§ 7. Узгодження законодавств різних держав
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103
У міжнародному приватному праві суттєве значення має
узгодження норм, що містяться в нормативних актах різних
держав, з метою досягнення однаковості в правовому вре_
гулюванні правовідносин з участю іноземного елементу.
Існують такі три підходи до узгодження.
1. Зближення законодавств, тобто визначення загальних
програм, напрямів, етапів і способів зближення законо_
давств у певній сфері.
Прикладом односторонніх дій з метою зближення націо_
нального законодавства з іноземним є Закон України «Про
загальнодержавну програму адаптації законодавства Украї_
ни до законодавства Європейського Союзу»2 від 18 березня
2004 р., яким, як випливає з його назви, затверджена про_
грама, що визначає адаптацію національного законодав_
ства, створення відповідних інституцій та інших додатко_
вих заходів, необхідних для ефективного правотворення та
правозастосування як складової механізму набуття Украї_
ною членства в Європейському Союзі.
Відповідно до цієї програми, адаптація законодавства
України є планомірним процесом, що включає кілька по_
слідовних етапів, на кожному з яких повинен досягатися
певний ступінь відповідності законодавства України acquis
communautariete1 Європейського Союзу.
На першому етапі необхідно забезпечити розробку гло_
сарія термінів acquis для адекватності їхнього розуміння та
уніфікованого застосування у процесі адаптації, а також
розробити й запровадити єдині вимоги до перекладів актів
acquis на українську мову, створити централізовану систе_
му перекладів.
На підставі вивчення та узагальнення відповідного до_
свіду держав Центральної та Східної Європи створити ефек_
тивний загальнодержавний механізм адаптації законодав_
ства, в тому числі стосовно перевірки проектів законів Ук_
раїни та інших нормативно_правових актів на предмет їх
відповідності acquis Європейського Союзу; створити загаль_
нодержавну інформаційну мережу з питань європейського
права; вжити заходів щодо опрацювання та затвердження
спільного з Європейським Союзом механізму підготовки
планів_графіків адаптації та моніторингу їх виконання.
Відповідно до зазначеного Закону, постановою Кабінету
Міністрів «Про додаткові заходи з адаптації законодавства
України до законодавства Європейського Союзу» від 31 бе_
резня 2004 р. координація діяльності центральних органів
виконавчої влади із забезпечення адаптації законодавства
України до законодавства Євросоюзу покладена на Міністер_
ство юстиції України. Останнє має забезпечити створення
(в рамках загальнодержавної) інформаційної мережі з пи_
тань європейського права, бази перекладених на українсь_
ку мову актів європейського права та розміщення її елект_
ронної версії на web_сторінці Центру європейського і по_
рівняльного права.
2. Гармонізація законодавства, що полягає у запровад_
женні спільних правових принципів наукових концепцій.
Гармонізація може здійснюватися в односторонньому по_
рядку або на основі взаємності.
При гармонізації законодавства на основі взаємності
країни в міжнародному договорі визначають обов’язки
сторін по гармонізації тієї чи іншої сфери правового регу_
лювання.
3. Уніфікація законодавства, тобто використання право_
творчого процесу для встановлення правових норм, тотож_
них законодавству інших країн.
У міжнародному приватному праві уніфікація означає
процес створення в різних державах одноманітних загаль_
нообов’язкових правових норм для двох чи більше держав,
а також забезпечення їх однозначного тлумачення і засто_
сування. Мета уніфікації — усунути колізії, розбіжності
між національними правовими актами, що перешкоджають
розвитку відносин у міжнародному приватному праві.
Засобами уніфікації є:
а) міжнародні договори — найбільш поширений засіб
здійснення уніфікації;
б) типові (модельні) закони. Прикладом є Модельний ци_
вільний кодекс, прийнятий 7 лютого 1996 р. Міжпарламен_
тською Асамблеєю держав_учасниць СНД (розділ VII цього
МЦК містить норми міжнародного приватного права);
в) кодифіковані зводи міжнародних торговельних зви_
чаїв.
У міжнародному приватному праві розрізняють уніфіка_
цію в національному законодавстві (одностороння уніфіка_
ція) та в міжнародній сфері. У першому випадку, як прави_
ло, відбувається запозичення іноземного досвіду правотво_
рення для досягнення схожості законодавства кількох
держав.
