем строковості їх погашення.

Найповніша характеристика активів за ознаками ліквідності дана Г. В. Савицькою [18—20].

Перша група (А1) включає абсолютно ліквідні активи — грошові кошти та їх еквіваленти і короткострокові фінансові інвестиції.

Друга група (А2) — це активи, які можна швидко: готова продукція, товари відвантажені та дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи оборотних активів залежить від своєчасного відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банках, запиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків тощо.

Третя група (А3) — це активи, які можна реалізувати менш швидко: виробничі запаси, тварини на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів. Щоб перетворити їх на грошові кошти потрібний певний строк, оскільки їх необхідно спершу перетворити на готову продукцію, провести відповідні розрахунки, і тільки потім отримати гроші.

Необоротні активи належать до четвертої групи (А4) — це, активи які досить важко швидко реалізувати: основні засоби, нематеріальні активи, довготермінові фінансові інвестиції, незавершене будівництво.

Для аналізу платоспроможності та ліквідності підприємства використовують дані щодо трьох перших груп (з активу балансу) і поточні зобов’язання з пасиву. Цю інформацію доцільно згрупувати в окрему аналітичну таблицю, визначити відповідні коефіцієнти і оцінити їх (табл. 14.18).

Таблиця 14.18

Ліквідні оборотні активи та короткострокові
фінансові зобов’язання, тис. грн

В таблиці відповідні коефіцієнти визначені як відношення певної групи активів за ознаками ліквідності до поточних короткострокових зобов’язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності, або грошової платоспроможності визначається як відношення грошових коштів і короткострокових інвестицій до суми поточних зобов’язань. Чим вищий цей коефіцієнт, тим більша вірогідність погашення боргів.

Коефіцієнт швидкої ліквідності або розрахункової платоспроможності (оскільки залучаються засоби активів у розрахунках) — це відношення суми грошових засобів, короткострокових фінансових інвестицій, короткострокової дебіторської заборгованості, готової продукції і товарів відвантажених до суми поточних фінансових зобов’язань.

Коефіцієнт поточної ліквідності, або ліквідної платоспроможності — це відношення суми оборотних активів (А1 + А2 + запаси, незавершене виробництво, тварини на вирощуванні та відгодівлі та інші активи групи А3) до загальної суми поточних короткострокових зобов’язань. Цей коефіцієнт відображує, наскільки оборотні активи забезпечують поточні пасиви. Перевищення оборотних активів над поточними пасивами створює резервний запас для компенсації витрат підприємство при розміщенні та ліквідації всіх оборотних активів, крім грошових коштів.

Згідно з даними табл. 14.18, підприємство, яке аналізується, характеризується високими показниками грошової платоспроможності і дуже високими показниками швидкої та поточної ліквідності. Про це свідчать величини коефіцієнтів платоспроможності на кінець періоду. Це означає, що вся сума поточних зобов’язань може бути погашена грошовими коштами підприємства, а наприкінці року грошових коштів було більше, ніж поточних зобов’язань (коефіцієнт 1,585).

Наприкінці року коефіцієнт швидкої ліквідності та поточної становили відповідно 8,685 — 32,33. Це свідчить про наявність великого запасу грошових коштів та активів, здатність підприємства своєчасно погасити борги.

Однак надмірно високі показники ліквідності (покриття) з погляду раціональної організації господарства та ефективності використання оборотних запасів не можна вважати позитивним явищем. Підприємство більше як на 100 % забезпечено власним оборотним капіталом і тому не має потреби у короткострокових кредитах банків. Це означає, що не використовуються існуючі можливості підвищення ефективності фінансових ресурсів. Можливо це пояснюється складнощами з одержанням кредитів або надто високими відсотками за кредит, які не вигідні підприємству, тому воно змушене використовувати лише власний капітал.

Методика визначення показників ліквідності та співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості за кодами статей балансу наведена в табл. 14.19.

Як видно з даних табл. 14.19, високі показники ліквідності значною мірою були зумовлені також несприятливим співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості (на кінець року коефіцієнт дорівнював 17,88).

Для оцінки фінансової стійкості підприємства важливе значення має поточний внутрішній аналіз платоспроможності, оперативний контроль за надходженням коштів від продажу продукції, погашенням дебіторської заборгованості та іншими надходженнями коштів, а також контроль за здійсненням платіжних зобов’язань перед постачальниками, банками, іншими кредиторами.

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємств, кооперативних, селянських та інших господарств вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності. Платоспроможність підприємства характеризується його можливостями своєчасно здійснювати чергові платежі і дотримуватися грошових зобов’язань за рахунок наявних грошей та грошових коштів і активів, які можна швидко мобілізувати. До платіжних засобів відносять суми за такими статтями балансу, як грошові засоби, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями та інші активи з розділу ІІІ балансу, які можна легко реалізувати. До складу платежів і зобов’язань входить: заборгованість з оплати праці, перед постачальниками та іншими кредиторами короткотермінові та прострочені кредити банку і першочергові платежі.

Оцінка рівня платоспроможності проводиться за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з урахуванням часу, необхідного для перетворення їх на готівку. Для зручності проведення аналізу використовують баланс, у якому однорідні за складом елементи балансових статей об’єднані в окремі групи: нерухоме майно, поточні активи тощо.

Наймобільнішою частиною оборотних засобів є грошові кошти та цінні папери. Менш мобільні — засоби в розрахунках, готовій продукції, товарах відвантажених та ін. Найбільшого часу ліквідності потребують виробничі запаси і витрати.

