§ 4. Міжнародні залізничні перевезення
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103
Залізничне перевезення, порівняно з перевезеннями за
допомогою інших різновидів транспорту, за своєю вартістю
та безпекою є найбільш привабливе як для громадян, так і
для суб’єктів господарювання. На сьогоднішній час розроб_
лено значну кількість договорів (конвенцій), головною ме_
тою яких є уніфікація правил міжнародного залізничного
перевезення. міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ). Основною
метою ОТІФ є встановлення єдиного правопорядку для
перевезень пасажирів, багажу і вантажів у прямому міжна_
родному залізничному сполученні між державами_учасни_
цями, а також сприяння застосуванню й розвитку цього
правопорядку.
Перевезення в прямому міжнародному сполученні підпо_
рядковуються «Єдиним правилам до договору про міжна_
родне залізничне перевезення пасажирів і багажу (ЦІВ)»,
що становлять Додаток A до Конвенції; «Єдиним правилам
до договору про міжнародне залізничне перевезення ван_
тажів (ЦІМ)», що становлять Додаток B до Конвенції. Єдині
правила ЦІВ і ЦІМ разом з двома Додатками є невід’ємною
частиною Конвенції.
Додаток А до Конвенції про міжнародні залізничні пе_
ревезення (ЦІВ) насамперед встановлює сферу його засто_
сування та винятки з неї. Він складається з 62 статей, які
вирішують низку питань, що виникають у результаті
здійснення міжнародного залізничного перевезення паса_
жирів та їхнього багажу. Так, залізниця зобов’язана
здійснювати відповідно до Єдиних правил, будь_яке пере_
везення пасажирів та їхнього багажу, якщо тільки: a) паса_
жир дотримується Єдиних правил, додаткових положень і
міжнародних тарифів; b) перевезення є можливим за наяв_
ності регулярного персоналу і транспортних засобів, що за_
довольняють вимоги звичайного сполучення; c) перевезен_
ню не перешкоджають обставини, яких залізниця не може
уникнути і які вона не в змозі усунути. Умови міжнарод_
них тарифів не можуть відрізнятися від Єдиних правил,
окрім випадків, коли останні це виразно передбачають.
Відповідно до положень додатка А, залізниця повинна
відповідним чином доводити до відома населення розкла_
ди поїздів. У розкладах або тарифах повинні зазначатися
обмеження в користуванні певними поїздами або певними
класами вагонів. У його статтях встановлено можливі ви_
падки відмови в перевезенні, порядок займання, надання і
резервування місць у поїздах, що регулюється приписами,
які застосовує залізниця. Відповідно до положень зазначе_
ного додатку, пасажир має право без додаткової оплати брати з собою в пасажирський вагон легкі для перенесення
предмети (ручну поклажу), встановлено перелік речей, що
заборонено брати в пасажирські вагони. Забороняється бра_
ти: a) речовини і предмети, не допущені до перевезень як
багаж на підставі статті 18 а, якщо додаткові положен_
ня або тарифи не передбачають винятків; b) предмети, що
можуть заважати або створювати незручності пасажи_
рам або заподіювати шкоду; c) предмети, заборонені для
розміщення в пасажирських вагонах приписами митниць
або інших адміністративних органів; d) живих тварин,
якщо додаткові положення або тарифи не передбачають
винятків.
У змісті додатку А передбачено порядок оформлення і
перевезення багажу, а також його видачі при прибутті, вста_
новлено випадки повернення плати за квиток на перевезен_
ня, можливість компенсації і доплати.
Передбачено відповідальність залізниці у разі смерті або
поранення пасажирів (встановлено суму відшкодування
збитків у разі смерті, у разі поранення), відшкодування за
прострочення доставки, а також випадки звільнення заліз_
ниці від відповідальності.
