§ 2. Методи регулювання правочинів з іноземним елементом

У МПП застосовуються різні методи регулювання стосовно

правочинів з іноземним елементом залежно від їх виду.

Правочини з іноземним елементом 165

У сфері споживчих (побутових) правочинів головним

чином діє колізійне внутрішньодержавне право.

Регулювання зовнішньоекономічних договорів (міжна8

родних комерційних правочинів) здійснюється з викорис_

танням двох методів — матеріального і колізійного. При

цьому переважним методом регулювання виступає матері_

ально_правовий і все більше матеріальних норм набувають

уніфікованого характеру, одержуючи закріплення в міжна_

родних договорах та інших міжнародних правових актах.

До міжнародних договорів, що регулюють зовнішньо_

економічні договори (контракти), належать:

— Конвенція про позовну давність у міжнародній

купівлі_продажу товарів 1974 р.;

— Віденська конвенція про договори міжнародної

купівлі_продажу товарів 1980 р.;

— Конвенція про представництво в міжнародних догово_

рах купівлі_продажу товарів 1983 р. (Україна не бере участі);

— Конвенція про право, що застосовується до договорів

міжнародної купівлі_продажу товарів 1986 р. (Україна не

бере участі);

— Конвенція про міжнародний факторинг 1988 р. (Ук_

раїна не бере участі);

— Конвенція про фінансовий лізинг 1988 р. (Україна не

бере участі).

До міжнародних комерційних договорів також застосо_

вуються джерела недержавного регулювання, які в сукуп_

ності часто іменуються наднаціональне комерційне (торго_

ве) право (lex mercatoria)1, такі як:

— Принципи міжнародних комерційних договорів

УНІДРУА 1994 р.;

— Принципи європейського контрактного права (Прин_

ципи є результатом роботи Комісії з європейського контрак_

тного права. Проект в основному був закінчений 1996 року

(частини 1 і 2). Надалі в текст вносилися зміни і доповнен_

ня редакційного плану. 25 травня 2002 року була підготов_

лена частина 3 Принципів (глави 10—15);

— Уніфіковані правила і звичаї, що публікуються Міжна_

родною торговельною палатою (найбільш відомими є Пра_

вила ІНКОТЕРМС, Уніфіковані правила і звичаї для доку_

ментарних акредитивів, Уніфіковані правила по договірних

гарантіях тощо);

— Типові контракти і рекомендації з їх складання, що

розробляються різними міжнародними організаціями (на_

приклад, Асоціація з торгівлі зерном і кормами (ГАФТА)

пропонує для використання понад 70 типових контрактів,

ЄЕК ООН опублікувала понад 30 типових контрактів)1.

Більшість з цих документів може розглядатись як тор_

гові звичаї, кодифіковані (зведені воєдино) впливовими не_

державними організаціями.

Застосування звичаїв, включаючи міжнародні, санкціо_

новано нормами вітчизняного законодавства. Господарсь_

кий процесуальний кодекс України закріплює, що «у разі

відсутності законодавства, що регулює спірні відносини з

участю іноземного суб’єкта підприємницької діяльності,

господарський суд може застосовувати міжнародні торгові

звичаї» (ст. 4). Закон «Про міжнародний комерційний ар_

бітраж» встановлює: «В усіх випадках третейський суд

приймає рішення згідно з умовами угоди і з урахуванням

торгових звичаїв, що стосуються даної угоди» (ч. 4 ст. 28).

Безперечне визнання як регулятори цивільних право_

відносин отримали звичаї та типові договори в ЦК2. Так, ст. 7

ЦК встановлює, що цивільні відносини можуть регулюва_

тися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Але зви_

чай, що суперечить договору чи актам цивільного законо_

давства, у цивільних відносинах не застосовується. Стаття

630 ЦК передбачає таке: договором може бути встановле_

но, що його окремі умови визначаються відповідно до ти_

пових умов договорів певного виду, оприлюднених у вста_

новленому порядку, а якщо у договорі не міститься поси_

1 Такі контракти можуть використовуватися судом або міжнарод_

ним комерційним арбітражем для виявлення усталеної практики, зви_

чаїв, що існують у тій чи іншій галузі міжнародної комерційної діяль_

ності і знайшли відображення у типових контрактах, а також якщо сто_

рони зробили безпосереднє посилання на них у контракті.

2 25 статей ЦК містять посилання на звичаї ділового обороту.

Правочини з іноземним елементом 167

лання на типові умови, такі типові умови можуть застосо_

вуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відпові_

дають вимогам ст. 7 ЦК. У ч. 4 ст. 213 ЦК передбачено, що

якщо немає можливості визначити справжню волю особи,

яка вчинила правочин, судом поряд з іншими обставина_

ми до уваги беруться звичаї ділового обороту й текст типо_

вого договору. У ч. 2 ст. 637 ЦК встановлено, що при тлу_

маченні умов договору можуть враховуватися також типові

умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає по_

силання на них.

Практика ж санкціонування окремих торгових звичаїв і

зводів правил за допомогою спеціальних указів Президента

чи інших нормативних актів є недоцільною1.

