§ 2. Предмет міжнародного приватного права

Для визначення предмета міжнародного приватного пра_

ва необхідно окреслити коло відносин, що регулюються нор_

мами цієї галузі. Різні світові школи міжнародного приват_

ного права по_різному вирішують це питання.

У літературі можна зустріти приклади різних доктрин.

Так, французька до сфери міжнародного приватного права

включає вчення про громадянство, правове становище іно_

земців, питання колізійних законів, питання міжнародно_

го цивільного процесу. Німецька — обмежує предмет цієї

галузі лише колізійними питаннями. Правове становище

іноземців у Німеччині відносять до цивільного права, а пи_

тання громадянства — до державного права. Англо_амери_

канська доктрина зосереджує увагу на процесуальних пи_

таннях, тобто насамперед ставиться завдання визначити, за

яких умов місцевий суд компетентний розглядати справу з

участю іноземного елементу2.

Для усвідомлення предмета міжнародного приватного

права має значення аналіз його співвідношення з міжнарод_

ним економічним правом, яке почало формуватися порівня_

но недавно. За визначенням, наприклад, М.М.Богуславсь_

кого, воно являє собою сукупність принципів і норм, що

регулюють відносини між державами та іншими суб’єкта_

ми міжнародного права і галузі міжнародних економічних

відносин1.

З розвитком міжнародних економічних відносин зростає

кількість економічних договорів, розширюється коло

міжнародних економічних організацій, які приймають чис_

ленні документи з приводу цієї сфери співробітництва2, зро_

стає кількість правових досліджень з цієї проблематики.

У радянському правознавстві ідея виокремлення систе_

ми норм, що регулюють світові господарські відносини,

вперше була запропонована видатним українським правни_

ком В. М. Корецьким3. Саме він розробив концепцію міжна_

родного господарського права як комплексної правової дис_

ципліни, що охоплює міжнародно_правове і цивільно_пра_

вове регулювання.

Подальший розвиток ці ідеї отримали завдяки дослід_

женням українських і російських правників другої полови_

ни минулого століття. Згідно з ними, предмет міжнародно_

го економічного права складають міждержавні економічні

відносини між країнами, між країнами і міжнародними

організаціями і цими організаціями між собою4.

Від них відмежовуються майнові відносини міжнародно_

го характеру між фізичними та юридичними особами різних

країн, а також майнові відносини, в яких суб’єктами цивільного права особливого роду виступають держави. Ос_

танні відносини і складають предмет міжнародного приват_

ного права. При цьому зміст терміна «міжнародне», тобто

не обмежене територією однієї країни, не збігається з тим

його значенням («міждержавне»), яке він має в міжнарод_

ному публічному праві1.

У сучасній пострадянській науці міжнародного приват_

ного права виділяють зазвичай дві основні групи відносин:

а) господарські, зокрема науково_технічні зв’язки між

суб’єктами господарювання різних країн та б) майнові,

сімейні, трудові й інші відносини за участю іноземних гро_

мадян.

Для врегулювання цих відносин застосовують норми на_

ціонального права та міжнародного публічного права, які у

взаємодії утворюють певний комплекс норм міжнародного

приватного права. Останній об’єднує матеріально_правові

(такі, що регулюють конкретні відносини) та колізійні (такі,

що відсилають при потребі до законодавства іншої держа_

ви) норми.

Наявність колізійних норм обумовлює особливість

міжнародного приватного права. Іноді його так і називають —

колізійне право.

Отже, відносинами, що підпадають під сферу дії норм

міжнародного приватного права, є, насамперед, відносини

так званого приватного характеру — відносини, суб’єкти

яких автономні та юридично рівноправні. До сукупності

приватноправових відносин традиційно включаються

цивільні, шлюбно_сімейні та трудові відносини.

Особливістю приватноправових відносин, яка виводить

їх зі сфери дії базових галузей права (цивільного, шлюбно_

сімейного, трудового, цивільно_процесуального) і включає

у предмет міжнародного приватного права, є наявність іно_

земного, чи міжнародного елементу.

За ознаками, які визначають наявність іноземного еле_

менту у правовідносинах, зазвичай, виділяють три основні

групи відносин з іноземним елементом:

— відносини, суб’єктом яких виступає сторона, що є іно_

земною;

— відносини, в котрих усі учасники належать до однієї

держави, але об’єкт, у зв’язку з яким виникають відноси_

ни, перебуває за кордоном;

— відносини, виникнення, зміна, припинення яких по_

в’язані з юридичним фактом, що має місце за кордоном.

Найчастіше за інші висувається критерій спеціального

суб’єктного складу відносин — участь у них осіб, які мають

будь_які іноземні «характеристики» (громадянство, націо_

нальність, місце проживання тощо).

Отже, предметом міжнародного приватного права є відно_

сини, пов’язані з питаннями цивільних право_ та дієздат_

ності іноземних фізичних осіб і організацій; відносини за

зовнішньоекономічними угодами; відносини, пов’язані з

правами авторів на твори, видані за кордоном; відносини

щодо трудоправового та соціального статусу осіб, які пере_

бувають на території іноземної держави, працювали на такій

території тощо.