У Додатку B до Конвенції (ЦІМ) насамперед встанов_
лено сферу його застосування та винятки з неї. Він скла_
дається із 66 статей, які вирішують низку питань, що вини_
кають у результаті здійснення міжнародного залізничного
перевезення вантажів. Він встановлює предмети, що не до_
пускаються до перевезення, а також предмети, що допуска_
ються до перевезення за певних умов. У нормах Додатку
можна знайти як спеціальні положення для певних переве_
зень, так і загальні правила щодо укладення договору пере_
везення. Серед питань, пов’язаних з перевезенням вантажу
з допомогою міжнародного залізничного транспорту, врегу_
льовані такі: положення щодо пакування і позначення ван_
тажу, порядок надання вантажу для перевезення і порядок
його перевірки залізницею, зміст накладної на вантаж, яку
відправник повинен надати для перевезення кожного виду
багажу, а також визначено обставини, за яких залізниця
повинна визначати масу вантажу чи кількість місць і фак_
тичну власну масу вагону.
Згідно з Додатком В, відправник повинен долучити до
накладної документи, необхідні для виконання перед ви_
дачею вантажу формальностей, які вимагаються митниця_
ми або іншими адміністративними органами. Ці докумен_
ти можуть стосуватися тільки вантажів, що обіймаються
однією і тією самою накладною, якщо інше не передбачено
приписами митниць або інших адміністративних органів чи
тарифів.
Терміни доставки встановлюються або угодами між
залізницями, що беруть участь у перевезенні, або міжнарод_
ними тарифами, що застосовуються від станції відправлен_
ня до станції призначення. Для певних спеціальних пере_
везень і на певних маршрутах ці терміни можуть також
встановлюватися на підставі планів перевезення, що засто_
совуються між заінтересованими залізницями. У цьому
разі вони повинні бути включені до міжнародних тарифів
або спеціальних угод. Його нормами врегульовано також
порядок видачі вантажу. Так, залізниця повинна вручити
накладну і видати вантаж одержувачу на станції призначен_
ня після отримання від одержувача квитанції і оплати ним
покладених на нього залізницею витрат.
Нарешті, у змісті додатку В передбачено відшкодуван_
ня в разі втрати вантажу (повної, часткової) або прострочен_
ня терміну його доставки, встановлено межі відповідаль_
ності залізниці тощо.
Обидва додатки містять положення щодо строку позивної
давності для позовів, які базуються на договорі перевезення
залізницею пасажирів та їхнього багажу, а також вантажів,
тягаря доказування (покладено на залізницю). За допомогою
їх положень врегульовуються також стосунки між залізни_
цями, зокрема розрахунки між ними, а також можливість
регресних вимог та їх процедури й деякі інші питання.
Конвенція має чотири додатки_регламенти: додаток I —
регламент міжнародних залізничних перевезень небезпеч_
них вантажів (РІД); додаток II — регламент міжнародних
залізничних перевезень приватних вагонів (РІП); додаток
III — регламент міжнародних залізничних перевезень кон_
тейнерів (РІКо); додаток IV — регламент міжнародних за_
лізничних перевезень вантажобагажу (РІЕкс).
2. Угода про міжнародне залізничне вантажне сповіщен_
ня (УМВС) діє з 1 листопада 1951 р. (нова редакція з 1 січня
1998 р.), є чинною для України (див. WWW. NAU. KIEV.