Уніфікація у міжнародній сфері здійснюється шляхом
укладення відповідних договорів. Країни_учасниці таких
договорів можуть використовувати методи прямої або не_
прямої уніфікації. При прямій уніфікації у міжнародному
договорі встановлюються правові норми, які можуть пря_
мо, без додаткової конкретизації, застосовуватися у право_
вих системах країн_учасниць договору, тобто досягається
високий рівень одноманітності в правовому регулюванні
певних відносин.
При непрямій уніфікації держави_учасниці міжнародно_
го договору беруть на себе зобов’язання встановити у націо_
нальному законодавстві правові норми, зміст яких визна_
чено в договорі. Змішаним метод вважається тоді, коли
міжнародним договором встановлюються певні норми, але
учасникам договору надається право відступати від них в
національному законодавстві.
Значною мірою сприяють уніфікації правових норм так
звані модельні законодавчі акти. Модельні закони є реко_
мендаційними актами з типовими нормами. Вони не обов’яз_
кові для держав, а слугують нормативним орієнтиром для
внутрішнього законодавства, тобто, втілюючи у своєму за_
конодавстві норми типового (модельного) закону, кожна
країна має змогу пристосовувати його положення до своїх
потреб.
Модельні закони приймаються переважно у сфері мате_
ріального права, але мають місце і в праві процесуальному.
Міжнародна уніфікація правових норм, що регулюють
правовідносини з участю іноземних елементів, а також роз_
робка проектів відповідних міжнародних угод ведуться, зок_
рема, під егідою ООН. Провідна роль у забезпеченні цього
процесу належить таким організаціям, як комісія ООН з
прав міжнародної торгівлі (United National Commission On
International Trade Law) — ЮНСІТРАЛ, що функціонує з
1968 року. Завданням цієї комісії є сприяння узгодженню і
уніфікації правил міжнародної торгівлі.
Серед основних типових законів, розроблених цією
організацією і схвалених Генеральною Асамблеєю ООН, за_
кони «Про міжнародний комерційний арбітраж» (1983 р.),
«Про міжнародні кредитні перекази» (1992 р.), «Про елек_
тронну торгівлю» (1996 р.). Зазначеною комісією підготов_
лені Конвенція ООН про морське перевезення вантажів
(прийнята 1978 р.), Віденська конвенція про договори
міжнародної купівлі_продажу товарів (1980 р.), Конвенція
про міжнародні переказні векселі й міжнародні прості век_
селі (1988 р.) та ін.
Крім цієї комісії значну роль в уніфікації законодавства
різних країн відіграють такі організації, як Гаазька конфе_
ренція з міжнародного приватного права. Постійний Ста_
тут конференції був прийнятий 1951 р. Відповідно до нього
завданням Конференції є прогресивна уніфікація правил
міжнародного приватного права. Серед документів, прий_
нятих конференцією, Конвенція з питань цивільного про_
цесу (1954 р.), Конвенція про збір за кордоном доказів по
цивільних і торговельних справах (1970 р.), Конвенція про
полегшення доступу до правосуддя за кордоном (1980 р.),
Конвенція про укладення шлюбу і визнання його недійсним
(1978 р).
Міжурядовою організацією, яка складає проекти уні_
фікованих документів, є Міжнародний інститут з уніфі_
кації приватного права, створений 1926 року. Цим інсти_
тутом розроблені Європейська конвенція про зовнішньо_
торговий арбітраж (1961 р.), Конвенції про лізинг і факторинг
(1988 р.), Принципи міжнародних комерційних договорів
(1994 р.) та ін.
Міжнародні конвенції з уніфікації норм міжнародного
приватного права в певній сфері правового регулювання
розробляються, зокрема, Всесвітньою організацією інтелек_
туальної власності, Міжнародною морською організацією,
Міжнародною організацією цивільної авіації та ін.
Неофіційну кодификацію торгових звичаїв, чинних у
міжнародному приватному праві, здійснює Міжнародна тор_
гова палата. Вона, згідно із Статутом ООН, має консульта_
тивний статус, є міжнародною неурядовою організацією,
створеною з метою організаційного, технічного та правово_
го забезпечення міжнародного бізнесу. Результатом її діяль_
ності стало видання збірника торгових звичаїв («Trade
terms») та інших документів, зазначених вище (див. § 4).
Вони покликані забезпечити відносну однаковість проведен_
ня платежів в міжнародних господарських відносинах.
