§ 4. Відносини батьків і дітей і їх регламентація у МПП
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103
Для МПП важливе значення в аспекті відносин між бать_
ками й дітьми має два питання: походження дітей1 і надан_
ня їм матеріального забезпечення.
Незважаючи на важливу роль міжнародних організацій
і розроблених ними міжнародних документів щодо прав
дитини, в деяких державах діють різні закони щодо дітей,
народжених у шлюбі й поза ним1.
За правом більшості країн для вирівнювання статусів
дітей, народжених у шлюбі й поза ним, існують інститути
визнання, узаконення, а також судового чи адміністратив_
ного визнання батьківства. Визнання дитини може бути
здійснене шляхом добровільної заяви батька чи матері ди_
тини посадовій особі, що провадить запис актів громадянсь_
кого стану, шляхом нотаріального заповіту чи в особливо_
му нотаріальному акті (Франція, Німеччина, Швейцарія,
деякі штати США). Узаконення дитини може мати місце
при укладанні шлюбу між її батьками (Франція, Англія,
Швейцарія). Узаконення позашлюбної дитини в Німеччині
може бути здійснене шляхом постанови органу державної
влади у випадках, коли шлюб між батьками неможливий
(у разі смерті, перебуванні у шлюбі з третьою особою за умо_
ви заяви батька, згоди дитини й матері, а також дружини
батька, якщо він одружений). Судове відшукання батьків_
ства може мати місце у більшості країн на основі медичної
експертизи, добровільного аліментування, визнання бать_
ківства та інших обставин.
Визнані й узаконені діти, а також діти, чиє походження
визначено у судовому порядку, прирівнюються за своїм ста_
тусом до дітей, народжених у шлюбі, стосовно прав на ім’я,
виховання, утримання (Бразилія, Аргентина). Однак зако_
нодавства деяких країн містять обмеження щодо спадкуван_
ня такими дітьми нерухомості, майна, яке переходить ра_
зом з почесними титулами чи званнями2.
Для вирішення протиріч між іноземними правопоряд_
ками, які неоднаково регламентують відносини між бать_
ками й дітьми, у внутрішньому праві багатьох країн, а та_
кож у міжнародних документах містяться відповідні
колізійні норми. Останні відрізняються своєю багатоварі_
антністю за предметом регулювання й за колізійними при_
в’язками, що фіксуються для тих чи інших відносин між
батьками й дітьми. Внутрішні законодавства досить рідко
обмежуються встановленням однієї чи двох колізійних
норм для регулювання відносин між батьками і дітьми.
Прикладами можуть бути законодавства Латвії, В’єтнаму,
що санкціонують застосування тільки свого закону для вка_
заних відносин, Венесуели, що прив’язує такі відносини до
місця проживання дитини, Угорщини, що визначає закон ди_
тини або угорське право, якщо воно є більш сприятливим,
Іспанії, що закріплює прив’язку до особистого закону дити_
ни чи місцезнаходження дитини.
Законодавства більшості країн у сфері відносин між бать_
ками й дітьми містять колізійні норми, які за предметом
регулювання є такими:
1) колізійні норми щодо шлюбного походження з прив’яз_
ками до особистого закону подружжя (Греція), а якщо він
не збігається, — особистого закону, найбільш сприятливо_
го для дитини (Австрія); для матері — закону її громадян_
ства, для батька — закону його громадянства, або до закону
загального місця проживання чи закону суду (Буркіна_
Фасо), місцеперебування дитини (Німеччина); національ_
ності дитини (Італія, Польща); закону доміциля чи грома_
дянства дитини або одного з батьків (Канада, Швейцарія,
Естонія); особистого закону одного з батьків (Португалія);
громадянства чоловіка (Таїланд, Південна Корея); грома_
дянства відповідача або дитини, їх місце проживання
(Туніс), закону наслідків шлюбу (Туреччина); особистого
закону матері або дитини (Франція); громадянства дитини
(Чехія);
2) колізійні норми щодо визнання дитини з прив’язками
до закону громадянства дитини (Буркіна_Фасо); національ_
ного закону дитини або того з батьків, хто визнає дитину