У МПП застосовуються різні методи регулювання стосовно

правочинів з іноземним елементом залежно від їх виду.

Правочини з іноземним елементом 165

У сфері споживчих (побутових) правочинів головним

чином діє колізійне внутрішньодержавне право.

Регулювання зовнішньоекономічних договорів (міжна8

родних комерційних правочинів) здійснюється з викорис_

танням двох методів — матеріального і колізійного. При

цьому переважним методом регулювання виступає матері_

ально_правовий і все більше матеріальних норм набувають

уніфікованого характеру, одержуючи закріплення в міжна_

родних договорах та інших міжнародних правових актах.

До міжнародних договорів, що регулюють зовнішньо_

економічні договори (контракти), належать:

— Конвенція про позовну давність у міжнародній

купівлі_продажу товарів 1974 р.;

— Віденська конвенція про договори міжнародної

купівлі_продажу товарів 1980 р.;

— Конвенція про представництво в міжнародних догово_

рах купівлі_продажу товарів 1983 р. (Україна не бере участі);

— Конвенція про право, що застосовується до договорів

міжнародної купівлі_продажу товарів 1986 р. (Україна не

бере участі);

— Конвенція про міжнародний факторинг 1988 р. (Ук_

раїна не бере участі);

— Конвенція про фінансовий лізинг 1988 р. (Україна не

бере участі).

До міжнародних комерційних договорів також застосо_

вуються джерела недержавного регулювання, які в сукуп_

ності часто іменуються наднаціональне комерційне (торго_

ве) право (lex mercatoria)1, такі як:

— Принципи міжнародних комерційних договорів

УНІДРУА 1994 р.;

— Принципи європейського контрактного права (Прин_

ципи є результатом роботи Комісії з європейського контрак_

тного права. Проект в основному був закінчений 1996 року

(частини 1 і 2). Надалі в текст вносилися зміни і доповнен_

ня редакційного плану. 25 травня 2002 року була підготов_

лена частина 3 Принципів (глави 10—15);

— Уніфіковані правила і звичаї, що публікуються Міжна_

родною торговельною палатою (найбільш відомими є Пра_

вила ІНКОТЕРМС, Уніфіковані правила і звичаї для доку_

ментарних акредитивів, Уніфіковані правила по договірних

гарантіях тощо);

— Типові контракти і рекомендації з їх складання, що

розробляються різними міжнародними організаціями (на_

приклад, Асоціація з торгівлі зерном і кормами (ГАФТА)

пропонує для використання понад 70 типових контрактів,

ЄЕК ООН опублікувала понад 30 типових контрактів)1.

Більшість з цих документів може розглядатись як тор_

гові звичаї, кодифіковані (зведені воєдино) впливовими не_

державними організаціями.

Застосування звичаїв, включаючи міжнародні, санкціо_

новано нормами вітчизняного законодавства. Господарсь_

кий процесуальний кодекс України закріплює, що «у разі

відсутності законодавства, що регулює спірні відносини з

участю іноземного суб’єкта підприємницької діяльності,

господарський суд може застосовувати міжнародні торгові

звичаї» (ст. 4). Закон «Про міжнародний комерційний ар_

бітраж» встановлює: «В усіх випадках третейський суд

приймає рішення згідно з умовами угоди і з урахуванням

торгових звичаїв, що стосуються даної угоди» (ч. 4 ст. 28).

Безперечне визнання як регулятори цивільних право_

відносин отримали звичаї та типові договори в ЦК2. Так, ст. 7

ЦК встановлює, що цивільні відносини можуть регулюва_

тися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Але зви_

чай, що суперечить договору чи актам цивільного законо_

давства, у цивільних відносинах не застосовується. Стаття

630 ЦК передбачає таке: договором може бути встановле_

но, що його окремі умови визначаються відповідно до ти_

пових умов договорів певного виду, оприлюднених у вста_

новленому порядку, а якщо у договорі не міститься поси_

1 Такі контракти можуть використовуватися судом або міжнарод_

ним комерційним арбітражем для виявлення усталеної практики, зви_

чаїв, що існують у тій чи іншій галузі міжнародної комерційної діяль_

ності і знайшли відображення у типових контрактах, а також якщо сто_

рони зробили безпосереднє посилання на них у контракті.

2 25 статей ЦК містять посилання на звичаї ділового обороту.

Правочини з іноземним елементом 167

лання на типові умови, такі типові умови можуть застосо_

вуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відпові_

дають вимогам ст. 7 ЦК. У ч. 4 ст. 213 ЦК передбачено, що

якщо немає можливості визначити справжню волю особи,

яка вчинила правочин, судом поряд з іншими обставина_

ми до уваги беруться звичаї ділового обороту й текст типо_

вого договору. У ч. 2 ст. 637 ЦК встановлено, що при тлу_

маченні умов договору можуть враховуватися також типові

умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає по_

силання на них.

Практика ж санкціонування окремих торгових звичаїв і

зводів правил за допомогою спеціальних указів Президента

чи інших нормативних актів є недоцільною1.