UA). Угода застосовується до всіх перевезень вантажів у пря_
мому міжнародному залізничному сповіщенні між вказани_
ми у другому параграфі ст. 3 станціями, за накладними УМВС
та лише по мережі залізниць_учасниць цієї Угоди. Даний акт
має обов’язкову силу для залізниць, відправників і одержу_
вачів вантажів. Згідно з ним, кожна залізниця, що бере
участь в Угоді, зобов’язана перевозити всі вантажі, окрім
тих, що зазначені у ст. 4 Угоди. Так, до перевезення у міжна_
родному залізничному вантажному сповіщенні не допуска_
ються: предмети, перевезення яких заборонено принаймні
однією з країн, залізниці яких повинні були б брати участь
у перевезенні; предмети, що утворюють монополію пошто_
вого відомства (Додаток 1) принаймні однією з країн, заліз_
ниці яких повинні були б брати участь у перевезенні; вогне_
пальні та бойові припаси, вибухові речовини тощо. За вка_
зівкою відповідних урядових органів залізниця може
тимчасово зупинити рух повністю або частково; тимчасово
зупинити приймання деяких вантажів або допускати їх
приймання тільки на відповідних умовах; тимчасово прий_
мати до перевезення переважно визначені вантажі. Крім
того, залізниця має право прийняти указані заходи у зв’яз_
ку з форс_мажорними обставинами. Разом з тим, угода по_
кладає на залізницю, яка прийняла зазначених заходів, обо_
в’язок негайно сповістити про це зацікавлені залізниці, які
беруть участь у даній Угоді.
Небезпечні вантажі допускаються до перевезенням лише
при дотриманні умов, передбачених у Додатку 2. При переве_
зенні локомотивів, тендерів, вагонів метро, залізничних кранів
відправник зобов’язаний забезпечити їх супровід у відповід_
ності до Додатка 3. Живність перевозиться лише при провідни_
ках, за виключенням дрібних тварин та птиці, які перевозять_
ся у міцно закритих клітках, ящиках, кошиках і т. ін., в без_
перевантажному сповіщенні. Продукти, що швидко псуються,
допускають до перевезення лише на підставі Додатка 4.
Угода встановлює перелік умов, лише за дотриманням
яких можливе перевезення покійників. Її положення та_
кож регулюють порядок пред’явлення до перевезення автомобілів, тракторів, зокрема правила щодо їх пломбування
та інші спеціальні положення для відповідних перевезень.
Значну увагу у змісті Угоди приділено укладенню договору
перевезення, насамперед складанню належним чином на_
кладної, прийманню вантажів до перевезення, його упа_
ковці пломбуванню вагонів тощо.
3. Угода між залізничними адміністраціями держав_
учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Респуб_
ліки, Естонської Республіки про особливості застосуван_
ня окремих норм Угоди про міжнародне залізничне вантаж_
не сповіщення, 1 жовтня 1997 р.
4. Угода про міжнародне пасажирське сповіщення (УМПС)
діє з 1 листопада 1951 р. (нова редакція — з 6 січня 1998 р.), є
чинною для України (див. * WWW. NAU. KIEV. UA). Угода
встановлює пряме міжнародне залізничне та змішане заліз_
нично_морське сповіщення для перевезень пасажирів, багажу
та товаровантажу між країнами_учасницями цієї Угоди й по_
кладає обов’язок на залізниці, які беруть участь у ній, органі_
зовувати міжнародні пасажирські перевезення з комфортом і
найбільш сприятливими умовами для останніх. Низка поло_
жень цієї угоди є схожими з положеннями, передбаченими в
Угоді про міжнародне залізничне вантажне сповіщення, зок_
рема положення, що стосуються заходів, яких може вжити
залізниця у випадку відповідних вказівок урядових органів
чи форс_мажору. Відповідно до її положень, документом, що
засвідчує право проїзду в міжнародному сповіщенні у межах
УМПС, є пасажирський квиток. Останній повинен бути офор_
млений ручним або електронним засобом та містити перелік
відомостей, що зазначений в Угоді. У сповіщенні між станці_
ями окремих залізниць при наявності домовленості також мо_
жуть застосовуватися картонні білети. Білети не повинні мати
змін, окрім тих, які допускаються даною Угодою. Білети, які
є зміненими у незаконному порядку, повинні розглядатися як
незаконні.
Для перевезення організованих груп пасажирів може
бути видана одна купонна книжка з бланковим білетом_ку_
поном, на групу у складі не менше 10 дорослих пасажирів.