(Італія); особистого закону дитини (Румунія); громадянства
Правове регулювання шлюбно8сімейних відносин... 281
того, хто визнає дитину (Югославія, Південна Корея); гро_
мадянства того, хто визнає дитину, і громадянства дитини
(Японія);
3) колізійні норми щодо узаконення з прив’язками до
закону місця проживання дитини (Перу), громадянства чо_
ловіка (Таїланд), громадянства батька, матері або дитини
(Туреччина, Японія);
4) колізійні норми щодо здатності узаконення з прив’яз_
кою до національного закону батька чи матері (Італія); місця
проживання того, хто узаконює, і місця проживання того,
кого узаконюють (Перу);
5) колізійні норми щодо форми визнання з прив’язками
до закону громадянства дитини чи місця здійснення визнан_
ня (Буркіна_Фасо); місця визнання або права, що регулює
суть визнання (Італія); місця визнання (Швейцарія);
6) наслідки шлюбного походження чи узаконення з при_
в’язкою до закону звичайного місцеперебування дитини
(Ліхтенштейн); місця проживання батьків і дитини (Перу);
громадянства батька чи матері (Південна Корея);
7) колізійні норми, що регулюють відносини між батька_
ми й дітьми з прив’язками до закону, що визначає наслідки
шлюбу (Румунія), а в разі відсутності шлюбу — закону гро_
мадянства дитини (Буркіна_Фасо); закону місцеперебування
дитини (Німеччина); закону останнього загального громадян_
ства батьків, права спільного звичайного місцеперебування,
закону громадянства дитини (Греція, Португалія, Чехія);
національного закону дитини (Італія, Польща, Естонія); за_
кону доміциля (Канада); особистого закону дитини (Румунія);
громадянства чоловіка (Таїланд, Південна Корея); громадян_
ства матері для позашлюбних дітей і батька — для дітей, на_
роджених у шлюбі (Туреччина); закон громадянства дитини
(Японія);
8) колізійні норми стосовно обов’язків батька щодо вагіт_
ної жінки з прив’язками до закону звичайного місця зна_
ходження жінки (Грузія), звичайного місцеперебування
(Німеччина, Ліхтенштейн); особистого закону матері (Ру_
мунія); громадянства матері (Чехія);
9) суперечки, пов’язані з походженням дитини з прив’яз_
ками до права країни, де виникли підстави цього спору чи звичайного місцезнаходження дитини (Грузія, Німеччина);
закону громадянства дитини (Буркіна_Фасо, Чехія); особи_
стого закону подружжя (Ліхтенштейн); спільного місця
проживання батьків і дитини (Перу); права наслідків шлю_
бу (Румунія); громадянства чоловіка (Таїланд); lex fori
(Швейцарія).
Сучасне внутрішнє право України не містить колізійних
норм щодо регулювання відносин батьків і дітей.
Колізійному регулювання відносин батьків і дітей присвя_
чені норми деяких двосторонніх договорів про правову допо_
могу між Україною й іншими державами, а також норми
Конвенції СНД про правову допомогу та правові відносини у
цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.
Прив’язки колізійних норм щодо відносин між батька_
ми й дітьми найчастіше стосуються закону спільного про_
живання, а в разі його відсутності — закону громадянства
дитини (крім договору з Кубою, де в цьому випадку застосо_
вується прив’язка до місця проживання дитини); відноси_
ни дітей, народжених поза шлюбом, з їх батьками регулю_
ються відповідно до громадянства дітей; встановлення і ос_
порювання батьківства регулюється законом громадянства
дітей (договори з КНДР, Румунією, Грузією, Латвією, Уз_
бекистаном, В’єтнамом, Литвою). Конвенції СНД про пра_
вову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і
кримінальних справах 1993 р. підкоряє відносини між бать_
ками і дітьми закону місця проживання дітей, а встановлен_
ня чи оспорювання батьківства чи материнства — закону
громадянства дитини.
Майнові відносини між батьками й дітьми складають
інститут взаємного утримання. У праві багатьох держав зак_
ріплюється норма про обов’язок утримання дітей батьками
до досягнення ними повноліття.
