§ 7. Взаємність і реторсія

К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 

Україна, прагнучи до Європейської спільноти та взаємо_

вигідного співробітництва з іншими країнами планети, ак_

тивно виступає за розвиток економічних науково_техніч_

них, культурних зв’язків з усіма країнами світу. На це спря_

мовані окремі положення внутрішнього законодавства та

міжнародні договори.

Доктрина міжнародного права закріпила положення про

рівність країн, а тому країни є взаємозалежними. Кожна із

країн має взаємно визнавати закони іншої країни незалеж_

но від належності держави до тої чи іншої формації.

Взаємність передбачає надання фізичним і юридичним

особам іноземної держави певних прав за умови, що фізичні

та юридичні особи України користуватимуться такими са_

мими правами в тій країні. Таким чином, наша держава за_

безпечує своїм суб’єктам користування певним комплексом

прав у зарубіжній країні, де вони перебувають.

Наука міжнародного приватного права виділяє два види

взаємності:

— матеріальну, за якої фізичні та юридичні особи_іно_

земці мають ту суму прав і повноважень, що й у своїй дер_

жаві, та

— формальну, за якої іноземцям надаються права і пов_

новаження, які випливають із місцевого закону; іноземні юридичні та фізичні особи можуть бути поставлені в рівне

становище з місцевими за умови, що такий же підхід засто_

совується під час визначення статусу вітчизняних осіб у

даній іноземній державі.

Досить часто взаємне надання фізичним і юридичним

особам прав в однаковому обсязі неможливе в силу відмін_

ності у правовому регулюванні. Тому в міжнародних уго_

дах йдеться зазвичай про надання іноземцям на засадах

взаємності національного режиму або режиму найбільшо_

го сприяння. Закріплення того чи іншого режиму здійсню_

ється за загальними принципами у нормах міжнародного

договору.

На принципах взаємності в міжнародних відносинах

іноді застосовуються реторсії1 — заходи примусового впли_

ву у відповідь на недружні дії іншої держави.

Метою реторсії є відміна обмежень, встановлених окре_

мою державою, якщо ця держава вчинила заходів, що не_

суть необґрунтовану, в порядку дискримінації, шкоду інте_

ресам іншої країни або її громадян.

Україна у разі встановлення обмежень дискримінацій_

ного характеру щодо її громадян чи юридичних осіб іншою

країною може провадити в порядку реторсії відповідні за_

ходи стосовно громадян і юридичних осіб цієї країни.

Цілою низкою нормативних актів України закріплена

можливість вжиття одного чи кількох видів заходів приму_

сового характеру:

обмеження імпорту;

підвищення митних зборів;

введення режиму ліцензування та/або квотування зов_

нішньоекономічних операцій;

введення індикативних цін у зовнішньоекономічній

сфері тощо.

Відповідно до доктрини міжнародного права, застосуван_

ня заходів обмежувального характеру щодо конкретної іно_

земної країни (її органів, юридичних осіб, громадян) як ре_

торсії не може вважатися порушенням принципу недис_

кримінації.

1 Від пізньолат. retorsio – зворотна дія.

Україна, прагнучи до Європейської спільноти та взаємо_

вигідного співробітництва з іншими країнами планети, ак_

тивно виступає за розвиток економічних науково_техніч_

них, культурних зв’язків з усіма країнами світу. На це спря_

мовані окремі положення внутрішнього законодавства та

міжнародні договори.

Доктрина міжнародного права закріпила положення про

рівність країн, а тому країни є взаємозалежними. Кожна із

країн має взаємно визнавати закони іншої країни незалеж_

но від належності держави до тої чи іншої формації.

Взаємність передбачає надання фізичним і юридичним

особам іноземної держави певних прав за умови, що фізичні

та юридичні особи України користуватимуться такими са_

мими правами в тій країні. Таким чином, наша держава за_

безпечує своїм суб’єктам користування певним комплексом

прав у зарубіжній країні, де вони перебувають.

Наука міжнародного приватного права виділяє два види

взаємності:

— матеріальну, за якої фізичні та юридичні особи_іно_

земці мають ту суму прав і повноважень, що й у своїй дер_

жаві, та

— формальну, за якої іноземцям надаються права і пов_

новаження, які випливають із місцевого закону; іноземні юридичні та фізичні особи можуть бути поставлені в рівне

становище з місцевими за умови, що такий же підхід засто_

совується під час визначення статусу вітчизняних осіб у

даній іноземній державі.

Досить часто взаємне надання фізичним і юридичним

особам прав в однаковому обсязі неможливе в силу відмін_

ності у правовому регулюванні. Тому в міжнародних уго_

дах йдеться зазвичай про надання іноземцям на засадах

взаємності національного режиму або режиму найбільшо_

го сприяння. Закріплення того чи іншого режиму здійсню_

ється за загальними принципами у нормах міжнародного

договору.

На принципах взаємності в міжнародних відносинах

іноді застосовуються реторсії1 — заходи примусового впли_

ву у відповідь на недружні дії іншої держави.

Метою реторсії є відміна обмежень, встановлених окре_

мою державою, якщо ця держава вчинила заходів, що не_

суть необґрунтовану, в порядку дискримінації, шкоду інте_

ресам іншої країни або її громадян.

Україна у разі встановлення обмежень дискримінацій_

ного характеру щодо її громадян чи юридичних осіб іншою

країною може провадити в порядку реторсії відповідні за_

ходи стосовно громадян і юридичних осіб цієї країни.

Цілою низкою нормативних актів України закріплена

можливість вжиття одного чи кількох видів заходів приму_

сового характеру:

обмеження імпорту;

підвищення митних зборів;

введення режиму ліцензування та/або квотування зов_

нішньоекономічних операцій;

введення індикативних цін у зовнішньоекономічній

сфері тощо.

Відповідно до доктрини міжнародного права, застосуван_

ня заходів обмежувального характеру щодо конкретної іно_

земної країни (її органів, юридичних осіб, громадян) як ре_

торсії не може вважатися порушенням принципу недис_

кримінації.

1 Від пізньолат. retorsio – зворотна дія.