§ 4. Арбітражна угода та компетенція міжнародного комерційного арбітражу

В основі арбітражного вирішення спорів лежить арбіт_

ражна угода, тобто угода про передачу спору на розгляд і

вирішення арбітражу. Арбітражна угода є умовою для виз_

нання компетенції арбітражу, і тому найбільш актуальними були й залишаються проблеми правової природи арбіт_

ражної угоди та компетенції арбітражу.

Арбітражна угода є специфічним договором. Спе_

цифічність арбітражної угоди полягає в тому, що як ци_

вільно_правовий правочин, вона має процесуальні наслідки.

А це означає, що для кваліфікації арбітражної угоди як

цивільно_правового правочину застосовується цивільне за_

конодавство; щодо виключення державного суду, тобто ви_

лучення тієї чи іншої справи з його ведення та допустимості

арбітражної угоди, ці питання вирішуються на підставі ци_

вільного процесуального законодавства.

У міжнародному комерційному обігу зустрічаються два

види арбітражних угод: арбітражне застереження та тре_

тейський запис. Угода про арбітраж, включена до контрак_

ту й така, що передбачає можливість розгляду спорів, які

можуть виникнути з контракту, називається арбітражним

застереженням. Угода про арбітраж, що передбачає мож_

ливість розгляду спору, укладена у формі, відмінній від зов_

нішньоторговельного контракту угоди, називається тре_

тейським записом.

У більшості країн, у тому числі в Україні, Білорусі, Росії,

країнах Східної Європи, Великій Британії, Франції, ФРН,

Данії, Норвегії, США, Канаді та ін., передбачений єдиний

правовий режим арбітражного застереження та третейсько_

го запису. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про міжнарод_

ний комерційний арбітраж», арбітражна угода — це угода

сторін про передачу до арбітражу всіх або окремих спорів,

які виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з

будь_якими конкретними правовідносинами, незалежно від

того, носять вони договірний характер чи ні. Арбітражна

угода може бути укладена у вигляді арбітражного застере_

ження або окремої угоди. Аналогічна норма міститься у ст.

7 Закону Російської Федерації «Про міжнародний комер_

ційний арбітраж».

Як правило, у внутрішньому законодавстві передбачено

коло спорів, що підлягають розгляду міжнародним комер_

ційним арбітражем. Крім того, для більшості країн є харак_

терним для визначення дійсності арбітражної угоди засто_

сування категорії публічного порядку. Інакше кажучи,

Міжнародний комерційний арбітраж 357

якщо спір торкається публічного порядку відповідної краї_

ни, він виключається з компетенції арбітражу.

Згідно з п. 2 ст. 1 Закону України «Про міжнародний ко_

мерційний арбітраж», до міжнародного комерційного арбі_

тражу можуть передаватися спори з договірних або інших

цивільно_правових відносин, що виникають при здійсненні

зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних еко_

номічних зв’язків, якщо комерційне підприємство при_

наймні однієї із сторін розміщене за кордоном, а також спо_

ри підприємств з іноземними інвестиціями та міжнародних

об’єднань і організацій, створених на території України, між

собою, спори між їхніми учасниками, а так само їх спори з

іншими суб’єктами права України. Даний закон також пе_

редбачає можливість скасування арбітражного рішення та

відмови у визнанні та приведенні до виконання арбітраж_

ного рішення, якщо суд вирішить, що арбітражне рішення

суперечить публічному порядку України (п. 2 ст. 34) або

визнання та приведення до виконання цього рішення супе_

речить публічному порядку України (п. 1 ст. 36).

В основі арбітражного вирішення спорів лежить арбіт_

ражна угода, тобто угода про передачу спору на розгляд і

вирішення арбітражу. Арбітражна угода є умовою для виз_

нання компетенції арбітражу, і тому найбільш актуальними були й залишаються проблеми правової природи арбіт_

ражної угоди та компетенції арбітражу.

Арбітражна угода є специфічним договором. Спе_

цифічність арбітражної угоди полягає в тому, що як ци_

вільно_правовий правочин, вона має процесуальні наслідки.

А це означає, що для кваліфікації арбітражної угоди як

цивільно_правового правочину застосовується цивільне за_

конодавство; щодо виключення державного суду, тобто ви_

лучення тієї чи іншої справи з його ведення та допустимості

арбітражної угоди, ці питання вирішуються на підставі ци_

вільного процесуального законодавства.

У міжнародному комерційному обігу зустрічаються два

види арбітражних угод: арбітражне застереження та тре_

тейський запис. Угода про арбітраж, включена до контрак_

ту й така, що передбачає можливість розгляду спорів, які

можуть виникнути з контракту, називається арбітражним

застереженням. Угода про арбітраж, що передбачає мож_

ливість розгляду спору, укладена у формі, відмінній від зов_

нішньоторговельного контракту угоди, називається тре_

тейським записом.

У більшості країн, у тому числі в Україні, Білорусі, Росії,

країнах Східної Європи, Великій Британії, Франції, ФРН,

Данії, Норвегії, США, Канаді та ін., передбачений єдиний

правовий режим арбітражного застереження та третейсько_

го запису. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про міжнарод_

ний комерційний арбітраж», арбітражна угода — це угода

сторін про передачу до арбітражу всіх або окремих спорів,

які виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з

будь_якими конкретними правовідносинами, незалежно від

того, носять вони договірний характер чи ні. Арбітражна

угода може бути укладена у вигляді арбітражного застере_

ження або окремої угоди. Аналогічна норма міститься у ст.

7 Закону Російської Федерації «Про міжнародний комер_

ційний арбітраж».

Як правило, у внутрішньому законодавстві передбачено

коло спорів, що підлягають розгляду міжнародним комер_

ційним арбітражем. Крім того, для більшості країн є харак_

терним для визначення дійсності арбітражної угоди засто_

сування категорії публічного порядку. Інакше кажучи,

Міжнародний комерційний арбітраж 357

якщо спір торкається публічного порядку відповідної краї_

ни, він виключається з компетенції арбітражу.

Згідно з п. 2 ст. 1 Закону України «Про міжнародний ко_

мерційний арбітраж», до міжнародного комерційного арбі_

тражу можуть передаватися спори з договірних або інших

цивільно_правових відносин, що виникають при здійсненні

зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних еко_

номічних зв’язків, якщо комерційне підприємство при_

наймні однієї із сторін розміщене за кордоном, а також спо_

ри підприємств з іноземними інвестиціями та міжнародних

об’єднань і організацій, створених на території України, між

собою, спори між їхніми учасниками, а так само їх спори з

іншими суб’єктами права України. Даний закон також пе_

редбачає можливість скасування арбітражного рішення та

відмови у визнанні та приведенні до виконання арбітраж_

ного рішення, якщо суд вирішить, що арбітражне рішення

суперечить публічному порядку України (п. 2 ст. 34) або

визнання та приведення до виконання цього рішення супе_

речить публічному порядку України (п. 1 ст. 36).