§ 1. Поняття та структура

«Колізія» — слово, яке походить від латинського collisio,

що означає «зіткнення». Колізія права полягає у різниці

змісту приватноправових законів країни суду та тієї держа_

ви, до якої належить іноземний елемент в даних правовідно_

синах. Іншими словами, правова колізія зумовлена двома

причинами: наявністю іноземного елементу в приватнопра_

вових відносинах і різним змістом права різних держав, з

якими ці відносини пов’язані.

Таким чином, перед судом виникає проблема вибору за_

кону, яка вирішується з допомогою колізійної норми.

Однак колізійна норма сама по собі не дає відповіді на

запитання про те, які права і обов’язки сторін виникають з

даних правовідносин, вона лише вказує правовий закон,

який можна застосувати до даних правовідносин. Саме в

цьому полягає її особливість. Необхідно враховувати ще й

те, що у випадку правовідносин з участю іноземного елемен_

ту колізують не окремі норми різних держав, а їхні правові

системи. В іншому випадку норма відривається від право_

порядку, до якого вона належить; «ця норма «інкорпоруєть_

ся» правовою системою держави, чий суд розглядає справу,

і отримує тлумачення в аспекті сторонньої їй системи пра_

ва. Таким чином, застосовується не «жива» норма права

будь_якої держави, а норма, що по суті ніде не діє. Адже

норма права, що відокремлена від складу правової системи,

до якої вона належить, мертва і в будь_якому випадку знач_

ною мірою втрачає свій зміст»1.

Правові системи окремих держав можуть колізувати у

питаннях, які пов’язанні з колізіями як матеріального пра_

ва (його вибору, кваліфікації, тлумачення), так і процесу_

ального права (тобто, право якої держави повинно застосо_

вуватися до процесуальних відносин, пов’язаних з розгля_

дом справ з участю іноземного елементу та виконанням

судових рішень, у тому числі держави, правозастосовчий

орган якої компетентний розглядати справи такого роду).

Таким чином, основний зміст міжнародного приватного пра_

ва зводиться до колізійної проблеми та її вирішення. Тому

колізійні норми, з допомогою яких головним чином вирішуєть_

ся ця проблема, є центральним інститутом цієї правової галузі.

Колізійна норма — це норма, яка визначає, право якої

держави повинно бути застосоване до даних правовідносин,

«ускладнених» іноземним елементом.

Структура колізійної норми складається з двох еле_

ментів: обсягу та прив’язки.

Обсягом колізійної норми називається вказівка в ній на

ті відносини, які потребують правового врегулювання, а

прив’язкою — вказівка на закон (тобто правову систему,

правопорядок), з допомогою якого і врегульовуватимуться

зазначені відносини.

Звернімося до проекту1 Закону України «Про міжнарод_

не приватне право», а саме до п. 1 ст. 48: «Права та обов’яз_

ки за зобов’язаннями, що виникають внаслідок завдання

шкоди (обсяг), визначаються за правом країни, в якій мала

місце дія або інша обставина, що стала підставою для ви_

моги про відшкодування шкоди (прив’язка)».

В обсязі визначаються відносини, пов’язані із зобов’язан_

нями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди (зобов’язан_

ня з делікту).

У прив’язці визначається, правом якої країни врегульо_

вуватимуться ці правовідносини, тобто «за правом країни,

в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підста_

вою для вимоги про відшкодування шкоди».

Отже, стаття 48 не встановлює прав та обов’язків учас_

ників вказаних відносин, а відсилає до права держави, в

якій мала місце дія.

1 Проект підготовлений народними депутатами України В. Мусія_

кою, П. Рябікіним, О. Задорожнім, С. Осикою.

Колізійні норми в міжнародному приватному праві 41

Таким чином, обсяг — це частина колізійної норми, яка

вказує на коло приватноправових відносин міжнародного

характеру, що підлягає правовій регламентації. Традицій_

но обсяг відповідає якомусь конкретному приватноправо_

вому інституту, як то: спадкові відносини, договірні зобов’я_

зання, деліктні зобов’язання, взяття шлюбу і т. ін.

