3.2. Матеріально(правовий метод і матеріально(правові норми
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103
Колізійна норма, відсилаючи до законодавства певної
держави, самостійно не врегульовує правовідносини з уча_
стю іноземного елементу. Її існування має сенс за умови
використання матеріально_правової норми, тобто такої, що
по суті регулює відносини у міжнародному приватному
праві.
Наявність і використання таких норм і визначає матері_
ально_правовий метод регулювання зазначених відносин.
Він полягає саме в тому, що відносини регулюються безпо_
середньо юридичними нормами.
До матеріально_правових норм у міжнародному приват_
ному праві відносять: 1) уніфіковані норми міжнародних
договорів; 2) норми національного законодавства, які регу_
люють відносини з участю іноземного елементу; 3) міжна_
родні й торговельні звичаї; 4) судову практику (в державах,
де вона визнається формою права).
Матеріально_правові норми міжнародних угод є уніфіко_
ваними правилами, створеними кількома суб’єктами пра_
ва для безпосереднього врегулювання відносин, що часто ви_
никають у практиці міжнародного приватного права.
Міжнародні угоди можуть повністю або частково містити
такі норми.
Здебільшого матеріально_правовий метод застосовуєть_
ся при укладенні угод з питань авторського права, регулю_
вання праці, відшкодування шкоди, зовнішньоекономічних
відносин, деяких інших. Його використано, наприклад, у
Бернській конвенції з охорони літературних і художніх
творів від 9 вересня 1886 р., Брюссельській конвенції про
відповідальність операторів ядерних суден (1962 р.),
Віденській конвенції ООН про договори міжнародної
купівлі_продажу товарів (1980 р.).
Поняття, предмет, методи і система міжнародного... 17
Норми національного законодавства, що регулюють пра_
вовідносини з участю іноземного елементу, можуть місти_
тися в конституціях держав та інших законодавчих актах.
У багатьох державах приймаються нормативно_правові
акти, присвячені питанням зовнішньоекономічної діяль_
ності, скажімо законодавство з питань іноземного інвесту_
вання.
Часто норми національного права є результатом транс_
формації міжнародних угод у внутрішнє законодавство.
Причому вони можуть визначати не тільки правовий ста_
тус іноземних суб’єктів права в певній державі, а й права та
обов’язки суб’єктів цієї держави за кордоном. Внутрішні за
походженням, цивільно_правові або господарсько_правові за
змістом ці норми є матеріально_правовими нормами міжна_
родного приватного права.
Використання матеріально_правового методу має перева_
ги перед колізійним. По_перше, цей метод створює значно
більшу визначеність для учасників відносин, оскільки для
них ці норми можуть бути відомими заздалегідь. По_друге,
уніфіковані матеріально_правові норми дозволяють уник_
нути односторонності у правовому регулюванні. Своєю чер_
гою, колізійний метод регулювання сприяє усуненню про_
галин, які утворюються при використанні виключно мате_
ріально_правових норм. Поєднання цих методів дозволяє
враховувати конкретні умови виникнення й реалізації прав
та обов’язків суб’єктів відносин.
Колізійна норма, відсилаючи до законодавства певної
держави, самостійно не врегульовує правовідносини з уча_
стю іноземного елементу. Її існування має сенс за умови
використання матеріально_правової норми, тобто такої, що
по суті регулює відносини у міжнародному приватному
праві.
Наявність і використання таких норм і визначає матері_
ально_правовий метод регулювання зазначених відносин.
Він полягає саме в тому, що відносини регулюються безпо_
середньо юридичними нормами.
До матеріально_правових норм у міжнародному приват_
ному праві відносять: 1) уніфіковані норми міжнародних
договорів; 2) норми національного законодавства, які регу_
люють відносини з участю іноземного елементу; 3) міжна_
родні й торговельні звичаї; 4) судову практику (в державах,
де вона визнається формою права).
Матеріально_правові норми міжнародних угод є уніфіко_
ваними правилами, створеними кількома суб’єктами пра_
ва для безпосереднього врегулювання відносин, що часто ви_
никають у практиці міжнародного приватного права.
Міжнародні угоди можуть повністю або частково містити
такі норми.
Здебільшого матеріально_правовий метод застосовуєть_
ся при укладенні угод з питань авторського права, регулю_
вання праці, відшкодування шкоди, зовнішньоекономічних
відносин, деяких інших. Його використано, наприклад, у
Бернській конвенції з охорони літературних і художніх
творів від 9 вересня 1886 р., Брюссельській конвенції про
відповідальність операторів ядерних суден (1962 р.),
Віденській конвенції ООН про договори міжнародної
купівлі_продажу товарів (1980 р.).
Поняття, предмет, методи і система міжнародного... 17
Норми національного законодавства, що регулюють пра_
вовідносини з участю іноземного елементу, можуть місти_
тися в конституціях держав та інших законодавчих актах.
У багатьох державах приймаються нормативно_правові
акти, присвячені питанням зовнішньоекономічної діяль_
ності, скажімо законодавство з питань іноземного інвесту_
вання.
Часто норми національного права є результатом транс_
формації міжнародних угод у внутрішнє законодавство.
Причому вони можуть визначати не тільки правовий ста_
тус іноземних суб’єктів права в певній державі, а й права та
обов’язки суб’єктів цієї держави за кордоном. Внутрішні за
походженням, цивільно_правові або господарсько_правові за
змістом ці норми є матеріально_правовими нормами міжна_
родного приватного права.
Використання матеріально_правового методу має перева_
ги перед колізійним. По_перше, цей метод створює значно
більшу визначеність для учасників відносин, оскільки для
них ці норми можуть бути відомими заздалегідь. По_друге,
уніфіковані матеріально_правові норми дозволяють уник_
нути односторонності у правовому регулюванні. Своєю чер_
гою, колізійний метод регулювання сприяє усуненню про_
галин, які утворюються при використанні виключно мате_
ріально_правових норм. Поєднання цих методів дозволяє
враховувати конкретні умови виникнення й реалізації прав
та обов’язків суб’єктів відносин.