1.6. Правове становище громадян України за кордоном

Кожен громадянин України має право вільного виїзду за

межі України, крім випадків, передбачених законодавством,

і в’їзду на її територію. Громадянин України ні за яких

підстав не може бути обмежений у праві на в’їзд в Україну.

Порядок виїзду громадян України за кордон і повернення

в Україну врегульований Конституцією України, а більш де_

тально — Законом України «Про порядок виїзду з України і

в’їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 р.2

Документами, що дають право на виїзд з України і в’їзд

в Україну та посвідчують особу громадянина України під

час перебування за її межами, є:

а) паспорт громадянина України для виїзду за кордон

(громадяни України мають право отримати даний документ

по досягненні 18 років; а громадяни України, які постійно

проживають за кордоном, — у 16 років);

б) проїзний документ дитини (у разі потреби самостійно_

го виїзду неповнолітнього за кордон);

в) дипломатичний паспорт;

г) службовий паспорт;

ґ) посвідчення особи моряка.

У передбачених міжнародними договорами України

випадках для виїзду за кордон можуть використовуватися

й інші документи (наприклад, національний паспорт гро_

мадянина України). У разі втрати громадянином України

зазначених документів йому дипломатичними представ_

ництвами чи консульськими установами України за кордо_

ном видається посвідчення особи на повернення в Україну.

У Законі України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в

Україну громадян України» закріплено перелік підстав для

тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за

кордон. Згідно із ст. 6 Закону, громадянинові України може

бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках,

якщо: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять держав_

ну таємницю, — до закінчення терміну, встановленого зако_

нодавством; 2) діють неврегульовані аліментні, договірні чи

інші невиконані зобов’язання — до виконання зобов’язань,

або до розв’язання спору за погодженням сторін у передбаче_

них законом випадках, або до забезпечення зобов’язань зас_

тавою, якщо інше не передбачено міжнародним договором

України; 3) проти нього порушено кримінальну справу — до

закінчення провадження у справі; 4) він засуджений за вчи_

нення злочину — до відбуття покарання або до звільнення

від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов’язань,

покладених на нього судовим рішенням, — до виконання

зобов’язань; 6) він свідомо сповістив про себе неправдиві відо_

мості — до з’ясування причин і наслідків подання неправди_

вих відомостей; 7) він підлягає призову на строкову військо_

ву службу — до вирішення питання про відстрочку від при_

зову; 8) щодо нього подано цивільний позов до суду — до

закінчення провадження у справі; 9) він за вироком суду

Суб’єкти міжнародного приватного права 89

визнаний особливо небезпечним рецидивістом чи перебуває

під адміністративним наглядом міліції — до погашення

(зняття) судимості чи припинення нагляду. Однак, як

свідчить практика, перевірки не завжди дозволяють вияви_

ти наявність вказаних обставин.

За наявності зазначених вище обставин громадянин Ук_

раїни, який має паспорт для виїзду за кордон, зобов’язаний

його здати на зберігання до органу внутрішніх справ за

місцем проживання у місячний термін після виникнення

таких обставин.

Правовий статус громадян України за кордоном визна_

чається насамперед законодавством держави їх перебуван_

ня, а також нормами міжнародних угод, міжнародними зви_

чаями та загальними принципами міжнародного права.

Разом з тим, громадяни України за кордоном користують_

ся захистом з боку України у різних сферах діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Конституції України, наша держава га_

рантує піклування та захист своїм громадянам, які перебу_

вають за її межами. Даний принцип відображений і в Кон_

сульському статуті України, затвердженому Указом Прези_

дента України «Про Консульський статут України» від 2

квітня 1994 р., згідно з яким захист громадян України, що

перебувають за кордоном, здійснюється через консульські

установи.

Територія зарубіжної держави поділяється на кон_

сульські округи, в кожному з яких діє відповідна консульсь_

ка установа. Консульський статут України закріплює обо_

в’язок консула вживати заходів для того, щоб громадяни

України користувалися в повному обсязі всіма правами,

наданими їм законодавством держави перебування і міжна_

родними договорами, учасниками яких є Україна і держа_

ва перебування, а також міжнародними звичаями.

Для виконання цього обов’язку консул веде облік грома_

дян України, які постійно проживають або тимчасово пере_

бувають у його консульському окрузі (ст. 22 Консульського

статуту України); інформує громадян України, які тимча_

сово перебувають в його окрузі, про законодавство держави

перебування, а також про місцеві звичаї (ст. 25); має право

без окремого доручення представляти в установах держави перебування громадян України, якщо вони є відсутніми і

не доручили ведення справ якійсь особі або не можуть захи_

щати свої інтереси з інших причин, доки особи, яких пред_

ставляють, не призначать своїх уповноважених або не

візьмуть на себе захист своїх прав та інтересів (ст. 26).

Консул виконує й інші функції: провадить реєстрацію

шлюбу, розірвання шлюбу, приймає рішення про встанов_

лення батьківства, усиновлення дитини_громадянина Ук_

раїни, реєструє акти громадянського стану, вживає заходів

для охорони майна, що залишилося після смерті громадя_

нина України, вчиняє нотаріальні дії, передбачені законо_

давством України, видає паспорти громадян України для

виїзду за кордон, продовжує строк їх дії, видає та погашає

візи на в’їзд в Україну, виїзд з України, легалізує докумен_

ти і акти, складені за участю владних органів консульсько_

го округу тощо.

Громадяни України можуть звертатися за захистом по_

рушених прав до компетентних органів держави перебуван_

ня. Будь_яке обмеження цивільних прав громадян України

за кордоном вважається дискримінаційним і є недопусти_

мим. Проте залишається можливим застосування до грома_

дян України реторсії з боку держави перебування.

