§ 1. Поняття права власності
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103
Економічні відносини власності є одним з найважливі_
ших об’єктів державно_правового регулювання. Поняття
права власності як юридичної категорії виникає внаслідок
врегулювання економічних відносин за допомогою юридич_
ного інструментарію. Воно має велике значення для всіх без
винятку галузей права.
У наш час у вітчизняному праві існує кілька норматив_
них визначень права власності. Так, за ст. 316 чинного Ци_
вільного кодексу України, правом власності є право особи
на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за
своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі ст. 2
Закону України «Про власність»1 від 14 жовтня 1992 р.,
право власності — це врегульовані законом суспільні відно_
сини щодо володіння, користування й розпорядження май_
ном. Здійснювати відносини щодо володіння, користуван_
ня та розпорядження власністю в Україні можуть не тільки
народ України, громадяни, юридичні особи України та дер_
жава, а також інші держави, їхні юридичні особи, міжна_
родні організації, громадяни іноземних держав та особи без
громадянства. Різновиди майна, що може бути у власності
тих чи інших суб’єктів, а також форми власності, підстави
її набуття та правовий режим тощо визначаються окремо
кожною державою.
Постійна міграція населення, розширення меж зовнішнь_
оекономічного ринку та багато інших чинників зумовлюють
наявність у відносинах власності іноземного елементу. Відпо_
відно, колізійні питання права власності — це питання, пов’язані з необхідністю обрання одного з колізуючих націо_
нальних законів для вирішення конкретного питання, пов’я_
заного з правом власності, зокрема з визнанням права влас_
ності на річ, що придбана за кордоном; встановленням змісту
права власності; визначенням правомочностей власника;
підставами набуття та припинення права власності тощо.
Економічні відносини власності є одним з найважливі_
ших об’єктів державно_правового регулювання. Поняття
права власності як юридичної категорії виникає внаслідок
врегулювання економічних відносин за допомогою юридич_
ного інструментарію. Воно має велике значення для всіх без
винятку галузей права.
У наш час у вітчизняному праві існує кілька норматив_
них визначень права власності. Так, за ст. 316 чинного Ци_
вільного кодексу України, правом власності є право особи
на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за
своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі ст. 2
Закону України «Про власність»1 від 14 жовтня 1992 р.,
право власності — це врегульовані законом суспільні відно_
сини щодо володіння, користування й розпорядження май_
ном. Здійснювати відносини щодо володіння, користуван_
ня та розпорядження власністю в Україні можуть не тільки
народ України, громадяни, юридичні особи України та дер_
жава, а також інші держави, їхні юридичні особи, міжна_
родні організації, громадяни іноземних держав та особи без
громадянства. Різновиди майна, що може бути у власності
тих чи інших суб’єктів, а також форми власності, підстави
її набуття та правовий режим тощо визначаються окремо
кожною державою.
Постійна міграція населення, розширення меж зовнішнь_
оекономічного ринку та багато інших чинників зумовлюють
наявність у відносинах власності іноземного елементу. Відпо_
відно, колізійні питання права власності — це питання, пов’язані з необхідністю обрання одного з колізуючих націо_
нальних законів для вирішення конкретного питання, пов’я_
заного з правом власності, зокрема з визнанням права влас_
ності на річ, що придбана за кордоном; встановленням змісту
права власності; визначенням правомочностей власника;
підставами набуття та припинення права власності тощо.