§ 2. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни

К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 

Зворотне відсилання (renvoi першого ступеня) та відси_

лання до закону третьої країни (renvoi другого ступеня) —

одна з найбільш складних проблем, що існують у міжнарод_

ному приватному праві.

Зворотне відсилання — це результат зіткнення (колізії)

колізійних норм різних держав, який призводить до того,

що іноземне право, обране на підставі вітчизняної колізій_

ної норми, відсилає назад чи до права третьої країни.

Колізії колізійних норм можуть бути як позитивні, так і

негативні.

Позитивні колізії — дві й більше держави розглядають

певні правовідносини з участю іноземного елементу як пред_

мет регулювання свого власного права.

Негативні колізії — жодна держава, з якою пов’язані

певні правовідносини, не розглядає його як предмет регу_

лювання свого власного права. Саме негативні колізії є

підставою виникнення інституту зворотного відсилання.

Проблема зворотного відсилання з’явилася у доктрині

міжнародного приватного права ще у 19 ст. і стала відомою

світовій практиці (справа Форго 1878 року) під французь_

ким терміном «renvoi». Цей приклад якнайкраще може

проілюструвати проблему зворотного відсилання, суть яко_

го полягає у такому. Форго був баварським підданим, але

постійно проживав у Франції. Після його смерті потрібно

було вирішити питання про спадкування майна, яке знахо_

дилось у Франції. Французька колізійна норма з цих питань

відсилала до закону «доміциля походження», тобто до ба_

варського права. Баварський закон, у свою чергу, містив

колізійну норму, яка відсилала до закону «французького

доміциля» (фактичного доміциля), тобто до французького

закону. Французький суд прийняв зворотне відсилання і

використав свій закон.

Проблема зворотного відсилання з’являється тому, що

іноземне право, до якого відсилає вітчизняна колізійна нор_

ма, розглядається як іноземне право в цілому, включаючи і

його колізійні норми, які відсилають назад до вітчизняного

права.

Результатом прийняття відсилання є застосування мате_

ріального права держави суду або третьої держави (в іншо_

му випадку застосування не матеріального права, а право_

порядку в цілому зводиться до того, що пошук застосовного

права починається з початку).

Проект Закону України «Про міжнародне приватне пра_

во» передбачає прийняття зворотного відсилання при ви_

значенні особистого та сімейного стану фізичної особи, а та_

кож приписує розглядати будь_яке відсилання до іноземно_

го права як відсилання до матеріального, а не до колізійного

права відповідної країни, якщо інше не встановлено зако_

ном (ст. 8).

 

Зворотне відсилання (renvoi першого ступеня) та відси_

лання до закону третьої країни (renvoi другого ступеня) —

одна з найбільш складних проблем, що існують у міжнарод_

ному приватному праві.

Зворотне відсилання — це результат зіткнення (колізії)

колізійних норм різних держав, який призводить до того,

що іноземне право, обране на підставі вітчизняної колізій_

ної норми, відсилає назад чи до права третьої країни.

Колізії колізійних норм можуть бути як позитивні, так і

негативні.

Позитивні колізії — дві й більше держави розглядають

певні правовідносини з участю іноземного елементу як пред_

мет регулювання свого власного права.

Негативні колізії — жодна держава, з якою пов’язані

певні правовідносини, не розглядає його як предмет регу_

лювання свого власного права. Саме негативні колізії є

підставою виникнення інституту зворотного відсилання.

Проблема зворотного відсилання з’явилася у доктрині

міжнародного приватного права ще у 19 ст. і стала відомою

світовій практиці (справа Форго 1878 року) під французь_

ким терміном «renvoi». Цей приклад якнайкраще може

проілюструвати проблему зворотного відсилання, суть яко_

го полягає у такому. Форго був баварським підданим, але

постійно проживав у Франції. Після його смерті потрібно

було вирішити питання про спадкування майна, яке знахо_

дилось у Франції. Французька колізійна норма з цих питань

відсилала до закону «доміциля походження», тобто до ба_

варського права. Баварський закон, у свою чергу, містив

колізійну норму, яка відсилала до закону «французького

доміциля» (фактичного доміциля), тобто до французького

закону. Французький суд прийняв зворотне відсилання і

використав свій закон.

Проблема зворотного відсилання з’являється тому, що

іноземне право, до якого відсилає вітчизняна колізійна нор_

ма, розглядається як іноземне право в цілому, включаючи і

його колізійні норми, які відсилають назад до вітчизняного

права.

Результатом прийняття відсилання є застосування мате_

ріального права держави суду або третьої держави (в іншо_

му випадку застосування не матеріального права, а право_

порядку в цілому зводиться до того, що пошук застосовного

права починається з початку).

Проект Закону України «Про міжнародне приватне пра_

во» передбачає прийняття зворотного відсилання при ви_

значенні особистого та сімейного стану фізичної особи, а та_

кож приписує розглядати будь_яке відсилання до іноземно_

го права як відсилання до матеріального, а не до колізійного

права відповідної країни, якщо інше не встановлено зако_

ном (ст. 8).