§ 4. Арбітражна угода та компетенція міжнародного комерційного арбітражу

К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 

В основі арбітражного вирішення спорів лежить арбіт_

ражна угода, тобто угода про передачу спору на розгляд і

вирішення арбітражу. Арбітражна угода є умовою для виз_

нання компетенції арбітражу, і тому найбільш актуальними були й залишаються проблеми правової природи арбіт_

ражної угоди та компетенції арбітражу.

Арбітражна угода є специфічним договором. Спе_

цифічність арбітражної угоди полягає в тому, що як ци_

вільно_правовий правочин, вона має процесуальні наслідки.

А це означає, що для кваліфікації арбітражної угоди як

цивільно_правового правочину застосовується цивільне за_

конодавство; щодо виключення державного суду, тобто ви_

лучення тієї чи іншої справи з його ведення та допустимості

арбітражної угоди, ці питання вирішуються на підставі ци_

вільного процесуального законодавства.

У міжнародному комерційному обігу зустрічаються два

види арбітражних угод: арбітражне застереження та тре_

тейський запис. Угода про арбітраж, включена до контрак_

ту й така, що передбачає можливість розгляду спорів, які

можуть виникнути з контракту, називається арбітражним

застереженням. Угода про арбітраж, що передбачає мож_

ливість розгляду спору, укладена у формі, відмінній від зов_

нішньоторговельного контракту угоди, називається тре_

тейським записом.

У більшості країн, у тому числі в Україні, Білорусі, Росії,

країнах Східної Європи, Великій Британії, Франції, ФРН,

Данії, Норвегії, США, Канаді та ін., передбачений єдиний

правовий режим арбітражного застереження та третейсько_

го запису. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про міжнарод_

ний комерційний арбітраж», арбітражна угода — це угода

сторін про передачу до арбітражу всіх або окремих спорів,

які виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з

будь_якими конкретними правовідносинами, незалежно від

того, носять вони договірний характер чи ні. Арбітражна

угода може бути укладена у вигляді арбітражного застере_

ження або окремої угоди. Аналогічна норма міститься у ст.

7 Закону Російської Федерації «Про міжнародний комер_

ційний арбітраж».

Як правило, у внутрішньому законодавстві передбачено

коло спорів, що підлягають розгляду міжнародним комер_

ційним арбітражем. Крім того, для більшості країн є харак_

терним для визначення дійсності арбітражної угоди засто_

сування категорії публічного порядку. Інакше кажучи,

Міжнародний комерційний арбітраж 357

якщо спір торкається публічного порядку відповідної краї_

ни, він виключається з компетенції арбітражу.

Згідно з п. 2 ст. 1 Закону України «Про міжнародний ко_

мерційний арбітраж», до міжнародного комерційного арбі_

тражу можуть передаватися спори з договірних або інших

цивільно_правових відносин, що виникають при здійсненні

зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних еко_

номічних зв’язків, якщо комерційне підприємство при_

наймні однієї із сторін розміщене за кордоном, а також спо_

ри підприємств з іноземними інвестиціями та міжнародних

об’єднань і організацій, створених на території України, між

собою, спори між їхніми учасниками, а так само їх спори з

іншими суб’єктами права України. Даний закон також пе_

редбачає можливість скасування арбітражного рішення та

відмови у визнанні та приведенні до виконання арбітраж_

ного рішення, якщо суд вирішить, що арбітражне рішення

суперечить публічному порядку України (п. 2 ст. 34) або

визнання та приведення до виконання цього рішення супе_

речить публічному порядку України (п. 1 ст. 36).

В основі арбітражного вирішення спорів лежить арбіт_

ражна угода, тобто угода про передачу спору на розгляд і

вирішення арбітражу. Арбітражна угода є умовою для виз_

нання компетенції арбітражу, і тому найбільш актуальними були й залишаються проблеми правової природи арбіт_

ражної угоди та компетенції арбітражу.

Арбітражна угода є специфічним договором. Спе_

цифічність арбітражної угоди полягає в тому, що як ци_

вільно_правовий правочин, вона має процесуальні наслідки.

А це означає, що для кваліфікації арбітражної угоди як

цивільно_правового правочину застосовується цивільне за_

конодавство; щодо виключення державного суду, тобто ви_

лучення тієї чи іншої справи з його ведення та допустимості

арбітражної угоди, ці питання вирішуються на підставі ци_

вільного процесуального законодавства.

У міжнародному комерційному обігу зустрічаються два

види арбітражних угод: арбітражне застереження та тре_

тейський запис. Угода про арбітраж, включена до контрак_

ту й така, що передбачає можливість розгляду спорів, які

можуть виникнути з контракту, називається арбітражним

застереженням. Угода про арбітраж, що передбачає мож_

ливість розгляду спору, укладена у формі, відмінній від зов_

нішньоторговельного контракту угоди, називається тре_

тейським записом.

У більшості країн, у тому числі в Україні, Білорусі, Росії,

країнах Східної Європи, Великій Британії, Франції, ФРН,

Данії, Норвегії, США, Канаді та ін., передбачений єдиний

правовий режим арбітражного застереження та третейсько_

го запису. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про міжнарод_

ний комерційний арбітраж», арбітражна угода — це угода

сторін про передачу до арбітражу всіх або окремих спорів,

які виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з

будь_якими конкретними правовідносинами, незалежно від

того, носять вони договірний характер чи ні. Арбітражна

угода може бути укладена у вигляді арбітражного застере_

ження або окремої угоди. Аналогічна норма міститься у ст.

7 Закону Російської Федерації «Про міжнародний комер_

ційний арбітраж».

Як правило, у внутрішньому законодавстві передбачено

коло спорів, що підлягають розгляду міжнародним комер_

ційним арбітражем. Крім того, для більшості країн є харак_

терним для визначення дійсності арбітражної угоди засто_

сування категорії публічного порядку. Інакше кажучи,

Міжнародний комерційний арбітраж 357

якщо спір торкається публічного порядку відповідної краї_

ни, він виключається з компетенції арбітражу.

Згідно з п. 2 ст. 1 Закону України «Про міжнародний ко_

мерційний арбітраж», до міжнародного комерційного арбі_

тражу можуть передаватися спори з договірних або інших

цивільно_правових відносин, що виникають при здійсненні

зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних еко_

номічних зв’язків, якщо комерційне підприємство при_

наймні однієї із сторін розміщене за кордоном, а також спо_

ри підприємств з іноземними інвестиціями та міжнародних

об’єднань і організацій, створених на території України, між

собою, спори між їхніми учасниками, а так само їх спори з

іншими суб’єктами права України. Даний закон також пе_

редбачає можливість скасування арбітражного рішення та

відмови у визнанні та приведенні до виконання арбітраж_

ного рішення, якщо суд вирішить, що арбітражне рішення

суперечить публічному порядку України (п. 2 ст. 34) або

визнання та приведення до виконання цього рішення супе_

речить публічному порядку України (п. 1 ст. 36).