Кожному пасажиру, який є учасником такої групи, видаєть_
ся окремий контрольний купон — дійсний лише за наявності купонної книжки, що видана на групу. Купонна книж_
ка може видаватися як для проїзду в одному напрямку, так
і для проїзду туди й назад. Для проїзду у спальних вагонах
з місцями для лежання Угодою передбачена обов’язкова
наявність окрім білету плацкарти на зайняття відповідного
місця; перераховано відомості, які вона повинна містити,
врегульовано порядок її видачі та умови заміни. Положен_
ня угоди встановлюють умови придатності білетів, купон_
них книжок. У її змісті знайшли відображення умови про_
їзду дітей, провозу ручного багажу та тварин (встановлено
перелік предметів, які заборонені до перевезення у вигляді
ручного багажу), перевезення дипломатичної пошти, а та_
кож положення про відповідальність пасажирів за збитки,
завдані залізниці. Розділ III Угоди повністю присвячено пи_
танням, пов’язаним із перевезенням. Низка статей Угоди
містить положення, що безпосередньо стосуються відпові_
дальності залізниці тощо.
5. Угода між залізничними адміністраціями держав_
учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Респуб_
ліки, Естонської Республіки про особливості застосуван_
ня окремих норм Угоди про міжнародне пасажирське спові_
щення, 28 травня 1997 р.
6. Європейська угода про міжнародні магістральні заліз_
ничні лінії, 31 травня 1985 р., є чинною для України (див.
WWW. NAU. KIEV. UA). Відповідно до положень даної Уго_
ди, країни_Договірні Сторони приймають пропонований план
залізничної мережі, що іменується Міжнародна залізнична
мережа «Е«, опис якої наведений у Додатку I до цієї Угоди як
координований план будівництва й обладнання залізничних
ліній, що мають велике міжнародне значення, який вони ма_
ють намір виконувати в рамках своїх внутрішніх програм
відповідно до свого законодавства.
Залізничне перевезення, порівняно з перевезеннями за
допомогою інших різновидів транспорту, за своєю вартістю
та безпекою є найбільш привабливе як для громадян, так і
для суб’єктів господарювання. На сьогоднішній час розроб_
лено значну кількість договорів (конвенцій), головною ме_
тою яких є уніфікація правил міжнародного залізничного
перевезення. міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ). Основною
метою ОТІФ є встановлення єдиного правопорядку для
перевезень пасажирів, багажу і вантажів у прямому міжна_
родному залізничному сполученні між державами_учасни_
цями, а також сприяння застосуванню й розвитку цього
правопорядку.
Перевезення в прямому міжнародному сполученні підпо_
рядковуються «Єдиним правилам до договору про міжна_
родне залізничне перевезення пасажирів і багажу (ЦІВ)»,
що становлять Додаток A до Конвенції; «Єдиним правилам
до договору про міжнародне залізничне перевезення ван_
тажів (ЦІМ)», що становлять Додаток B до Конвенції. Єдині
правила ЦІВ і ЦІМ разом з двома Додатками є невід’ємною
частиною Конвенції.
Додаток А до Конвенції про міжнародні залізничні пе_
ревезення (ЦІВ) насамперед встановлює сферу його засто_
сування та винятки з неї. Він складається з 62 статей, які
вирішують низку питань, що виникають у результаті
здійснення міжнародного залізничного перевезення паса_
жирів та їхнього багажу. Так, залізниця зобов’язана
здійснювати відповідно до Єдиних правил, будь_яке пере_
везення пасажирів та їхнього багажу, якщо тільки: a) паса_
жир дотримується Єдиних правил, додаткових положень і
міжнародних тарифів; b) перевезення є можливим за наяв_
ності регулярного персоналу і транспортних засобів, що за_
довольняють вимоги звичайного сполучення; c) перевезен_
ню не перешкоджають обставини, яких залізниця не може
уникнути і які вона не в змозі усунути. Умови міжнарод_
них тарифів не можуть відрізнятися від Єдиних правил,
окрім випадків, коли останні це виразно передбачають.
