§ 3. Обхід закону

Обхід закону (fraus omnia corrumpit) — це такі дії учас_

ників відносин, за яких сторонами свідомо створюється при_

в’язка до іноземного права з метою уникнути використан_

ня до цих правовідносин примусового закону, якому вони

підпорядковані (як правило, закону своєї країни).

Щодо наслідків обходу закону, то така штучна колізійна

прив’язка до іноземного закону породжує недійсність відпо_

відної угоди. Ця загальна доктрина вперше була опрацьо_

вана 1878 року на підставі рішення французького касацій_

ного суду у справі Бофремон: громадянка Франції, для того

щоб обійти існуючу тоді у Франції заборону розлучення,

натуралізувалася в Німеччині, де домоглася судового роз_

лучення і взяла новий шлюб. Цей шлюб був оголошений

французьким судом недійсним; суд знайшов, що розірван_

ня першого шлюбу було здійснено в обхід французької за_

бороняючої норми. З цього рішення суд вивів, що у міжнарод_

ному приватному праві необхідно застосовувати принцип

fraus omnia corrumpit (обхід закону породжує недійсність

акту в цілому)1.

У ст. 9 проекту Закону України «Про міжнародне при_

ватне право» також знайшов своє відбиття вищенаведений

принцип (щодо наслідків обходу закону).

Але не всі автори поділяють таку точку зору. Деякі вва_

жають, що питання про обхід закону в міжнародному при_

ватному праві є одним з випадків застосування застережен_

ня про публічний порядок. На думку відомого німецького

колізіоніста Л. Раапе, публічний порядок дає змогу бороти_

ся з обходом закону, тобто його можна розглядати як конк_

ретний захід щодо попередження обходу закону в окремих

сферах правовідносин.

Інші автори зазначають, що наслідки обходу закону (ст. 9

проекту Закону України «Про міжнародне приватне право»)

суперечать загальним принципам правового регулювання,

які склалися в міжнародному приватному праві, оскільки  «штучна криміналізація» обходу закону, переведення його

у статус протиправного суперечить самому змісту цього по_

няття — обхід закону являє собою легальне ухилення від

його дії (а не його порушення)1.

Обхід закону (fraus omnia corrumpit) — це такі дії учас_

ників відносин, за яких сторонами свідомо створюється при_

в’язка до іноземного права з метою уникнути використан_

ня до цих правовідносин примусового закону, якому вони

підпорядковані (як правило, закону своєї країни).

Щодо наслідків обходу закону, то така штучна колізійна

прив’язка до іноземного закону породжує недійсність відпо_

відної угоди. Ця загальна доктрина вперше була опрацьо_

вана 1878 року на підставі рішення французького касацій_

ного суду у справі Бофремон: громадянка Франції, для того

щоб обійти існуючу тоді у Франції заборону розлучення,

натуралізувалася в Німеччині, де домоглася судового роз_

лучення і взяла новий шлюб. Цей шлюб був оголошений

французьким судом недійсним; суд знайшов, що розірван_

ня першого шлюбу було здійснено в обхід французької за_

бороняючої норми. З цього рішення суд вивів, що у міжнарод_

ному приватному праві необхідно застосовувати принцип

fraus omnia corrumpit (обхід закону породжує недійсність

акту в цілому)1.

У ст. 9 проекту Закону України «Про міжнародне при_

ватне право» також знайшов своє відбиття вищенаведений

принцип (щодо наслідків обходу закону).

Але не всі автори поділяють таку точку зору. Деякі вва_

жають, що питання про обхід закону в міжнародному при_

ватному праві є одним з випадків застосування застережен_

ня про публічний порядок. На думку відомого німецького

колізіоніста Л. Раапе, публічний порядок дає змогу бороти_

ся з обходом закону, тобто його можна розглядати як конк_

ретний захід щодо попередження обходу закону в окремих

сферах правовідносин.

Інші автори зазначають, що наслідки обходу закону (ст. 9

проекту Закону України «Про міжнародне приватне право»)

суперечать загальним принципам правового регулювання,

які склалися в міжнародному приватному праві, оскільки  «штучна криміналізація» обходу закону, переведення його

у статус протиправного суперечить самому змісту цього по_

няття — обхід закону являє собою легальне ухилення від

його дії (а не його порушення)1.