§ 2. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103
Зворотне відсилання (renvoi першого ступеня) та відси_
лання до закону третьої країни (renvoi другого ступеня) —
одна з найбільш складних проблем, що існують у міжнарод_
ному приватному праві.
Зворотне відсилання — це результат зіткнення (колізії)
колізійних норм різних держав, який призводить до того,
що іноземне право, обране на підставі вітчизняної колізій_
ної норми, відсилає назад чи до права третьої країни.
Колізії колізійних норм можуть бути як позитивні, так і
негативні.
Позитивні колізії — дві й більше держави розглядають
певні правовідносини з участю іноземного елементу як пред_
мет регулювання свого власного права.
Негативні колізії — жодна держава, з якою пов’язані
певні правовідносини, не розглядає його як предмет регу_
лювання свого власного права. Саме негативні колізії є
підставою виникнення інституту зворотного відсилання.
Проблема зворотного відсилання з’явилася у доктрині
міжнародного приватного права ще у 19 ст. і стала відомою
світовій практиці (справа Форго 1878 року) під французь_
ким терміном «renvoi». Цей приклад якнайкраще може
проілюструвати проблему зворотного відсилання, суть яко_
го полягає у такому. Форго був баварським підданим, але
постійно проживав у Франції. Після його смерті потрібно
було вирішити питання про спадкування майна, яке знахо_
дилось у Франції. Французька колізійна норма з цих питань
відсилала до закону «доміциля походження», тобто до ба_
варського права. Баварський закон, у свою чергу, містив
колізійну норму, яка відсилала до закону «французького
доміциля» (фактичного доміциля), тобто до французького
закону. Французький суд прийняв зворотне відсилання і
використав свій закон.
Проблема зворотного відсилання з’являється тому, що
іноземне право, до якого відсилає вітчизняна колізійна нор_
ма, розглядається як іноземне право в цілому, включаючи і
його колізійні норми, які відсилають назад до вітчизняного
права.
Результатом прийняття відсилання є застосування мате_
ріального права держави суду або третьої держави (в іншо_
му випадку застосування не матеріального права, а право_
порядку в цілому зводиться до того, що пошук застосовного
права починається з початку).
Проект Закону України «Про міжнародне приватне пра_
во» передбачає прийняття зворотного відсилання при ви_
значенні особистого та сімейного стану фізичної особи, а та_
кож приписує розглядати будь_яке відсилання до іноземно_
го права як відсилання до матеріального, а не до колізійного
права відповідної країни, якщо інше не встановлено зако_
ном (ст. 8).
Зворотне відсилання (renvoi першого ступеня) та відси_
лання до закону третьої країни (renvoi другого ступеня) —
одна з найбільш складних проблем, що існують у міжнарод_
ному приватному праві.
Зворотне відсилання — це результат зіткнення (колізії)
колізійних норм різних держав, який призводить до того,
що іноземне право, обране на підставі вітчизняної колізій_
ної норми, відсилає назад чи до права третьої країни.
Колізії колізійних норм можуть бути як позитивні, так і
негативні.
Позитивні колізії — дві й більше держави розглядають
певні правовідносини з участю іноземного елементу як пред_
мет регулювання свого власного права.
Негативні колізії — жодна держава, з якою пов’язані
певні правовідносини, не розглядає його як предмет регу_
лювання свого власного права. Саме негативні колізії є
підставою виникнення інституту зворотного відсилання.
Проблема зворотного відсилання з’явилася у доктрині
міжнародного приватного права ще у 19 ст. і стала відомою
світовій практиці (справа Форго 1878 року) під французь_
ким терміном «renvoi». Цей приклад якнайкраще може
проілюструвати проблему зворотного відсилання, суть яко_
го полягає у такому. Форго був баварським підданим, але
постійно проживав у Франції. Після його смерті потрібно
було вирішити питання про спадкування майна, яке знахо_
дилось у Франції. Французька колізійна норма з цих питань
відсилала до закону «доміциля походження», тобто до ба_
варського права. Баварський закон, у свою чергу, містив
колізійну норму, яка відсилала до закону «французького
доміциля» (фактичного доміциля), тобто до французького
закону. Французький суд прийняв зворотне відсилання і
використав свій закон.
Проблема зворотного відсилання з’являється тому, що
іноземне право, до якого відсилає вітчизняна колізійна нор_
ма, розглядається як іноземне право в цілому, включаючи і
його колізійні норми, які відсилають назад до вітчизняного
права.
Результатом прийняття відсилання є застосування мате_
ріального права держави суду або третьої держави (в іншо_
му випадку застосування не матеріального права, а право_
порядку в цілому зводиться до того, що пошук застосовного
права починається з початку).
Проект Закону України «Про міжнародне приватне пра_
во» передбачає прийняття зворотного відсилання при ви_
значенні особистого та сімейного стану фізичної особи, а та_
кож приписує розглядати будь_яке відсилання до іноземно_
го права як відсилання до матеріального, а не до колізійного
права відповідної країни, якщо інше не встановлено зако_
ном (ст. 8).