Відповідно до положень додатка А, залізниця повинна
відповідним чином доводити до відома населення розкла_
ди поїздів. У розкладах або тарифах повинні зазначатися
обмеження в користуванні певними поїздами або певними
класами вагонів. У його статтях встановлено можливі ви_
падки відмови в перевезенні, порядок займання, надання і
резервування місць у поїздах, що регулюється приписами,
які застосовує залізниця. Відповідно до положень зазначе_
ного додатку, пасажир має право без додаткової оплати брати з собою в пасажирський вагон легкі для перенесення
предмети (ручну поклажу), встановлено перелік речей, що
заборонено брати в пасажирські вагони. Забороняється бра_
ти: a) речовини і предмети, не допущені до перевезень як
багаж на підставі статті 18 а, якщо додаткові положен_
ня або тарифи не передбачають винятків; b) предмети, що
можуть заважати або створювати незручності пасажи_
рам або заподіювати шкоду; c) предмети, заборонені для
розміщення в пасажирських вагонах приписами митниць
або інших адміністративних органів; d) живих тварин,
якщо додаткові положення або тарифи не передбачають
винятків.
У змісті додатку А передбачено порядок оформлення і
перевезення багажу, а також його видачі при прибутті, вста_
новлено випадки повернення плати за квиток на перевезен_
ня, можливість компенсації і доплати.
Передбачено відповідальність залізниці у разі смерті або
поранення пасажирів (встановлено суму відшкодування
збитків у разі смерті, у разі поранення), відшкодування за
прострочення доставки, а також випадки звільнення заліз_
ниці від відповідальності.
У Додатку B до Конвенції (ЦІМ) насамперед встанов_
лено сферу його застосування та винятки з неї. Він скла_
дається із 66 статей, які вирішують низку питань, що вини_
кають у результаті здійснення міжнародного залізничного
перевезення вантажів. Він встановлює предмети, що не до_
пускаються до перевезення, а також предмети, що допуска_
ються до перевезення за певних умов. У нормах Додатку
можна знайти як спеціальні положення для певних переве_
зень, так і загальні правила щодо укладення договору пере_
везення. Серед питань, пов’язаних з перевезенням вантажу
з допомогою міжнародного залізничного транспорту, врегу_
льовані такі: положення щодо пакування і позначення ван_
тажу, порядок надання вантажу для перевезення і порядок
його перевірки залізницею, зміст накладної на вантаж, яку
відправник повинен надати для перевезення кожного виду
багажу, а також визначено обставини, за яких залізниця
повинна визначати масу вантажу чи кількість місць і фак_
тичну власну масу вагону.
Згідно з Додатком В, відправник повинен долучити до
накладної документи, необхідні для виконання перед ви_
дачею вантажу формальностей, які вимагаються митниця_
ми або іншими адміністративними органами. Ці докумен_
ти можуть стосуватися тільки вантажів, що обіймаються
однією і тією самою накладною, якщо інше не передбачено
приписами митниць або інших адміністративних органів чи
тарифів.
Терміни доставки встановлюються або угодами між
залізницями, що беруть участь у перевезенні, або міжнарод_
ними тарифами, що застосовуються від станції відправлен_
ня до станції призначення. Для певних спеціальних пере_
везень і на певних маршрутах ці терміни можуть також
встановлюватися на підставі планів перевезення, що засто_
совуються між заінтересованими залізницями. У цьому
разі вони повинні бути включені до міжнародних тарифів
або спеціальних угод. Його нормами врегульовано також
порядок видачі вантажу. Так, залізниця повинна вручити
накладну і видати вантаж одержувачу на станції призначен_
ня після отримання від одержувача квитанції і оплати ним
покладених на нього залізницею витрат.