Для МПП особливо важливого значення набуло питання
виплати аліментів на користь неповнолітніх дітей. З метою
визначення права для регулювання аліментних зобов’язань
у сфері МПП право багатьох країн містить колізійні норми
з такими прив’язками: особистого закону дитини (Угорщи_
на), національного закону дитини (Італія), громадянства
дитини (Чехія), громадянства чи звичайного місцеперебу_
Правове регулювання шлюбно8сімейних відносин... 283
вання дитини (Японія); громадянства боржника (Єгипет,
Таїланд, Туреччина, Південна Корея), особистого закону
боржника (ОАЕ); національного права того, хто вимагає от_
римання аліментів (Польща); lex fori (Ємен, Латвія). Ряд
інших країн пропонують обирати найбільш сприятливий за_
кон1 для того, хто отримує аліменти з_поміж законів грома_
дянства, місцеперебування кредитора або боржника (Туніс);
місцеперебування дитини або боржника (Франція). Деякі
країни пропонують кумулятивне застосування законів до_
міциля кредитора й боржника (Канада); громадянства,
місця проживання сторін, lex fori (Іспанія, Німеччина, Гру_
зія); закону наслідків шлюбу, особистого закону дитини,
закону усиновлювача (Румунія). Швейцарія у своєму зако_
нодавстві містить бланкетну норму, що відсилає для регу_
лювання аліментних питань до Гаазької конвенції 1973 р.
Україна не містить у своєму законодавстві колізійних
норм для регулювання цього питання. Матеріальне регулю_
вання аліментних зобов’язань у сфері МПП є у статтях 77 і
181 Сімейного кодексу, а також у Постанові Кабінету
Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1203, що затвер_
дила Порядок стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі
виїзду одного з батьків для постійного проживання в іно_
земній державі, з якою не укладено договір про подання
правової допомоги.
Аліментні відносини інколи регулюються двосторонніми
договорами про правову допомогу між Україною та іншими
державами, а також у Конвенцією СНД «Про правову допомо_
гу та правові відносини у цивільних, сімейних та криміналь_
них справах» 1993 р. Прив’язками у даних документах сто_
совно аліментних зобов’язань є закон країни місця проживан_
ня особи, яка порушує клопотання про стягнення аліментів
(договори з Польщею, Кубою, Узбекистаном, Латвією).
1 З метою визначення закону, найсприятливішого для дитини в алі_
ментних зобов’язаннях, можуть враховуватися: спосіб стягнення алі_
ментів (у відсотковому співвідношенні до заробітної плати чи у твердій
грошовій сумі), строки виплати (до досягнення 18 років чи до економі_
чної самостійності), особистий характер немайнових відносин батьків і
дітей і т.п. Див.: Международное частное право: Учебник для вузов /
Для МПП важливе значення в аспекті відносин між бать_
ками й дітьми має два питання: походження дітей1 і надан_
ня їм матеріального забезпечення.
Незважаючи на важливу роль міжнародних організацій
і розроблених ними міжнародних документів щодо прав
дитини, в деяких державах діють різні закони щодо дітей,
народжених у шлюбі й поза ним1.
За правом більшості країн для вирівнювання статусів
дітей, народжених у шлюбі й поза ним, існують інститути
визнання, узаконення, а також судового чи адміністратив_
ного визнання батьківства. Визнання дитини може бути
здійснене шляхом добровільної заяви батька чи матері ди_
тини посадовій особі, що провадить запис актів громадянсь_
кого стану, шляхом нотаріального заповіту чи в особливо_
му нотаріальному акті (Франція, Німеччина, Швейцарія,
деякі штати США). Узаконення дитини може мати місце
при укладанні шлюбу між її батьками (Франція, Англія,
Швейцарія). Узаконення позашлюбної дитини в Німеччині
може бути здійснене шляхом постанови органу державної
влади у випадках, коли шлюб між батьками неможливий
(у разі смерті, перебуванні у шлюбі з третьою особою за умо_
ви заяви батька, згоди дитини й матері, а також дружини
батька, якщо він одружений). Судове відшукання батьків_
ства може мати місце у більшості країн на основі медичної
експертизи, добровільного аліментування, визнання бать_
ківства та інших обставин.
Визнані й узаконені діти, а також діти, чиє походження
визначено у судовому порядку, прирівнюються за своїм ста_
тусом до дітей, народжених у шлюбі, стосовно прав на ім’я,
виховання, утримання (Бразилія, Аргентина). Однак зако_
нодавства деяких країн містять обмеження щодо спадкуван_
ня такими дітьми нерухомості, майна, яке переходить ра_
зом з почесними титулами чи званнями2.
