§ 6. Міжнародне перевезення внутрішніми водними шляхами

К оглавлению 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103

До перевезень, що здійснюються внутрішніми водними

шляхами (змішаними шляхами: ріка — море), застосовуєть_

ся як Кодекс торговельного мореплавства, так і ціла низка

конвенцій.

1. Конвенція про обмеження відповідальності власників

суден внутрішнього плавання, 1 березня 1973 р., є чинною

для України (див. WWW. NAU. KIEV. UA). Згідно з її по_

ложеннями, власник судна внутрішнього плавання може

обмежити свою відповідальність щодо претензій, зазначе_

них у ній, з допомогою утворення лімітованого фонду у

відповідності з названим актом. Положення даної Кон_

венції також поширюються на осіб, які експлуатують суд_

но, орендарів, володільців суден, а також фрахтівників. Об_

Міжнародне перевезення вантажів, пасажирів... 231

меження відповідальності виключається, якщо доказано,

що випадок, внаслідок якого було пред’явлено претензію,

є наслідком особистої провини особи, яка посилається на

обмеження.

Відповідальність може бути обмежена як за договірни_

ми, так і за позадоговірними претензіями, зокрема при

відшкодуваннях у випадку смерті, поранень або іншого по_

шкодження фізичного чи психічного здоров’я будь_якої осо_

би, яка перебувала на борту судна; відшкодування за втра_

ту або пошкодження вантажу чи будь_якого іншого майна,

що знаходиться на борту судна, та в інших випадках, зазна_

чених у Конвенції. Разом з тим, не підлягають обмеженню

претензії від осіб, які перевозяться на підставі договору пе_

ревезення пасажирів; претензії до власника судна, що ви_

пливають з договору про найом капітана та членів екіпажу

або будь_яких агентів власника судна, які знаходяться на

борту судна; претензії за здійснену допомогу, врятування,

а також внесок за спільну аварію.

2. Конвенція про договір міжнародного перевезення па_

сажирів та багажу внутрішніми водними шляхами, 1 трав_

ня 1976 р., для України є чинною (див. WWW. NAU. KIEV.

UA). Конвенція застосовується до будь_якого договору пе_

ревезення та, у відповідних випадках, їхнього багажу внут_

рішніми водним шляхами, коли в договорі передбачено, що

перевезення здійснюватиметься водними шляхами не

менш як двома країнами і що місце посадки чи місце ви_

садки або перше і друге розміщені на території однієї з До_

говірних країн. Разом з тим, Конвенція не застосовується,

якщо на договір перевезення поширюється положення

морського права в силу того, що перевезення частково

здійснюється морем; положення залізничного права в силу

будь_якої конвенції. Як і в інших конвенціях, присвяче_

них договорам міжнародного перевезення, у даній Кон_

венції значну увагу приділено транспортним документам

(порядку їх оформлення та змісту) і положенням відпові_

дальності перевізника (сума відшкодування і т. ін.). При

перевезеннях пасажирів перевізник, згідно зі статтями Кон_

венції, повинен видати індивідуальний або колективний білет. Відсутність, неправильність оформлення або втрата

білету не зачіпає існування та дійсність договору переве_

зення, якій продовжує підпадати під дію положень Кон_

венції. Якщо пасажир бажає здати багаж перевізнику, ос_

танній може виписати у відповідних випадках у поєднанні

з білетом багажну квитанцію або інший аналогічний до_

кумент, в якому зазначається кількість та характер бага_

жу. На прохання пасажира оформлення такої багажної кви_

танції є обов’язковим.

Конвенція містить низку інших важливих питань, що

виникають як при укладенні, так і в процесі реалізації до_

говірних зобов’язань щодо міжнародного перевезення па_

сажирів і вантажу внутрішніми водними шляхами.

3. Європейська угода щодо найважливіших внутрішніх

водних шляхів міжнародного значення, 19 січня 1996 р., є

чинною для України (див. WWW. NAU. KIEV. UA). Краї_

ни_Договірні Сторони прийняли положення даної Угоди як

узгодженого плану розвитку та будівництва мережі внут_

рішніх водних шляхів, що має назву «Мережа водних

шляхів категорії Е». Зазначена мережа включає у свій

склад внутрішні водні шляхи та порти міжнародного зна_

чення, перелік яких міститься у Додатках I та II до даної

Угоди.

4. Європейська угода про міжнародне перевезення небез_

печних вантажів внутрішніми водними шляхами, 26 трав_

ня 2000 р., є чинною для України (див. WWW. NAU. KIEV.

UA). Під «внутрішніми водними шляхами» Конвенція ро_

зуміє усі внутрішні судноплавні шляхи, включаючи морські

судноплавні шляхи, на території країни_Договірної Сторони,

що є відкритими для плавання суден згідно з національним

правом. У свою чергу, «небезпечними вантажами» є речови_

ни та вироби, міжнародне перевезення яких, відповідно до

Правил, що додаються, заборонене або дозволяється на відпо_

відних умовах. До Конвенції додаються Правила, які скла_

дають разом із нею невід’ємну частину. Зазначені правила

включають: приписи, що стосуються міжнародних переве_

зень небезпечних вантажів внутрішніми водними шляхами;

приписи та процедури, що стосуються огляду, видачі свідоцтв про допуск, спеціальних дозволів, контролю, а також поло_

ження щодо підготовки та складення іспитів експертами

тощо.

5. Будапештська конвенція про договір перевезення ван_

тажів внутрішніми водними шляхами, 22 червня 2001 р.,

застосовується до будь_якого договору перевезення ван_

тажів, згідно з яким порт завантаження або місце прийман_

ня вантажу та порт розвантаження або порт здачі вантажу

розташовані на території двох різних країн, принаймні одна

з яких є учасницею Конвенції. Остання насамперед врегу_

льовує права та обов’язки сторін договору (перевізника та

відправника вантажу) й порядок розірвання договору. Як і

більшість інших міжнародних актів, присвячених міжна_

родному перевезенню пасажирів і вантажів, дана Конвен_

ція передбачає можливість здійснення такого перевезення

фактичним перевізником. Відповідно до її положень, за

умови здійснення міжнародного перевезення вантажів внут_

рішніми водними шляхами, перевізник залишається відпо_

відальним за все перевезення згідно з положеннями даної

Конвенції. У тих випадках і у тій мірі, в яких перевізник і

фактичний перевізник несуть відповідальність, їх відпові_

дальність є солідарною. Зазначений акт також містить по_

ложення щодо небезпечного вантажу та вантажу, який за_

бруднює навколишнє середовище. Низку статей присвяче_

но транспортним документам, їхньому змісту та порядку

складання. Так, перевізник для кожного перевезення ван_

тажу, що врегульовується даною Конвенцією, видає транс_

портний документ (передбачено застереження, які він може

містити); перевізник повинен видати коносамент лише за

проханням відправника вантажу або, якщо про це було зас_

тереження до завантаження вантажу чи до прийняття його

до перевезення. Відсутність транспортного документа або

його неповне оформлення не впливають на дійсність дого_

вору перевезення.

У Конвенції також отримали своє закріплення положен_

ня відносно: права розпорядження вантажем та умови його

здійснення; відповідальності перевізника та характеру його

взаємовідносин з агентами й службовцями; суми відшкодування, максимальних меж відповідальності, можливості її

обмеження та втрати права на таке обмеження; порядку

повідомлення про збиток; претензійного строку, позивної

давності тощо.