У міжнародному приватному праві суттєве значення має
узгодження норм, що містяться в нормативних актах різних
держав, з метою досягнення однаковості в правовому вре_
гулюванні правовідносин з участю іноземного елементу.
Існують такі три підходи до узгодження.
1. Зближення законодавств, тобто визначення загальних
програм, напрямів, етапів і способів зближення законо_
давств у певній сфері.
Прикладом односторонніх дій з метою зближення націо_
нального законодавства з іноземним є Закон України «Про
загальнодержавну програму адаптації законодавства Украї_
ни до законодавства Європейського Союзу»2 від 18 березня
2004 р., яким, як випливає з його назви, затверджена про_
грама, що визначає адаптацію національного законодав_
ства, створення відповідних інституцій та інших додатко_
вих заходів, необхідних для ефективного правотворення та
правозастосування як складової механізму набуття Украї_
ною членства в Європейському Союзі.
Відповідно до цієї програми, адаптація законодавства
України є планомірним процесом, що включає кілька по_
слідовних етапів, на кожному з яких повинен досягатися
певний ступінь відповідності законодавства України acquis
communautariete1 Європейського Союзу.
На першому етапі необхідно забезпечити розробку гло_
сарія термінів acquis для адекватності їхнього розуміння та
уніфікованого застосування у процесі адаптації, а також
розробити й запровадити єдині вимоги до перекладів актів
acquis на українську мову, створити централізовану систе_
му перекладів.
На підставі вивчення та узагальнення відповідного до_
свіду держав Центральної та Східної Європи створити ефек_
тивний загальнодержавний механізм адаптації законодав_
ства, в тому числі стосовно перевірки проектів законів Ук_
раїни та інших нормативно_правових актів на предмет їх
відповідності acquis Європейського Союзу; створити загаль_
нодержавну інформаційну мережу з питань європейського
права; вжити заходів щодо опрацювання та затвердження
спільного з Європейським Союзом механізму підготовки
планів_графіків адаптації та моніторингу їх виконання.
Відповідно до зазначеного Закону, постановою Кабінету
Міністрів «Про додаткові заходи з адаптації законодавства
України до законодавства Європейського Союзу» від 31 бе_
резня 2004 р. координація діяльності центральних органів
виконавчої влади із забезпечення адаптації законодавства
України до законодавства Євросоюзу покладена на Міністер_
ство юстиції України. Останнє має забезпечити створення
(в рамках загальнодержавної) інформаційної мережі з пи_
тань європейського права, бази перекладених на українсь_
ку мову актів європейського права та розміщення її елект_
ронної версії на web_сторінці Центру європейського і по_
рівняльного права.
2. Гармонізація законодавства, що полягає у запровад_
женні спільних правових принципів наукових концепцій.
Гармонізація може здійснюватися в односторонньому по_
рядку або на основі взаємності.
При гармонізації законодавства на основі взаємності
країни в міжнародному договорі визначають обов’язки
сторін по гармонізації тієї чи іншої сфери правового регу_
лювання.
3. Уніфікація законодавства, тобто використання право_
творчого процесу для встановлення правових норм, тотож_
них законодавству інших країн.
У міжнародному приватному праві уніфікація означає
процес створення в різних державах одноманітних загаль_
нообов’язкових правових норм для двох чи більше держав,
а також забезпечення їх однозначного тлумачення і засто_
сування. Мета уніфікації — усунути колізії, розбіжності
між національними правовими актами, що перешкоджають
розвитку відносин у міжнародному приватному праві.
Засобами уніфікації є:
а) міжнародні договори — найбільш поширений засіб
здійснення уніфікації;
б) типові (модельні) закони. Прикладом є Модельний ци_
вільний кодекс, прийнятий 7 лютого 1996 р. Міжпарламен_
тською Асамблеєю держав_учасниць СНД (розділ VII цього
МЦК містить норми міжнародного приватного права);
в) кодифіковані зводи міжнародних торговельних зви_
чаїв.
У міжнародному приватному праві розрізняють уніфіка_
цію в національному законодавстві (одностороння уніфіка_
ція) та в міжнародній сфері. У першому випадку, як прави_
ло, відбувається запозичення іноземного досвіду правотво_
рення для досягнення схожості законодавства кількох
держав.