Для вирішення протиріч між іноземними правопоряд_
ками, які неоднаково регламентують відносини між бать_
ками й дітьми, у внутрішньому праві багатьох країн, а та_
кож у міжнародних документах містяться відповідні
колізійні норми. Останні відрізняються своєю багатоварі_
антністю за предметом регулювання й за колізійними при_
в’язками, що фіксуються для тих чи інших відносин між
батьками й дітьми. Внутрішні законодавства досить рідко
обмежуються встановленням однієї чи двох колізійних
норм для регулювання відносин між батьками і дітьми.
Прикладами можуть бути законодавства Латвії, В’єтнаму,
що санкціонують застосування тільки свого закону для вка_
заних відносин, Венесуели, що прив’язує такі відносини до
місця проживання дитини, Угорщини, що визначає закон ди_
тини або угорське право, якщо воно є більш сприятливим,
Іспанії, що закріплює прив’язку до особистого закону дити_
ни чи місцезнаходження дитини.
Законодавства більшості країн у сфері відносин між бать_
ками й дітьми містять колізійні норми, які за предметом
регулювання є такими:
1) колізійні норми щодо шлюбного походження з прив’яз_
ками до особистого закону подружжя (Греція), а якщо він
не збігається, — особистого закону, найбільш сприятливо_
го для дитини (Австрія); для матері — закону її громадян_
ства, для батька — закону його громадянства, або до закону
загального місця проживання чи закону суду (Буркіна_
Фасо), місцеперебування дитини (Німеччина); національ_
ності дитини (Італія, Польща); закону доміциля чи грома_
дянства дитини або одного з батьків (Канада, Швейцарія,
Естонія); особистого закону одного з батьків (Португалія);
громадянства чоловіка (Таїланд, Південна Корея); грома_
дянства відповідача або дитини, їх місце проживання
(Туніс), закону наслідків шлюбу (Туреччина); особистого
закону матері або дитини (Франція); громадянства дитини
(Чехія);
2) колізійні норми щодо визнання дитини з прив’язками
до закону громадянства дитини (Буркіна_Фасо); національ_
ного закону дитини або того з батьків, хто визнає дитину
(Італія); особистого закону дитини (Румунія); громадянства
Правове регулювання шлюбно8сімейних відносин... 281
того, хто визнає дитину (Югославія, Південна Корея); гро_
мадянства того, хто визнає дитину, і громадянства дитини
(Японія);
3) колізійні норми щодо узаконення з прив’язками до
закону місця проживання дитини (Перу), громадянства чо_
ловіка (Таїланд), громадянства батька, матері або дитини
(Туреччина, Японія);
4) колізійні норми щодо здатності узаконення з прив’яз_
кою до національного закону батька чи матері (Італія); місця
проживання того, хто узаконює, і місця проживання того,
кого узаконюють (Перу);
5) колізійні норми щодо форми визнання з прив’язками
до закону громадянства дитини чи місця здійснення визнан_
ня (Буркіна_Фасо); місця визнання або права, що регулює
суть визнання (Італія); місця визнання (Швейцарія);
6) наслідки шлюбного походження чи узаконення з при_
в’язкою до закону звичайного місцеперебування дитини
(Ліхтенштейн); місця проживання батьків і дитини (Перу);
громадянства батька чи матері (Південна Корея);
7) колізійні норми, що регулюють відносини між батька_
ми й дітьми з прив’язками до закону, що визначає наслідки
шлюбу (Румунія), а в разі відсутності шлюбу — закону гро_
мадянства дитини (Буркіна_Фасо); закону місцеперебування
дитини (Німеччина); закону останнього загального громадян_
ства батьків, права спільного звичайного місцеперебування,
закону громадянства дитини (Греція, Португалія, Чехія);
національного закону дитини (Італія, Польща, Естонія); за_
кону доміциля (Канада); особистого закону дитини (Румунія);
громадянства чоловіка (Таїланд, Південна Корея); громадян_
ства матері для позашлюбних дітей і батька — для дітей, на_
роджених у шлюбі (Туреччина); закон громадянства дитини
(Японія);
8) колізійні норми стосовно обов’язків батька щодо вагіт_
ної жінки з прив’язками до закону звичайного місця зна_
ходження жінки (Грузія), звичайного місцеперебування
(Німеччина, Ліхтенштейн); особистого закону матері (Ру_
мунія); громадянства матері (Чехія);
9) суперечки, пов’язані з походженням дитини з прив’яз_
ками до права країни, де виникли підстави цього спору чи звичайного місцезнаходження дитини (Грузія, Німеччина);
закону громадянства дитини (Буркіна_Фасо, Чехія); особи_
стого закону подружжя (Ліхтенштейн); спільного місця
проживання батьків і дитини (Перу); права наслідків шлю_
бу (Румунія); громадянства чоловіка (Таїланд); lex fori
(Швейцарія).