Кожен громадянин України має право вільного виїзду за

межі України, крім випадків, передбачених законодавством,

і в’їзду на її територію. Громадянин України ні за яких

підстав не може бути обмежений у праві на в’їзд в Україну.

Порядок виїзду громадян України за кордон і повернення

в Україну врегульований Конституцією України, а більш де_

тально — Законом України «Про порядок виїзду з України і

в’їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 р.2

Документами, що дають право на виїзд з України і в’їзд

в Україну та посвідчують особу громадянина України під

час перебування за її межами, є:

а) паспорт громадянина України для виїзду за кордон

(громадяни України мають право отримати даний документ

по досягненні 18 років; а громадяни України, які постійно

проживають за кордоном, — у 16 років);

б) проїзний документ дитини (у разі потреби самостійно_

го виїзду неповнолітнього за кордон);

в) дипломатичний паспорт;

г) службовий паспорт;

ґ) посвідчення особи моряка.

У передбачених міжнародними договорами України

випадках для виїзду за кордон можуть використовуватися

й інші документи (наприклад, національний паспорт гро_

мадянина України). У разі втрати громадянином України

зазначених документів йому дипломатичними представ_

ництвами чи консульськими установами України за кордо_

ном видається посвідчення особи на повернення в Україну.

У Законі України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в

Україну громадян України» закріплено перелік підстав для

тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за

кордон. Згідно із ст. 6 Закону, громадянинові України може

бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках,

якщо: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять держав_

ну таємницю, — до закінчення терміну, встановленого зако_

нодавством; 2) діють неврегульовані аліментні, договірні чи

інші невиконані зобов’язання — до виконання зобов’язань,

або до розв’язання спору за погодженням сторін у передбаче_

них законом випадках, або до забезпечення зобов’язань зас_

тавою, якщо інше не передбачено міжнародним договором

України; 3) проти нього порушено кримінальну справу — до

закінчення провадження у справі; 4) він засуджений за вчи_

нення злочину — до відбуття покарання або до звільнення

від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов’язань,

покладених на нього судовим рішенням, — до виконання

зобов’язань; 6) він свідомо сповістив про себе неправдиві відо_

мості — до з’ясування причин і наслідків подання неправди_

вих відомостей; 7) він підлягає призову на строкову військо_

ву службу — до вирішення питання про відстрочку від при_

зову; 8) щодо нього подано цивільний позов до суду — до

закінчення провадження у справі; 9) він за вироком суду

Суб’єкти міжнародного приватного права 89

визнаний особливо небезпечним рецидивістом чи перебуває

під адміністративним наглядом міліції — до погашення

(зняття) судимості чи припинення нагляду. Однак, як

свідчить практика, перевірки не завжди дозволяють вияви_

ти наявність вказаних обставин.

За наявності зазначених вище обставин громадянин Ук_

раїни, який має паспорт для виїзду за кордон, зобов’язаний

його здати на зберігання до органу внутрішніх справ за

місцем проживання у місячний термін після виникнення

таких обставин.

Правовий статус громадян України за кордоном визна_

чається насамперед законодавством держави їх перебуван_

ня, а також нормами міжнародних угод, міжнародними зви_

чаями та загальними принципами міжнародного права.

Разом з тим, громадяни України за кордоном користують_

ся захистом з боку України у різних сферах діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Конституції України, наша держава га_

рантує піклування та захист своїм громадянам, які перебу_

вають за її межами. Даний принцип відображений і в Кон_

сульському статуті України, затвердженому Указом Прези_

дента України «Про Консульський статут України» від 2

квітня 1994 р., згідно з яким захист громадян України, що

перебувають за кордоном, здійснюється через консульські

установи.

Територія зарубіжної держави поділяється на кон_

сульські округи, в кожному з яких діє відповідна консульсь_

ка установа. Консульський статут України закріплює обо_

в’язок консула вживати заходів для того, щоб громадяни

України користувалися в повному обсязі всіма правами,

наданими їм законодавством держави перебування і міжна_

родними договорами, учасниками яких є Україна і держа_

ва перебування, а також міжнародними звичаями.

Для виконання цього обов’язку консул веде облік грома_

дян України, які постійно проживають або тимчасово пере_

бувають у його консульському окрузі (ст. 22 Консульського

статуту України); інформує громадян України, які тимча_

сово перебувають в його окрузі, про законодавство держави

перебування, а також про місцеві звичаї (ст. 25); має право

без окремого доручення представляти в установах держави перебування громадян України, якщо вони є відсутніми і

не доручили ведення справ якійсь особі або не можуть захи_

щати свої інтереси з інших причин, доки особи, яких пред_

ставляють, не призначать своїх уповноважених або не

візьмуть на себе захист своїх прав та інтересів (ст. 26).

Консул виконує й інші функції: провадить реєстрацію

шлюбу, розірвання шлюбу, приймає рішення про встанов_

лення батьківства, усиновлення дитини_громадянина Ук_

раїни, реєструє акти громадянського стану, вживає заходів

для охорони майна, що залишилося після смерті громадя_

нина України, вчиняє нотаріальні дії, передбачені законо_

давством України, видає паспорти громадян України для

виїзду за кордон, продовжує строк їх дії, видає та погашає

візи на в’їзд в Україну, виїзд з України, легалізує докумен_

ти і акти, складені за участю владних органів консульсько_

го округу тощо.

Громадяни України можуть звертатися за захистом по_

рушених прав до компетентних органів держави перебуван_

ня. Будь_яке обмеження цивільних прав громадян України

за кордоном вважається дискримінаційним і є недопусти_

мим. Проте залишається можливим застосування до грома_

дян України реторсії з боку держави перебування.