Уніфікація у міжнародній сфері здійснюється шляхом
укладення відповідних договорів. Країни_учасниці таких
договорів можуть використовувати методи прямої або не_
прямої уніфікації. При прямій уніфікації у міжнародному
договорі встановлюються правові норми, які можуть пря_
мо, без додаткової конкретизації, застосовуватися у право_
вих системах країн_учасниць договору, тобто досягається
високий рівень одноманітності в правовому регулюванні
певних відносин.
При непрямій уніфікації держави_учасниці міжнародно_
го договору беруть на себе зобов’язання встановити у націо_
нальному законодавстві правові норми, зміст яких визна_
чено в договорі. Змішаним метод вважається тоді, коли
міжнародним договором встановлюються певні норми, але
учасникам договору надається право відступати від них в
національному законодавстві.
Значною мірою сприяють уніфікації правових норм так
звані модельні законодавчі акти. Модельні закони є реко_
мендаційними актами з типовими нормами. Вони не обов’яз_
кові для держав, а слугують нормативним орієнтиром для
внутрішнього законодавства, тобто, втілюючи у своєму за_
конодавстві норми типового (модельного) закону, кожна
країна має змогу пристосовувати його положення до своїх
потреб.
Модельні закони приймаються переважно у сфері мате_
ріального права, але мають місце і в праві процесуальному.
Міжнародна уніфікація правових норм, що регулюють
правовідносини з участю іноземних елементів, а також роз_
робка проектів відповідних міжнародних угод ведуться, зок_
рема, під егідою ООН. Провідна роль у забезпеченні цього
процесу належить таким організаціям, як комісія ООН з
прав міжнародної торгівлі (United National Commission On
International Trade Law) — ЮНСІТРАЛ, що функціонує з
1968 року. Завданням цієї комісії є сприяння узгодженню і
уніфікації правил міжнародної торгівлі.
Серед основних типових законів, розроблених цією
організацією і схвалених Генеральною Асамблеєю ООН, за_
кони «Про міжнародний комерційний арбітраж» (1983 р.),
«Про міжнародні кредитні перекази» (1992 р.), «Про елек_
тронну торгівлю» (1996 р.). Зазначеною комісією підготов_
лені Конвенція ООН про морське перевезення вантажів
(прийнята 1978 р.), Віденська конвенція про договори
міжнародної купівлі_продажу товарів (1980 р.), Конвенція
про міжнародні переказні векселі й міжнародні прості век_
селі (1988 р.) та ін.
Крім цієї комісії значну роль в уніфікації законодавства
різних країн відіграють такі організації, як Гаазька конфе_
ренція з міжнародного приватного права. Постійний Ста_
тут конференції був прийнятий 1951 р. Відповідно до нього
завданням Конференції є прогресивна уніфікація правил
міжнародного приватного права. Серед документів, прий_
нятих конференцією, Конвенція з питань цивільного про_
цесу (1954 р.), Конвенція про збір за кордоном доказів по
цивільних і торговельних справах (1970 р.), Конвенція про
полегшення доступу до правосуддя за кордоном (1980 р.),
Конвенція про укладення шлюбу і визнання його недійсним
(1978 р).
Міжурядовою організацією, яка складає проекти уні_
фікованих документів, є Міжнародний інститут з уніфі_
кації приватного права, створений 1926 року. Цим інсти_
тутом розроблені Європейська конвенція про зовнішньо_
торговий арбітраж (1961 р.), Конвенції про лізинг і факторинг
(1988 р.), Принципи міжнародних комерційних договорів
(1994 р.) та ін.
Міжнародні конвенції з уніфікації норм міжнародного
приватного права в певній сфері правового регулювання
розробляються, зокрема, Всесвітньою організацією інтелек_
туальної власності, Міжнародною морською організацією,
Міжнародною організацією цивільної авіації та ін.
Неофіційну кодификацію торгових звичаїв, чинних у
міжнародному приватному праві, здійснює Міжнародна тор_
гова палата. Вона, згідно із Статутом ООН, має консульта_
тивний статус, є міжнародною неурядовою організацією,
створеною з метою організаційного, технічного та правово_
го забезпечення міжнародного бізнесу. Результатом її діяль_
ності стало видання збірника торгових звичаїв («Trade
terms») та інших документів, зазначених вище (див. § 4).
Вони покликані забезпечити відносну однаковість проведен_
ня платежів в міжнародних господарських відносинах.