Сучасне внутрішнє право України не містить колізійних
норм щодо регулювання відносин батьків і дітей.
Колізійному регулювання відносин батьків і дітей присвя_
чені норми деяких двосторонніх договорів про правову допо_
могу між Україною й іншими державами, а також норми
Конвенції СНД про правову допомогу та правові відносини у
цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.
Прив’язки колізійних норм щодо відносин між батька_
ми й дітьми найчастіше стосуються закону спільного про_
живання, а в разі його відсутності — закону громадянства
дитини (крім договору з Кубою, де в цьому випадку застосо_
вується прив’язка до місця проживання дитини); відноси_
ни дітей, народжених поза шлюбом, з їх батьками регулю_
ються відповідно до громадянства дітей; встановлення і ос_
порювання батьківства регулюється законом громадянства
дітей (договори з КНДР, Румунією, Грузією, Латвією, Уз_
бекистаном, В’єтнамом, Литвою). Конвенції СНД про пра_
вову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і
кримінальних справах 1993 р. підкоряє відносини між бать_
ками і дітьми закону місця проживання дітей, а встановлен_
ня чи оспорювання батьківства чи материнства — закону
громадянства дитини.
Майнові відносини між батьками й дітьми складають
інститут взаємного утримання. У праві багатьох держав зак_
ріплюється норма про обов’язок утримання дітей батьками
до досягнення ними повноліття.
Для МПП особливо важливого значення набуло питання
виплати аліментів на користь неповнолітніх дітей. З метою
визначення права для регулювання аліментних зобов’язань
у сфері МПП право багатьох країн містить колізійні норми
з такими прив’язками: особистого закону дитини (Угорщи_
на), національного закону дитини (Італія), громадянства
дитини (Чехія), громадянства чи звичайного місцеперебу_
Правове регулювання шлюбно8сімейних відносин... 283
вання дитини (Японія); громадянства боржника (Єгипет,
Таїланд, Туреччина, Південна Корея), особистого закону
боржника (ОАЕ); національного права того, хто вимагає от_
римання аліментів (Польща); lex fori (Ємен, Латвія). Ряд
інших країн пропонують обирати найбільш сприятливий за_
кон1 для того, хто отримує аліменти з_поміж законів грома_
дянства, місцеперебування кредитора або боржника (Туніс);
місцеперебування дитини або боржника (Франція). Деякі
країни пропонують кумулятивне застосування законів до_
міциля кредитора й боржника (Канада); громадянства,
місця проживання сторін, lex fori (Іспанія, Німеччина, Гру_
зія); закону наслідків шлюбу, особистого закону дитини,
закону усиновлювача (Румунія). Швейцарія у своєму зако_
нодавстві містить бланкетну норму, що відсилає для регу_
лювання аліментних питань до Гаазької конвенції 1973 р.
Україна не містить у своєму законодавстві колізійних
норм для регулювання цього питання. Матеріальне регулю_
вання аліментних зобов’язань у сфері МПП є у статтях 77 і
181 Сімейного кодексу, а також у Постанові Кабінету
Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1203, що затвер_
дила Порядок стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі
виїзду одного з батьків для постійного проживання в іно_
земній державі, з якою не укладено договір про подання
правової допомоги.
Аліментні відносини інколи регулюються двосторонніми
договорами про правову допомогу між Україною та іншими
державами, а також у Конвенцією СНД «Про правову допомо_
гу та правові відносини у цивільних, сімейних та криміналь_
них справах» 1993 р. Прив’язками у даних документах сто_
совно аліментних зобов’язань є закон країни місця проживан_
ня особи, яка порушує клопотання про стягнення аліментів
(договори з Польщею, Кубою, Узбекистаном, Латвією).
1 З метою визначення закону, найсприятливішого для дитини в алі_
ментних зобов’язаннях, можуть враховуватися: спосіб стягнення алі_
ментів (у відсотковому співвідношенні до заробітної плати чи у твердій
грошовій сумі), строки виплати (до досягнення 18 років чи до економі_
чної самостійності), особистий характер немайнових відносин батьків і
дітей і т.п. Див.: Международное частное право: Учебник для вузов /