Для визначення предмета міжнародного приватного пра_

ва необхідно окреслити коло відносин, що регулюються нор_

мами цієї галузі. Різні світові школи міжнародного приват_

ного права по_різному вирішують це питання.

У літературі можна зустріти приклади різних доктрин.

Так, французька до сфери міжнародного приватного права

включає вчення про громадянство, правове становище іно_

земців, питання колізійних законів, питання міжнародно_

го цивільного процесу. Німецька — обмежує предмет цієї

галузі лише колізійними питаннями. Правове становище

іноземців у Німеччині відносять до цивільного права, а пи_

тання громадянства — до державного права. Англо_амери_

канська доктрина зосереджує увагу на процесуальних пи_

таннях, тобто насамперед ставиться завдання визначити, за

яких умов місцевий суд компетентний розглядати справу з

участю іноземного елементу2.

Для усвідомлення предмета міжнародного приватного

права має значення аналіз його співвідношення з міжнарод_

ним економічним правом, яке почало формуватися порівня_

но недавно. За визначенням, наприклад, М.М.Богуславсь_

кого, воно являє собою сукупність принципів і норм, що

регулюють відносини між державами та іншими суб’єкта_

ми міжнародного права і галузі міжнародних економічних

відносин1.

З розвитком міжнародних економічних відносин зростає

кількість економічних договорів, розширюється коло

міжнародних економічних організацій, які приймають чис_

ленні документи з приводу цієї сфери співробітництва2, зро_

стає кількість правових досліджень з цієї проблематики.

У радянському правознавстві ідея виокремлення систе_

ми норм, що регулюють світові господарські відносини,

вперше була запропонована видатним українським правни_

ком В. М. Корецьким3. Саме він розробив концепцію міжна_

родного господарського права як комплексної правової дис_

ципліни, що охоплює міжнародно_правове і цивільно_пра_

вове регулювання.

Подальший розвиток ці ідеї отримали завдяки дослід_

женням українських і російських правників другої полови_

ни минулого століття. Згідно з ними, предмет міжнародно_

го економічного права складають міждержавні економічні

відносини між країнами, між країнами і міжнародними

організаціями і цими організаціями між собою4.

Від них відмежовуються майнові відносини міжнародно_

го характеру між фізичними та юридичними особами різних

країн, а також майнові відносини, в яких суб’єктами цивільного права особливого роду виступають держави. Ос_

танні відносини і складають предмет міжнародного приват_

ного права. При цьому зміст терміна «міжнародне», тобто

не обмежене територією однієї країни, не збігається з тим

його значенням («міждержавне»), яке він має в міжнарод_

ному публічному праві1.

У сучасній пострадянській науці міжнародного приват_

ного права виділяють зазвичай дві основні групи відносин:

а) господарські, зокрема науково_технічні зв’язки між

суб’єктами господарювання різних країн та б) майнові,

сімейні, трудові й інші відносини за участю іноземних гро_

мадян.

Для врегулювання цих відносин застосовують норми на_

ціонального права та міжнародного публічного права, які у

взаємодії утворюють певний комплекс норм міжнародного

приватного права. Останній об’єднує матеріально_правові

(такі, що регулюють конкретні відносини) та колізійні (такі,

що відсилають при потребі до законодавства іншої держа_

ви) норми.

Наявність колізійних норм обумовлює особливість

міжнародного приватного права. Іноді його так і називають —

колізійне право.

Отже, відносинами, що підпадають під сферу дії норм

міжнародного приватного права, є, насамперед, відносини

так званого приватного характеру — відносини, суб’єкти

яких автономні та юридично рівноправні. До сукупності

приватноправових відносин традиційно включаються

цивільні, шлюбно_сімейні та трудові відносини.

Особливістю приватноправових відносин, яка виводить

їх зі сфери дії базових галузей права (цивільного, шлюбно_

сімейного, трудового, цивільно_процесуального) і включає

у предмет міжнародного приватного права, є наявність іно_

земного, чи міжнародного елементу.

За ознаками, які визначають наявність іноземного еле_

менту у правовідносинах, зазвичай, виділяють три основні

групи відносин з іноземним елементом:

— відносини, суб’єктом яких виступає сторона, що є іно_

земною;

— відносини, в котрих усі учасники належать до однієї

держави, але об’єкт, у зв’язку з яким виникають відноси_

ни, перебуває за кордоном;

— відносини, виникнення, зміна, припинення яких по_

в’язані з юридичним фактом, що має місце за кордоном.

Найчастіше за інші висувається критерій спеціального

суб’єктного складу відносин — участь у них осіб, які мають

будь_які іноземні «характеристики» (громадянство, націо_

нальність, місце проживання тощо).

Отже, предметом міжнародного приватного права є відно_

сини, пов’язані з питаннями цивільних право_ та дієздат_

ності іноземних фізичних осіб і організацій; відносини за

зовнішньоекономічними угодами; відносини, пов’язані з

правами авторів на твори, видані за кордоном; відносини

щодо трудоправового та соціального статусу осіб, які пере_

бувають на території іноземної держави, працювали на такій

території тощо.