Нарешті, у змісті додатку В передбачено відшкодуван_
ня в разі втрати вантажу (повної, часткової) або прострочен_
ня терміну його доставки, встановлено межі відповідаль_
ності залізниці тощо.
Обидва додатки містять положення щодо строку позивної
давності для позовів, які базуються на договорі перевезення
залізницею пасажирів та їхнього багажу, а також вантажів,
тягаря доказування (покладено на залізницю). За допомогою
їх положень врегульовуються також стосунки між залізни_
цями, зокрема розрахунки між ними, а також можливість
регресних вимог та їх процедури й деякі інші питання.
Конвенція має чотири додатки_регламенти: додаток I —
регламент міжнародних залізничних перевезень небезпеч_
них вантажів (РІД); додаток II — регламент міжнародних
залізничних перевезень приватних вагонів (РІП); додаток
III — регламент міжнародних залізничних перевезень кон_
тейнерів (РІКо); додаток IV — регламент міжнародних за_
лізничних перевезень вантажобагажу (РІЕкс).
2. Угода про міжнародне залізничне вантажне сповіщен_
ня (УМВС) діє з 1 листопада 1951 р. (нова редакція з 1 січня
1998 р.), є чинною для України (див. WWW. NAU. KIEV.
UA). Угода застосовується до всіх перевезень вантажів у пря_
мому міжнародному залізничному сповіщенні між вказани_
ми у другому параграфі ст. 3 станціями, за накладними УМВС
та лише по мережі залізниць_учасниць цієї Угоди. Даний акт
має обов’язкову силу для залізниць, відправників і одержу_
вачів вантажів. Згідно з ним, кожна залізниця, що бере
участь в Угоді, зобов’язана перевозити всі вантажі, окрім
тих, що зазначені у ст. 4 Угоди. Так, до перевезення у міжна_
родному залізничному вантажному сповіщенні не допуска_
ються: предмети, перевезення яких заборонено принаймні
однією з країн, залізниці яких повинні були б брати участь
у перевезенні; предмети, що утворюють монополію пошто_
вого відомства (Додаток 1) принаймні однією з країн, заліз_
ниці яких повинні були б брати участь у перевезенні; вогне_
пальні та бойові припаси, вибухові речовини тощо. За вка_
зівкою відповідних урядових органів залізниця може
тимчасово зупинити рух повністю або частково; тимчасово
зупинити приймання деяких вантажів або допускати їх
приймання тільки на відповідних умовах; тимчасово прий_
мати до перевезення переважно визначені вантажі. Крім
того, залізниця має право прийняти указані заходи у зв’яз_
ку з форс_мажорними обставинами. Разом з тим, угода по_
кладає на залізницю, яка прийняла зазначених заходів, обо_
в’язок негайно сповістити про це зацікавлені залізниці, які
беруть участь у даній Угоді.
Небезпечні вантажі допускаються до перевезенням лише
при дотриманні умов, передбачених у Додатку 2. При переве_
зенні локомотивів, тендерів, вагонів метро, залізничних кранів
відправник зобов’язаний забезпечити їх супровід у відповід_
ності до Додатка 3. Живність перевозиться лише при провідни_
ках, за виключенням дрібних тварин та птиці, які перевозять_
ся у міцно закритих клітках, ящиках, кошиках і т. ін., в без_
перевантажному сповіщенні. Продукти, що швидко псуються,
допускають до перевезення лише на підставі Додатка 4.
Угода встановлює перелік умов, лише за дотриманням
яких можливе перевезення покійників. Її положення та_
кож регулюють порядок пред’явлення до перевезення автомобілів, тракторів, зокрема правила щодо їх пломбування
та інші спеціальні положення для відповідних перевезень.
Значну увагу у змісті Угоди приділено укладенню договору
перевезення, насамперед складанню належним чином на_
кладної, прийманню вантажів до перевезення, його упа_
ковці пломбуванню вагонів тощо.