З урахуванням цього останнім часом в економічній літературі розрізняють переважно три рівні платоспроможності підприємства, оцінку яких здійснюють за допомогою таких коефіцієнтів: грошової, розрахункової та ліквідної платоспроможності відповідно.

Найбільш узагальнюючим показником є коефіцієнт ліквідної платоспроможності — відношення поточних активів, тобто всіх оборотних засобів, до короткострокових зобов’язань. Цей показник, як правило, перевищує одиницю і відображує, наскільки ліквідна вартість оборотних засобів більша за платіжні зобов’язання.

Негативним сигналом слід вважати величину коефіцієнта ліквідної платоспроможності менше одиниці. Це свідчить, що підприємство має заборгованість, яка перевищує рівень його оборотних засобів. Таке підприємство вважається банкрутом і може бути ліквідоване, а його майно — реалізоване.

Аналіз платоспроможності підприємства та ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів (по активу), згрупованих за ознаками зниження ліквідності, з поточними короткотерміновими зобов’язаннями по пасиву, які групують за ступенем строковості їх погашення.

Найповніша характеристика активів за ознаками ліквідності дана Г. В. Савицькою [18—20].

Перша група (А1) включає абсолютно ліквідні активи — грошові кошти та їх еквіваленти і короткострокові фінансові інвестиції.

Друга група (А2) — це активи, які можна швидко: готова продукція, товари відвантажені та дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи оборотних активів залежить від своєчасного відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банках, запиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків тощо.

Третя група (А3) — це активи, які можна реалізувати менш швидко: виробничі запаси, тварини на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів. Щоб перетворити їх на грошові кошти потрібний певний строк, оскільки їх необхідно спершу перетворити на готову продукцію, провести відповідні розрахунки, і тільки потім отримати гроші.

Необоротні активи належать до четвертої групи (А4) — це, активи які досить важко швидко реалізувати: основні засоби, нематеріальні активи, довготермінові фінансові інвестиції, незавершене будівництво.

Для аналізу платоспроможності та ліквідності підприємства використовують дані щодо трьох перших груп (з активу балансу) і поточні зобов’язання з пасиву. Цю інформацію доцільно згрупувати в окрему аналітичну таблицю, визначити відповідні коефіцієнти і оцінити їх (табл. 14.18).

Таблиця 14.18

Ліквідні оборотні активи та короткострокові
фінансові зобов’язання, тис. грн

В таблиці відповідні коефіцієнти визначені як відношення певної групи активів за ознаками ліквідності до поточних короткострокових зобов’язань.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності, або грошової платоспроможності визначається як відношення грошових коштів і короткострокових інвестицій до суми поточних зобов’язань. Чим вищий цей коефіцієнт, тим більша вірогідність погашення боргів.

Коефіцієнт швидкої ліквідності або розрахункової платоспроможності (оскільки залучаються засоби активів у розрахунках) — це відношення суми грошових засобів, короткострокових фінансових інвестицій, короткострокової дебіторської заборгованості, готової продукції і товарів відвантажених до суми поточних фінансових зобов’язань.

Коефіцієнт поточної ліквідності, або ліквідної платоспроможності — це відношення суми оборотних активів (А1 + А2 + запаси, незавершене виробництво, тварини на вирощуванні та відгодівлі та інші активи групи А3) до загальної суми поточних короткострокових зобов’язань. Цей коефіцієнт відображує, наскільки оборотні активи забезпечують поточні пасиви. Перевищення оборотних активів над поточними пасивами створює резервний запас для компенсації витрат підприємство при розміщенні та ліквідації всіх оборотних активів, крім грошових коштів.

Згідно з даними табл. 14.18, підприємство, яке аналізується, характеризується високими показниками грошової платоспроможності і дуже високими показниками швидкої та поточної ліквідності. Про це свідчать величини коефіцієнтів платоспроможності на кінець періоду. Це означає, що вся сума поточних зобов’язань може бути погашена грошовими коштами підприємства, а наприкінці року грошових коштів було більше, ніж поточних зобов’язань (коефіцієнт 1,585).

Наприкінці року коефіцієнт швидкої ліквідності та поточної становили відповідно 8,685 — 32,33. Це свідчить про наявність великого запасу грошових коштів та активів, здатність підприємства своєчасно погасити борги.

Однак надмірно високі показники ліквідності (покриття) з погляду раціональної організації господарства та ефективності використання оборотних запасів не можна вважати позитивним явищем. Підприємство більше як на 100 % забезпечено власним оборотним капіталом і тому не має потреби у короткострокових кредитах банків. Це означає, що не використовуються існуючі можливості підвищення ефективності фінансових ресурсів. Можливо це пояснюється складнощами з одержанням кредитів або надто високими відсотками за кредит, які не вигідні підприємству, тому воно змушене використовувати лише власний капітал.

Методика визначення показників ліквідності та співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості за кодами статей балансу наведена в табл. 14.19.

Як видно з даних табл. 14.19, високі показники ліквідності значною мірою були зумовлені також несприятливим співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості (на кінець року коефіцієнт дорівнював 17,88).

Для оцінки фінансової стійкості підприємства важливе значення має поточний внутрішній аналіз платоспроможності, оперативний контроль за надходженням коштів від продажу продукції, погашенням дебіторської заборгованості та іншими надходженнями коштів, а також контроль за здійсненням платіжних зобов’язань перед постачальниками, банками, іншими кредиторами.