§ 2. Види форм права
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103
У міжнародному приватному праві застосовуються такі
форми права, як 1) міжнародні договори, а також 2) пра_
вові звичаї (міжнародні та внутрішньодержавні); 3) внут_
рішнє законодавство (вітчизняне та іноземне); 4) судова й
арбітражна практика. Як джерела права розглядають пра_
вову доктрину, хоча доктринальні положення не є загаль_
новизнаним джерелом права.
Форми і джерела міжнародного приватного права мають
певні особливості, породжені наявністю міжнародних дого_
ворів і звичаїв:
1) подвійність форм правового регулювання — існуван_
ня внутрішньодержавного і міжнародного рівнів регулюван_
ня одних і тих самих відносин;
2) у деяких випадках формою міжнародного приватного
права може виступати не тільки національне законодавство
України (внутрішньодержавне і міжнародне), а й внутрішнє
право інших країн2.
Скажімо, при розгляді справи про спадкування, вітчиз_
няний суддя може постати перед необхідністю застосуван_
ня до правовідносин законодавства Польщі чи будь_якої
іншої держави. При цьому суд повинен використати не тільки визнані в Україні закони чи підзаконні нормативні
акти, правові звичаї, а й судові прецеденти, і навіть доктри_
нальні положення.
Специфічним є співвідношення між різними формами пра_
ва. У більшості галузей права основною формою регулювання
виступає внутрішнє законодавство, а міжнародні договори та
звичаї застосовуються рідше. У міжнародному приватному
праві міжнародно_правове регулювання (договори та звичаї)
набувають все більшого застосування. Незалежно від різних
теоретичних підходів щодо значення міжнародних договорів,
практично в будь_якій сфері правового регулювання поряд з
нормами внутрішнього законодавства застосовують також
норми міжнародних договорів, які в міжнародному приват_
ному праві превалюють над внутрішнім законодавством.
У міжнародному приватному праві застосовуються такі
форми права, як 1) міжнародні договори, а також 2) пра_
вові звичаї (міжнародні та внутрішньодержавні); 3) внут_
рішнє законодавство (вітчизняне та іноземне); 4) судова й
арбітражна практика. Як джерела права розглядають пра_
вову доктрину, хоча доктринальні положення не є загаль_
новизнаним джерелом права.
Форми і джерела міжнародного приватного права мають
певні особливості, породжені наявністю міжнародних дого_
ворів і звичаїв:
1) подвійність форм правового регулювання — існуван_
ня внутрішньодержавного і міжнародного рівнів регулюван_
ня одних і тих самих відносин;
2) у деяких випадках формою міжнародного приватного
права може виступати не тільки національне законодавство
України (внутрішньодержавне і міжнародне), а й внутрішнє
право інших країн2.
Скажімо, при розгляді справи про спадкування, вітчиз_
няний суддя може постати перед необхідністю застосуван_
ня до правовідносин законодавства Польщі чи будь_якої
іншої держави. При цьому суд повинен використати не тільки визнані в Україні закони чи підзаконні нормативні
акти, правові звичаї, а й судові прецеденти, і навіть доктри_
нальні положення.
Специфічним є співвідношення між різними формами пра_
ва. У більшості галузей права основною формою регулювання
виступає внутрішнє законодавство, а міжнародні договори та
звичаї застосовуються рідше. У міжнародному приватному
праві міжнародно_правове регулювання (договори та звичаї)
набувають все більшого застосування. Незалежно від різних
теоретичних підходів щодо значення міжнародних договорів,
практично в будь_якій сфері правового регулювання поряд з
нормами внутрішнього законодавства застосовують також
норми міжнародних договорів, які в міжнародному приват_
ному праві превалюють над внутрішнім законодавством.