«Колізія» — слово, яке походить від латинського collisio,

що означає «зіткнення». Колізія права полягає у різниці

змісту приватноправових законів країни суду та тієї держа_

ви, до якої належить іноземний елемент в даних правовідно_

синах. Іншими словами, правова колізія зумовлена двома

причинами: наявністю іноземного елементу в приватнопра_

вових відносинах і різним змістом права різних держав, з

якими ці відносини пов’язані.

Таким чином, перед судом виникає проблема вибору за_

кону, яка вирішується з допомогою колізійної норми.

Однак колізійна норма сама по собі не дає відповіді на

запитання про те, які права і обов’язки сторін виникають з

даних правовідносин, вона лише вказує правовий закон,

який можна застосувати до даних правовідносин. Саме в

цьому полягає її особливість. Необхідно враховувати ще й

те, що у випадку правовідносин з участю іноземного елемен_

ту колізують не окремі норми різних держав, а їхні правові

системи. В іншому випадку норма відривається від право_

порядку, до якого вона належить; «ця норма «інкорпоруєть_

ся» правовою системою держави, чий суд розглядає справу,

і отримує тлумачення в аспекті сторонньої їй системи пра_

ва. Таким чином, застосовується не «жива» норма права

будь_якої держави, а норма, що по суті ніде не діє. Адже

норма права, що відокремлена від складу правової системи,

до якої вона належить, мертва і в будь_якому випадку знач_

ною мірою втрачає свій зміст»1.

Правові системи окремих держав можуть колізувати у

питаннях, які пов’язанні з колізіями як матеріального пра_

ва (його вибору, кваліфікації, тлумачення), так і процесу_

ального права (тобто, право якої держави повинно застосо_

вуватися до процесуальних відносин, пов’язаних з розгля_

дом справ з участю іноземного елементу та виконанням

судових рішень, у тому числі держави, правозастосовчий

орган якої компетентний розглядати справи такого роду).

Таким чином, основний зміст міжнародного приватного пра_

ва зводиться до колізійної проблеми та її вирішення. Тому

колізійні норми, з допомогою яких головним чином вирішуєть_

ся ця проблема, є центральним інститутом цієї правової галузі.

Колізійна норма — це норма, яка визначає, право якої

держави повинно бути застосоване до даних правовідносин,

«ускладнених» іноземним елементом.

Структура колізійної норми складається з двох еле_

ментів: обсягу та прив’язки.

Обсягом колізійної норми називається вказівка в ній на

ті відносини, які потребують правового врегулювання, а

прив’язкою — вказівка на закон (тобто правову систему,

правопорядок), з допомогою якого і врегульовуватимуться

зазначені відносини.

Звернімося до проекту1 Закону України «Про міжнарод_

не приватне право», а саме до п. 1 ст. 48: «Права та обов’яз_

ки за зобов’язаннями, що виникають внаслідок завдання

шкоди (обсяг), визначаються за правом країни, в якій мала

місце дія або інша обставина, що стала підставою для ви_

моги про відшкодування шкоди (прив’язка)».

В обсязі визначаються відносини, пов’язані із зобов’язан_

нями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди (зобов’язан_

ня з делікту).

У прив’язці визначається, правом якої країни врегульо_

вуватимуться ці правовідносини, тобто «за правом країни,

в якій мала місце дія або інша обставина, що стала підста_

вою для вимоги про відшкодування шкоди».

Отже, стаття 48 не встановлює прав та обов’язків учас_

ників вказаних відносин, а відсилає до права держави, в

якій мала місце дія.

1 Проект підготовлений народними депутатами України В. Мусія_

кою, П. Рябікіним, О. Задорожнім, С. Осикою.

Колізійні норми в міжнародному приватному праві 41

Таким чином, обсяг — це частина колізійної норми, яка

вказує на коло приватноправових відносин міжнародного

характеру, що підлягає правовій регламентації. Традицій_

но обсяг відповідає якомусь конкретному приватноправо_

вому інституту, як то: спадкові відносини, договірні зобов’я_

зання, деліктні зобов’язання, взяття шлюбу і т. ін.