3. Угода між залізничними адміністраціями держав_
учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Респуб_
ліки, Естонської Республіки про особливості застосуван_
ня окремих норм Угоди про міжнародне залізничне вантаж_
не сповіщення, 1 жовтня 1997 р.
4. Угода про міжнародне пасажирське сповіщення (УМПС)
діє з 1 листопада 1951 р. (нова редакція — з 6 січня 1998 р.), є
чинною для України (див. * WWW. NAU. KIEV. UA). Угода
встановлює пряме міжнародне залізничне та змішане заліз_
нично_морське сповіщення для перевезень пасажирів, багажу
та товаровантажу між країнами_учасницями цієї Угоди й по_
кладає обов’язок на залізниці, які беруть участь у ній, органі_
зовувати міжнародні пасажирські перевезення з комфортом і
найбільш сприятливими умовами для останніх. Низка поло_
жень цієї угоди є схожими з положеннями, передбаченими в
Угоді про міжнародне залізничне вантажне сповіщення, зок_
рема положення, що стосуються заходів, яких може вжити
залізниця у випадку відповідних вказівок урядових органів
чи форс_мажору. Відповідно до її положень, документом, що
засвідчує право проїзду в міжнародному сповіщенні у межах
УМПС, є пасажирський квиток. Останній повинен бути офор_
млений ручним або електронним засобом та містити перелік
відомостей, що зазначений в Угоді. У сповіщенні між станці_
ями окремих залізниць при наявності домовленості також мо_
жуть застосовуватися картонні білети. Білети не повинні мати
змін, окрім тих, які допускаються даною Угодою. Білети, які
є зміненими у незаконному порядку, повинні розглядатися як
незаконні.
Для перевезення організованих груп пасажирів може
бути видана одна купонна книжка з бланковим білетом_ку_
поном, на групу у складі не менше 10 дорослих пасажирів.
Кожному пасажиру, який є учасником такої групи, видаєть_
ся окремий контрольний купон — дійсний лише за наявності купонної книжки, що видана на групу. Купонна книж_
ка може видаватися як для проїзду в одному напрямку, так
і для проїзду туди й назад. Для проїзду у спальних вагонах
з місцями для лежання Угодою передбачена обов’язкова
наявність окрім білету плацкарти на зайняття відповідного
місця; перераховано відомості, які вона повинна містити,
врегульовано порядок її видачі та умови заміни. Положен_
ня угоди встановлюють умови придатності білетів, купон_
них книжок. У її змісті знайшли відображення умови про_
їзду дітей, провозу ручного багажу та тварин (встановлено
перелік предметів, які заборонені до перевезення у вигляді
ручного багажу), перевезення дипломатичної пошти, а та_
кож положення про відповідальність пасажирів за збитки,
завдані залізниці. Розділ III Угоди повністю присвячено пи_
танням, пов’язаним із перевезенням. Низка статей Угоди
містить положення, що безпосередньо стосуються відпові_
дальності залізниці тощо.
5. Угода між залізничними адміністраціями держав_
учасниць СНД, Латвійської Республіки, Литовської Респуб_
ліки, Естонської Республіки про особливості застосуван_
ня окремих норм Угоди про міжнародне пасажирське спові_
щення, 28 травня 1997 р.
6. Європейська угода про міжнародні магістральні заліз_
ничні лінії, 31 травня 1985 р., є чинною для України (див.
WWW. NAU. KIEV. UA). Відповідно до положень даної Уго_
ди, країни_Договірні Сторони приймають пропонований план
залізничної мережі, що іменується Міжнародна залізнична
мережа «Е«, опис якої наведений у Додатку I до цієї Угоди як
координований план будівництва й обладнання залізничних
ліній, що мають велике міжнародне значення, який вони ма_
ють намір виконувати в рамках своїх внутрішніх програм
відповідно до свого законодавства.